Рупрехт Пфальцський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Рупрехт Пфальцський
Ruprecht Pfalzgraf bei Rhein, Herzog von Bayern
Rupert of the Rhine.jpg
Принц Руперт у римському вбранні
Пфальцграф Рейнський (не правив, у вигнанні)
Початок правління: {{{початок повноважень}}}
Кінець правління: {{{закінчення повноважень}}}
Інші титули: герцог Камберленд
граф Холдернесс
Партія: рояліст
Попередник: {{{попередник}}}
Дата народження: 17 грудня 1619(1619-12-17)
Місце народження: Прага, Королівство Богемія
Країна: Німеччина, Англія
Дата смерті: 29 листопада 1682(1682-11-29) (62 роки)
Місце смерті: Вестмінстер, Міддлсекс, Англія
Діти: син Дадлі Бард (1666-86)
дочка Руперта Хоув(1671–1740)
(обоє — позашлюбні)
Династія: гілка Пфальц-Зіммерн дому Віттельсбахів
Батько: Фрідріх V Пфальцський
Мати: Єлизавета Стюарт

Рупрехт (або Руперт), пфальц-граф Рейнський, герцог Баварський, 1-й Герцог Камберленд, 1-й граф Holderness (нім. Ruprecht Pfalzgraf bei Rhein, Herzog von Bayern), в англійський традиції — Принц Руперт Рейнський, кавалер Ордену Підв'язки, член Таємної ради короля, засновник Королівського товариства (17 грудня 1619 — 29 листопада 1682), був відомим німецьким за походженням військовим, адміралом, науковцем, спортсменом, губернатором колонії та художником-аматором в 17-му сторіччі.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Руперт був молодшим сином німецького курфюрста Фрідріха V Пфальцського та його дружини Єлизавети, старшої дочки англійського короля Якова I. Відповідно Руперт був небожем короля Карла I, який надав йому титули герцога Камберленда, графа Холдернесса, та кузеном короля Карла II. Його сестра Софія Ганноверська мала стати королевою Англії, однак після її смерті королем став її син — Георг I, що стало початком Ганноверської династії.

Дитинство він провів у Голландії, де його родина жила у вигнанні в Гаазі.

Принц Руперт мав різноманітну кар'єру. З підліткового віку він був воєнним та воював проти габсбургської Іспанії в Нідерландах протягом Вісімдесятирічної війни (1568–1648), та проти імператора Священної Римської імперії в Німеччині потягом Тридцятирічної війни (1618-48). У віці 23 років його призначили командиром роялістської кінноти протягом громадянської війни в Англії (1642-46), що дозволило йому стати типовим кавалером війни та одним з головних командувачів роялістів. Він здався після падіння Бристоля й був вигнаний з Англії. Він воював на боці Людовика XIV проти Іспанії, а пізніше як роялістський приватир на Карибах. Після Реставрації, Руперт повернувся до Англії та став одним з вищих командувачів флотом протягом другої та третьої англо-голландських воєн, займався наукою, мистецтвом та був першим губернатором Компанії Гудзонової затоки. Він помер в Англії в 1682 у віці 62 років.

Як губернатор колонії, Руперт здійснив внесок у політичну географію сучасної Канади — Земля Руперта була названа на його честь — та відіграв роль у ранній історії трансатлантичної работоргівлі. Його численні та різноманітні наукові та адміністративні інтереси у поєднанні з його помітним мистецьким хистом зробили його однією з найбільш помітних фігур періоду Реставрації.

Герб Рупрехта Пфальцського як лицаря Ордену Підв'язки

Наука та Королівське товариство[ред.ред. код]

Паралельно з військовою кар'єрою, Руперт займався також наукою і мистецтвом. Наприклад, наприкінці 1660-х він вдосконалив метод мецо-тинто, хоча популяризував та заробляв з цього методу художник Валлерант Вайлант, який був асистентом та наставником з малювання у Руперта.

Два чоловіки на колінах перед колоною з бюстом Карла II, ангел на задньому плані. Наукові інструменти, зброя та книги розташовані на романських стінах по обох боках гравюри.
Руперт був одним з засновників Лондонського королівського товариства, яке, як показано на цій гравюрі 1667 на честь його створення, відражало його широкий інтерес до науки та технології.

