Російська Трудова Народна Партія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська Трудова Народна Партія
рос. Русская Трудовая Народная Партия
Країна Німеччина
Голова партіїСемен Мальцев
Дата заснування1941
Дата розпуску1943
Штаб-квартираГаммельбург
Ідеологіяросійський націоналізм, антикомунізм
Кількість членів 2150 ± 1400
Російський колабораціонізм
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання (Символіка антирадянських російських національних формувань Другої світової війни Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна партія Всеросійська фашистська організація Російська Трудова Народна Партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


Російська Трудова Народна Партія (рос. Русская Трудовая Народная Партия, «РТНП»)[1][2] — колабораціоністська організація, заснована радянськими військовополоненими у роки Другої світової війни.

Історія

[ред. | ред. код]

Була створена у вересні 1941 році в таборі для військовополонених офіцерів РСЧА в місті Гаммельбург[3]. Очолив Російську національно-трудову партію колишній військовий прокурор 100-ї стрілецької дивізії РСЧА військовий юрист 3-рангу Семен Мальцев. З німецької боку РНТП курирували офіцер контррозвідки капітан фон Зіверс та зондерфюрер Кох. Загальне керівництво РНТП здійснював Центральний Комітет на чолі з С. А. Мальцевим[1].

Партія складалася з відділів:

  1. Відділ пропаганди — старший лейтенант Сергій Сверчков, колишній артист МХАТу;
  2. Розвідувальний відділ — майор А. П. Філіппов;
  3. Військовий відділ — генерал Іван Благовєщенський (до листопада 1941 року)[4].

Центр організації знаходився в Берліні, філії були в Німеччині та на окупованих територіях СРСР.

У листопаді 1941 року начальник військового відділу Російської національно-трудової партії генерал-майором Федір Трухін написав «Положення про військовий відділ РТНП». У ньому йшлося про те, що основною метою цієї організації є боротьба із залишками комунізму та якнайшвидший військовий розгром СРСР для того, щоб почати «будівництво Нової Росії»[5]. Члени Російської національно-трудової партії вели агітацію та пропагандистську роботу з розповсюдження цих ідей, та залученню мас в партію та підготовку кадрів для «Російської визвольної Армії» (РОА).

Цього ж таки листопада 1941 року була опублікована програма партії, яка була розроблена Мальцевим та Сверчковим. Основна мета партії була:

  1. Повалення більшовизму за допомогою німецької армії;
  2. Повоєнне відновлення приватної власності;
  3. Утворення держави з республікансько-демократичною формою правління.

Восени 1941 року в таборі Гаммельбург були створені 4 комісії для виявлення та перевірки кваліфікації офіцерів, які бажали взяти участь в боротьбі проти СРСР. Комісією було завербовано майже три з половиною тисяч осіб. З цих добровольців генерал-майор Федір Трухін розпочав створювати розвідувально-диверсійні та пропагандистські групи для подальшої закидання в ближні тили РККА. Для цього у місті Вустрау була створена спеціальна школа, яка займалася цим. Школа знаходилася у веденні міністерства по східним територіям Німеччини. Також в місті Борисов знаходилась «Вища німецька школа для російських офіцерів», в яку направлялися члени Російської національно-трудової партії, з числа колишніх офіцерів царської армії та РСЧА.

Відділ пропаганди випускав газету «Шлях Батьківщини».

У червні 1942 року в таборі спалахнула епідемія тифу, яка спричинала численні жертви серед членів РТНП, тому партія була розпущена. У середини 1942 року партія була відроджена та підпорядкована організації «Цепелін» (нім. Unternehmen Zeppelin) 6-го управління Головного управління імперської безпеки (нім. Reichssicherheitshauptamt). Наприкінці липня 1942 року керівництво ​​РТНП «Бюро» складалось з: генерала М. В. Богданов, полковників Петрова, Меандрова, Бродникова, підполковників Никанора Любимова[6] та Шатова. Кількість активних членів РТНП, станом на серпень 1942 року, налічувала 120 осіб. ​​РТНП була розпущена у 1943 році[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чуев Сергей. Спецслужбы Третьего Рейха: Книга 2. 2003 г.(рос.)
  2. РТНП (1941-1943, Гаммельбург) — партія Мальцева; РНТП (Берлін, 1943) — Російська національно-трудова партія[pl]
  3. Борис Ковалев. Повседневная жизнь населения России в период нацистской оккупации. — М.: Молодая гвардия, 2011. ISBN 5457246213(рос.)
  4. Олег Смыслов. Сталинские генералы в плену. «Издательство «Вече», 2015. 430 стр. (рос.)
  5. Кирилл Александров. Комбриг Бессонов и десант в ГУЛАГ // Посев. 1997. № 5. С. 42.(рос.)
  6. Две гражданских войны Ивана Шмелева(рос.)
  7. Генерал Власов: история предательства: В 2 т. : В 3 кн. Под ред. А. Н. Артизова, В. С. Христофорова. — М.: Политическая энциклопедия, 2015. ISBN 978-5-8273-1954-5 (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Н. Коняев. Власов. Два лица генерала. М.: Вече, 2003.(рос.)
  • В. В. Малиновский: Кто он, русский коллаборационнист: Патриот или предатель? Вопросы Истории 11-12/1996.(рос.)
  • А. Попов. НКВД и партизанское движение. Москва — «ОЛМА-ПРЕС» 2003.(рос.)