Пістолет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Спортивно-цільовий самозарядний Пістолет Марголіна (МЦ)
Кавалерійські пістолети. 1809 р.

Пістоле́т (фр. pistolet, зменшене від pistole) — вид ручної вогнепальної зброї для стрільби однією рукою. Пістолет походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків'я. Для зручності утримування та витягання з кобури руків'я закінчувалось утовщенням «яблуком».

Слово пістолет запозичене з французької мови: фр. pistolet, pistole походить від чеськ. píšťala — «пищаль», «дудка». У чеських джерелах згадки цього слова належать до 1420-х років, тобто до періоду гуситських воєн. Менш переконлива версія, що пов'язує його з назвою міста Пістоя (pistolese — «з Пістої»), де короткоствольну вогнепальну зброю стали виготовляти з 1540-х років[1] (але перше задокументоване вживання італ. pistola щодо короткоствольної зброї належить тільки до 1605 р.)[2][3].

Історія[ред.ред. код]

Пістоль XVII століття для стрільби дробом.
Французький морський пістолет «Морський пес», XVIII ст.

Поширені за козацької доби були як колісчаті, так і кремневі (пізніше) замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

Сам пістолет умовно можемо поділити на руків'я, казенну частину та ствол. Головною складовою казенної частини є замок, кремневий тип якого має такі складові деталі:

  • 1 — замочна дошка, на котрій все кріпиться;
  • 2 — курок (гачок), який складається з близько 5 елементів;
  • 3 — бойова пружина, що має два «пера»;
  • 4 — підогнивна двоперова пружина;
  • 5 — поличка для пороху;
  • 6 — кресало;
  • 7 — бічна планка для кріплення полички—огнива—курка;
  • 8 — пластинчата спускова пружина;
  • 9 — кутник жорсткості куркової осі;
  • 10 — спуск (2 — колінчастий).

У ранній вогнепальній зброї використовувались ґноти, що були відомі ще й у 17 ст.

Ствол пістолета міг мати як круглу, так і багатогранну поверхню (як правило — 8 граней). Кріпився ствол до дерев'яного (іноді залізного) ложа за допомогою металевих обіймиць (кілець чи пластин). На стволі, як правило, мав бути приціл (але це не було обов'язковим), котрий складається з мушки і намушника. Мушка розміщається поблизу ствольного отвору нагорі ствола, а намушник — на хвостовику. Іноді мушка могла бути відсутня і її заміщав верхній край отвору ствола.

Товщина ствола є різною і коливається у межах 20-35 мм (казенна частина) та 15-20 мм (ствольний отвір). Іноді зустрічаються різновиди пістолів, у котрих навпаки ширшою є кінцівка ствольного отвору (майже у двічі), прототипом котрих є мушкетон. Такі пістолі застосовували для стрільби картеччю (як і відповідні рушниці).

Довжина ствола також є різноманітною і коливається в межах 200—400 мм. Вага пістолета коливалась у межах 1 кг (вага ствола 300—600 гр).

Ствол виробляли з високоякісної сталі. Особливо мали попит сталеві вироби із Німеччини та Дамаска.

Пістолет як повноцінний різновид ручної вогнепальної зброї розвинувся в Західній Європі, звідки і походила значна частина стволів, котрими користувались козаки. Нарівні з цим значного поширення набули пістолети східного походження (османського, кримського, кавказького тощо).

В Україні[ред.ред. код]

Розвивалось зброярство і в Україні. Окрім бойового призначення, пістолети мали характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, черніння, насікання та інкрустацію золотом і сріблом та коштовними каміннями. Прикрашали як руків'я, так і люфи (в окремих випадках всю зовнішню поверхню, включаючи і замок). Особливо багато оздоблені пістолети вироблені Кубачинськими майстрами з Дагестану. Такими пістолетами часто користувались кубанські старшини і козаки протягом майже цілого 19 ст.

Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони переважно носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у «кобурах» при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.

Багатоствольні пістолети[ред.ред. код]

Комбіновані пістолети[ред.ред. код]

Докладніше: Ганблейд
Набір дуельних пістолетів. Версаль, 1794—1797 рр.

Подібно рушницям, пістолети теж використовували як складову комбінованої зброї: поєднували їх з сокирками (крикет, шисгакель), шпагами і навіть булавами. Відомі зразки поєднання пістолета й з маленьким щитом-баклером.

Дуельні пістолети[ред.ред. код]

Докладніше: Дуельний пістолет

У XIX столітті пістолет витісняє шпагу як основну зброю дуелі. Аж до XX ст., вже після появи револьверів і самозарядних пістолетів на дуелях використовували однозарядні кременеві чи капсульні пістолети, заряджувані чорним порохом. Виготовлялися дуельні пістолети парами, зберігалися у спеціальному ящику разом з приладдям для заряджання і відливання куль. Кожен з дуелянтів приїздив зі своїм ящиком, потім жеребом визначали, чиєю парою стрілятись. Оскільки зброя обов'язково повинна була бути непристреляною, учасники мали присягнути, що пістолети доти ніколи не використовувалися.

Револьвери[ред.ред. код]

Револьвер Кольта. Модель 1873 року одинарної дії «New Model Army Metallic Cartridge Revolving Pistol»
Докладніше: Револьвер

Розвитком багатоствольних пістолетів стали револьвери. Ідея полягала в тім, щоб при єдиному стволі зробити кілька зарядних камор, розмістивши їх в обертовому барабані. Перші зразки револьверів з'явилися в XVI ст., але широкого розповсюдження він набув тільки з 30-х років XIX ст.: після створення Кольтом вдалої капсульної конструкції.

Самозарядні пістолети[ред.ред. код]

Самозарядний пістолет Mauser C96
Травматичні пістолети Форт-12Р та ПСМ-Р

У середині XIX ст. з'являються перші багатозарядні пістолети з обоймою, що використовували гільзові набої. Один з варіантів був відомий як «пістолет-гармоніка» (англ. harmonica gun): завдяки поперечно розташованій обоймі, схожій на губну гармошку. Механізм подачі набоїв розрізнявся в різних зразках цієї зброї, але він був ручним, тому такі пістолети не відносять до самозарядних, що були сконструйовані пізніше[4].

Розробка самозарядної зброї почалася в 1880-х роках, а в 1892 було створено перший самозарядний пістолет — Schönberger-Laumann. У 1896 Пауль Маузер представив першу модель найбільш відомого самозарядного пістолета «Маузер» — Mauser C96. Це був перший серійний пістолет, який мав великий попит на цивільному ринку, він був споряджений магазинами на 10 чи 20 набоїв.

Подальше вдосконалювання самозарядної короткоствольної зброї привело до створення автоматичних пістолетів і пістолетів-кулеметів.

Сучасність[ред.ред. код]

У сучасних силових структурах використовуються самозарядні й автоматичні пістолети, а також пістолети-кулемети. Для цивільного населення існують моделі газових і травматичних пістолетів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. — С. 165;
  • Аствацатурян Э. Оружие народов Кавказа. — М., 1995. — С. 46-50, 130—133.

Примітки[ред.ред. код]

  1. The War Office (UK): Textbook of Small Arms (1929), page 86. H.M. Stationery Office (UK), 1929.
  2. Karel Titz (1922). Ohlasy husitského válečnictví v Evropě. Československý vědecký ústav vojenský. 
  3. Ohlasy husitského válečnictví v Evropě (чес.)
  4. Jarre harmonica pistol. Forums.taleworlds.com. Процитовано 23 December 2017.