Після того. як Руперт відійшов від активної служби на флоті бл. 1674 року, він отримав змогу проводити більше часу за науковими дослідженнями. Йому приписували багато наукових винаходів та відкриттів, хоча деякі з них пізніше були визнані просто першими демонстраціями в Англії європейських винаходів. Він переробив деякі апартаменти у Віндзорському замку у розкішну лабораторію з кузнями, лабораторними інструментами та матеріалами, де він проводив багато експериментів.[1]

Він став третім засновником наукового Королівського товариства (сучасники називали його «філософським воїном») та був куратором цього товариства протягом його перших років.[1] На початку історії Королівського товариства він продемонстрував королю Карлу II та товариству краплі принца Руперта, скляні краплі у формі сльози, які витримують удар молотка, коли бити по широкій частині, однак фактично вибухають осколками, якщо відламати хвостик. Хоча на той час йому приписали авторство, пізніші пояснення стверджують, що він просто перший в Англії продемонстрував наявний європейський винахід.[2] Він також продемонстрував у товаристві новий механізм для підняття води та привернув увагу своїм процесом «розфарбовування мармуру так, що після полірування кольори фіксуються».[3] Протягом цього часу, Руперт також сформулював математичну задачу стосовно парадоксу, що куб може пройти через дещо менший куб; він запитав, який максимальний куб пройде.[4] Ця задача, Куб Рупрехта Пфальцського, була вперше вирішена голландським математиком Пітером Ньюландом.[4] Руперт також був відомий своїми успіхами у розшифровці кодів.[1]

Багато з його винаходів були військовими. Після того, які він розробив флотську гармату Рупертіно, він побудував водяний млин на т. зв. болотах Хокні (зараз частина Лондону) для реалізації революційного методу свердління вогнепальної зброї, однак його секрет помер із ним та підприємство припинило існування.[5] Він також займався іншими військовими задачами, наприклад розпочав виробництво замків (блокувань) для вогнепальної зброї;[6] розробив зброю, яка могла вистрілювати багато куль на високій швидкості,[6] та «пістолет з барабаном, що обертався».[1] Йому приписують винахід особливого пороху, який при демонстрації в Королівському товаристві в 1663 році був в 10 разів сильніший звичайного; найкращий метод використання пороху в гірничій справі;[6] та торпеди.[1] Він також розробив формат розривного снаряду «виноградне гроно» для використання артилерією.[1] Він також фокусувався на морських винаходах: розробив балансуючий механізм для покращення показників квадранта в морі[6] та розробив водолазний двигун для підняття об'єктів з дна моря.[1] Одужуючи від трепанації, Руперт вигадав новий хірургічний інструмент для поліпшення таких операцій у майбутньому.[1]

Інша частина його наукових інтересів лежала в царині металургії. Руперт винайшов новий латунний сплав, який мав темніший колір ніж звичайний[7] та містив три частини міді та одну — цинку, змішаного з вугіллям;[8]. В Англії цей сплав відомий як «метал принца» на його честь або «бристольська латунь».[9] Руперт винайшов цей справ для покращення флотської зброї,[1] однак через його колір сплав також почали використовувати як замінник золота при оформленні.[7] Йому також приписують розробку виняткового методу гартування риболовних гачків,[10] та методу перетворення об'єктів у їх проекцію на перспективі.[6] В 1663 році він також винайшов покращений метод виробництва дробу різних розмірів, хоча пізніше цей метод був приписаний собі одним з його друзів на той час по Королівському товариству Робертом Гуком.[6]

У художній літературі[ред.ред. код]

  • Принц Руперт є героєм книги Пола Андерсона «Буря літньої ночі» (1974) в жанрі альтернативної історії/фентезі, в якій принц за допомогою різних героїв творів Шекспіра, які в книзі є реальними людьми, перемагає Кромвеля та виграє громадянську війну в Англії.
  • Принц Руперт — головний герой в пісні групи King Crimson Lizard («Ящірка») з їх однойменного альбому 1970 року. Сюїта на 23 хвилини включає декілька розділів, один з яких зветься Prince Rupert Awakes а другий — The Battle of Glass Tears (художнє відсилання на битву при Несбі), яке включає підрозділ Prince Rupert's Lament.
  • Принц Руперт фігурує в любовному романі Шеріл Сойєр Зимовий принц (англ. The Winter Prince).
  • Принц Руперт з'являється в The Oak Apple та The Black Pearl, томах 4 та 5 серії історичних новел «Династія Морланд» авторства Синтії Гаррод-Іглз. Протягом громадянської війни йому допомагає ця твердо роялістська вигадана сім'я Морланд. Він також є батьком позашлюбної дочки Анунчіати Морланд, з якою має складні стосунки.
  • Принц Руперт та його сестра Єлизавета є другорядними героями книг Grantville Gazette IV та Grantville Gazette VI з серіалу 1632 (альтернативна історія) Еріка Флінта.
  • Принц Руперт є героєм роману Маргарет Ірвін 'The Stranger Prince'[11] та з'являється в її більш пізньому романі 'The Bride', події обох творів розвиваються в часи громадянської війни в Англії.
  • Принц Руперт є героєм біографічного роману Самюеля Едвардса The White Plume (1961), напівісторичного опису його життя від молодого чоловіка до одруження з Пег (Маргарет Х'юз) — актрисою, яка в реальному житті була його багаторічною коханкою, але на якій він так і не одружився.

Фільми та телебачення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Spencer, Charles. (2007) Prince Rupert: The Last Cavalier. London: Phoenix. ISBN 978-0-297-84610-9
  2. Beckman, Johann, William Francis and John Williams Griffiths. (1846) A History of Inventions, Discoveries, and Origins, Volume 1. London: Henry G. Bohn.
  3. Kitson, Frank. (1999) Prince Rupert: Admiral and General-at-Sea. London: Constable.
  4. а б Croft, Hallard T, Richard K. Guy and K. J. Falconer. (1994) Unsolved Problems in Geometry. New York: Springer.
  5. Hone, pp.306-7; Granger, p.407.
  6. а б в г д е Dircks, Henry. (1867) Inventors and Inventions.
  7. а б Urbanowicz, Gary. R. (2002) Badges of the Bravest: A Pictorial History of Fire Departments in New York City. Turner Publishing Company.
  8. Coxe, John Redman. (1814) The Emporium of Arts and Sciences, Volume 3. Philadelphia: J. Delaplaine, ст.93.
  9. Brannt, Krupp and Wildberger p.109.
  10. Granger, James. (1821) A Biographical History of England: From Egbert the Great to the Revolution. London: William Baynes, p.344.
  11. Irwin, Margaret. (1937) The Stranger Prince: The story of Rupert of the Rhine. New York: Harcourt, Brace.

Джерела[ред.ред. код]

  • Brannt, William Theodore, Alfred Krupp and Andreas Wildberger. (2009) The Metallic Alloys: A Practical Guide. BiblioBazaar, LLC.
  • Dalton, Anthony. (2010) River Rough, River Smooth: Adventures on Manitoba's Historic Hayes River. Toronto: Dundurn.
  • Endsor, Richard. (2009) Restoration Warship: The Design, Construction and Career of a Third Rate of Charles II's Navy. London: Anova Books.
  • Griffiths, Antony. (1996) Prints and Printmaking: An Introduction to the History and Techniques. Berkely: University of California Press.
  • Highfill, Philip H., Kalman A. Burnim and Edward A. Langhans. (1982) Volume 8 of A Biographical Dictionary of Actors, Actresses, Musicians, Dancers, Managers and Other Stage Personnel in London, 1660–1800. Southern Illinois University Press.
  • Hind, Arthur M. (1963) A History of Engraving and Etching: From the 15th Century to the Year 1914. New York: Dover.
  • Hone, William. (1841) The Year Book of Daily Recreation and Information: Concerning Remarkable Men and Manners, Times and Seasons, Solemnities and Merry-makings, Antiquities and Novelties on the plan of the Every-day Book and Table. Tegg.
  • Lewis, Michael. (1957) The History of the British Navy. London: Pelican Books.
  • Newman, P. R. (2006) Atlas of the English Civil War. London: Routledge.
  • Palmer, Michael A. (2007) Command at Sea: Naval Command and Control Since the Sixteenth Century. Cambridge, MA: Harvard.
  • Purkiss, Diane. (2001) Desire and Its Deformities: Fantasies of Witchcraft in the English Civil War. in Levack, Brian P. (ed) New Perspectives on Witchcraft, Magic, and Demonology: Witchcraft in the British Isles and New England. London: Routledge.
  • Purkiss, Diane. (2007) The English Civil War: A People's History. London: Harper.
  • Salaman, Malcolm. (2005) The Old Engravers of England in Their Relation to Contemporary Life and Art, 1540–1800. Kessinger Publishing.
  • Warburton, Eliot. (1849) Memoirs of Prince Rupert, and the Cavaliers. London: R. Bentley.
  • Wedgwood, C. V. (1970) The King's War: 1641–1647. London: Fontana.

Додаткова література[ред.ред. код]

  • Ashley, Maurice. (1976) Rupert of the Rhine. London: Hart Davis, MacGibbon.
  • De Viet, Rens. (2010) Vlootinstructies en de eerste twee oorlogen met Engeland in de zeventiende eeuw. MA Thesis. Rotterdam: Erasmus University. [[{{{2}}} {{{1}}}|{{{1}}} {{{2}}}]]
  • Fergusson, Bernard. (1952) Rupert of the Rhine. London: Collins.
  • Kitson, Frank. (1994) Prince Rupert: Portrait of a Soldier. London: Constable. ISBN 0-09-473700-2.
  • Morrah, Patrick. (1976) Prince Rupert of the Rhine. London: Constable.
  • Petrie, Charles. (1974) King Charles, Prince Rupert, and the Civil War: From Original Letters. London: Routledge and Kegan Paul.
  • Thomson, George Malcolm. (1976) Warrior Prince: Prince Rupert of the Rhine. London: Secker and Warburg.
  • Wilkinson, Clennell. (1935) Prince Rupert, the Cavalier. Philadelphia: J.B. Lippincott.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рупрехт Пфальцський