Російська Трудова Народна Партія
Країна | Німеччина |
---|---|
Голова партії | Семен Мальцев |
Дата заснування | 1941 |
Дата розпуску | 1943 |
Штаб-квартира | Гаммельбург |
Ідеологія | російський націоналізм, антикомунізм |
Кількість членів | 2150 ± 1400 |
Російська Трудова Народна Партія (рос. Русская Трудовая Народная Партия, «РТНП»)[1][2] — колабораціоністська організація, заснована радянськими військовополоненими у роки Другої світової війни.
Була створена у вересні 1941 році в таборі для військовополонених офіцерів РСЧА в місті Гаммельбург[3]. Очолив Російську національно-трудову партію колишній військовий прокурор 100-ї стрілецької дивізії РСЧА військовий юрист 3-рангу Семен Мальцев. З німецької боку РНТП курирували офіцер контррозвідки капітан фон Зіверс та зондерфюрер Кох. Загальне керівництво РНТП здійснював Центральний Комітет на чолі з С. А. Мальцевим[1].
Партія складалася з відділів:
- Відділ пропаганди — старший лейтенант Сергій Сверчков, колишній артист МХАТу;
- Розвідувальний відділ — майор А. П. Філіппов;
- Військовий відділ — генерал Іван Благовєщенський (до листопада 1941 року)[4].
Центр організації знаходився в Берліні, філії були в Німеччині та на окупованих територіях СРСР.
У листопаді 1941 року начальник військового відділу Російської національно-трудової партії генерал-майором Федір Трухін написав «Положення про військовий відділ РТНП». У ньому йшлося про те, що основною метою цієї організації є боротьба із залишками комунізму та якнайшвидший військовий розгром СРСР для того, щоб почати «будівництво Нової Росії»[5]. Члени Російської національно-трудової партії вели агітацію та пропагандистську роботу з розповсюдження цих ідей, та залученню мас в партію та підготовку кадрів для «Російської визвольної Армії» (РОА).
Цього ж таки листопада 1941 року була опублікована програма партії, яка була розроблена Мальцевим та Сверчковим. Основна мета партії була:
- Повалення більшовизму за допомогою німецької армії;
- Повоєнне відновлення приватної власності;
- Утворення держави з республікансько-демократичною формою правління.
Восени 1941 року в таборі Гаммельбург були створені 4 комісії для виявлення та перевірки кваліфікації офіцерів, які бажали взяти участь в боротьбі проти СРСР. Комісією було завербовано майже три з половиною тисяч осіб. З цих добровольців генерал-майор Федір Трухін розпочав створювати розвідувально-диверсійні та пропагандистські групи для подальшої закидання в ближні тили РККА. Для цього у місті Вустрау була створена спеціальна школа, яка займалася цим. Школа знаходилася у веденні міністерства по східним територіям Німеччини. Також в місті Борисов знаходилась «Вища німецька школа для російських офіцерів», в яку направлялися члени Російської національно-трудової партії, з числа колишніх офіцерів царської армії та РСЧА.
Відділ пропаганди випускав газету «Шлях Батьківщини».
У червні 1942 року в таборі спалахнула епідемія тифу, яка спричинала численні жертви серед членів РТНП, тому партія була розпущена. У середини 1942 року партія була відроджена та підпорядкована організації «Цепелін» (нім. Unternehmen Zeppelin) 6-го управління Головного управління імперської безпеки (нім. Reichssicherheitshauptamt). Наприкінці липня 1942 року керівництво РТНП «Бюро» складалось з: генерала М. В. Богданов, полковників Петрова, Меандрова, Бродникова, підполковників Никанора Любимова[6] та Шатова. Кількість активних членів РТНП, станом на серпень 1942 року, налічувала 120 осіб. РТНП була розпущена у 1943 році[7].
- ↑ а б Чуев Сергей. Спецслужбы Третьего Рейха: Книга 2. 2003 г.(рос.)
- ↑ РТНП (1941-1943, Гаммельбург) — партія Мальцева; РНТП (Берлін, 1943) — Російська національно-трудова партія[pl]
- ↑ Борис Ковалев. Повседневная жизнь населения России в период нацистской оккупации. — М.: Молодая гвардия, 2011. ISBN 5457246213(рос.)
- ↑ Олег Смыслов. Сталинские генералы в плену. «Издательство «Вече», 2015. 430 стр. (рос.)
- ↑ Кирилл Александров. Комбриг Бессонов и десант в ГУЛАГ // Посев. 1997. № 5. С. 42.(рос.)
- ↑ Две гражданских войны Ивана Шмелева(рос.)
- ↑ Генерал Власов: история предательства: В 2 т. : В 3 кн. Под ред. А. Н. Артизова, В. С. Христофорова. — М.: Политическая энциклопедия, 2015. ISBN 978-5-8273-1954-5 (рос.)
- Н. Коняев. Власов. Два лица генерала. М.: Вече, 2003.(рос.)
- В. В. Малиновский: Кто он, русский коллаборационнист: Патриот или предатель? Вопросы Истории 11-12/1996.(рос.)
- А. Попов. НКВД и партизанское движение. Москва — «ОЛМА-ПРЕС» 2003.(рос.)
Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |