Пістолет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пістоле́т[1], заст. пісто́ль[2] (фр. pistolet, зменшувальне від pistole) — вид ручної вогнепальної зброї для стрільби однією рукою. Пістолет походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків'я. Для зручності утримування та витягання з кобури руків'я закінчувалось стовщенням («яблуком»). Наприкінці XIX століття з'явилися самозарядні пістолети: їхнє порожнисте руків'я слугує магазином для набоїв. Вдосконалення самозарядних пістолетів призвело до появи автоматичних пістолетів і пістолетів-кулеметів.

Назва[ред. | ред. код]

Колісцевий пістоль кінця XVI ст.
Кременеві кавалерійські пістолети. 1809 р.

Слово пістолет запозичене з французької мови: фр. pistolet, pistole походить від чеськ. píšťala — «пищаль», «дудка». У чеських джерелах згадки цього слова належать до 1420-х років, тобто до періоду гуситських воєн. Менш переконлива версія, що пов'язує його з назвою міста Пістоя (pistolese — «з Пістої»), де короткоствольну вогнепальну зброю стали виготовляти з 1540-х років[3] (але перше задокументоване вживання італ. pistola щодо короткоствольної зброї належить тільки до 1605 р.)[4][5].

Історія[ред. | ред. код]

Пістоль XVII століття для стрільби дробом.
Французький морський пістолет «Морський пес», XVIII ст.

Час винайдення пістолета невідомий. У Військовій енциклопедії Ситіна припускалося, що пістолети могли виготовляти ще в 1364 р. у Перуджі[6], але підтверджень тому нема. За легендою, перший пістолет був сконструйований кавалерійським офіцером Себастьєном де Корбіоном на початку XVI ст. шляхом вкорочення аркебузи (отримавши назву Pistollet на честь міста Пістоя)[6][7]. Інші джерела приписують винахід італійському зброяру К. Вітеллі (Caminelleo Vitelli), що розробив перший пістолет бл. 1540 року[8][9]. Тим не менш, перші згадки щодо бойового застосування пістолетів належать тільки до 1554 р. (битва при Ранті[ru] під час Італійської війни 1551—1559 рр.)[6][8]. Менша вага і вкорочений ствол уможливлювали тримати зброю однією рукою без упирання в плече, роблячи пістоль зручним для озброєння вершників[10]. У ранніх пістолях використовувались ґнотові замки, аналогічні тим, що були на аркебузах. Близько 1500 р. винайдено коліщатий замок, що виявився зручнішим і надійнішим, хоча й дорожчим за ґнотовий. Дозволити собі колісцеві пістолі могли тільки заможні вояки, тому ними озброювалися кірасири й рейтари, а в піхоті вони були доступні лише офіцерам-дворянам. Перші пістолі виконувалися довгими й нагадували короткі рушниці без приклада (у XV—XVI століттях кіннота використовувала й короткі рушниці-петриналі), потім вони дещо вкорочуються[6]. Для збільшення кількості зарядів деякі пістолі роблять двоствольними[6] (і навіть з більшим числом стволів), на основі одноствольних пістолів пробують створювати й комбіновану зброю, додаючи до них лезо сокирки або кинджала[6]. У XVII ст. з'являється кременевий замок, і відтоді пістолети стають переважно кременевими. У XIX ст. розробляють і дульнозарядні пістолети з капсульним замком.

Сам пістолет XV—XIX століть умовно можна поділити на руків'я, казенну частину та ствол.

Головною складовою казенної частини є замок, кременевий тип якого має такі складові деталі:

  • 1 — замочна дошка, на котрій все кріпиться;
  • 2 — курок, який складається з близько 5 елементів;
  • 3 — бойова пружина, що має два «пера»;
  • 4 — підкресальна двоперова пружина;
  • 5 — поличка для пороху;
  • 6 — кресало;
  • 7 — бічна планка для кріплення полички—кресала—курка;
  • 8 — пластинчата спускова пружина;
  • 9 — кутник жорсткості куркової осі;
  • 10 — спуск (2-колінчастий).

Ствол пістолета міг мати як круглу, так і багатогранну поверхню (як правило — 8 граней). Кріпився ствол до дерев'яного (іноді залізного) ложа за допомогою металевих обіймиць (кілець чи пластин). На стволі, як правило, мав бути приціл (але це не було обов'язковим), котрий складається з мушки і намушника. Мушка розміщається поблизу ствольного отвору нагорі ствола, а намушник — на хвостовику. Іноді мушка могла бути відсутня і її заміщав верхній край отвору ствола.

Товщина ствола є різною і коливається у межах 20-35 мм (казенна частина) та 15-20 мм (ствольний отвір). Іноді зустрічаються різновиди пістолів, у котрих навпаки ширшою є кінцівка ствольного отвору (майже вдвічі), прототипом котрих є мушкетон. Такі пістолі застосовували для стрільби картеччю (як і відповідні рушниці).

Довжина ствола також є різноманітною і коливається в межах 200—400 мм. Вага пістолета коливалась у межах 1 кг (вага ствола 300—600 гр).

Ствол виробляли з високоякісної сталі. Особливо мали попит сталеві вироби із Німеччини та Дамаска.

Руків'я розташовувалося більш похило відносно ствола порівняно зі сучасними пістолетами. Потовщення-«яблуко» на кінці руків'я слугувало уражальним елементом у разі використовування пістолета як холодної зброї в рукопашній сутичці.

Турецький оздоблений пістоль XVII ст.

В Україні[ред. | ред. код]

Поширені за козацької доби були як колісчаті, так і кременеві (пізніше) замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

Пістолет як повноцінний різновид ручної вогнепальної зброї розвинувся в Західній Європі, звідки і походила значна частина стволів, котрими користувались козаки. Нарівні з цим значного поширення набули пістолети східного походження (османського, кримського, кавказького тощо).

Розвивалось зброярство і в Україні. Окрім бойового призначення, пістолети мали характер військово-парадної зброї, для чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, чорніння, карбування та інкрустацію золотом і сріблом та коштовним камінням. Прикрашали як руків'я, так і стволи (в окремих випадках всю зовнішню поверхню, включаючи і замок). Особливо багато оздоблені пістолети вироблені Кубачинськими майстрами з Дагестану. Такими пістолетами часто користувались кубанські старшини і козаки протягом майже цілого 19 ст.

Пара чотириствольних пістолетів, бл. 1660 р.

Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони переважно носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у «кобурах» при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.

Багатоствольні пістолети[ред. | ред. код]

Прагнення для підвищення швидкострільності привело до спроб створити пістоль з кількома стволами. Перші зразки таких пістолетів належать до XVI століття, причому існували конструкції як з нерухомим, так і з обертовим блоком стволів. На рубежі XVIII—XIX століть з'явилися короткоствольні «пеппербокси», що мали поширення до 1850-70 рр., тобто до появи револьверів.

Комбіновані пістолети[ред. | ред. код]

Докладніше: Ганблейд
Набір дуельних пістолетів. Версаль, 1794—1797 рр.

Подібно рушницям, пістолети теж використовували як складову комбінованої зброї: поєднували їх з сокирками (крикет, шисгакель), шпагами і навіть булавами. Відомі зразки поєднання пістолета й з маленьким щитом-баклером.

Дуельні пістолети[ред. | ред. код]

Докладніше: Дуельний пістолет

У XIX столітті пістолет витісняє шпагу як основну зброю дуелі. Аж до XX ст., вже після появи револьверів і самозарядних пістолетів на дуелях використовували однозарядні кременеві чи капсульні пістолети, заряджувані чорним порохом. Виготовлялися дуельні пістолети парами, зберігалися у спеціальному ящику разом з приладдям для заряджання і відливання куль. Кожен з дуелянтів приїздив зі своїм ящиком, потім жеребом визначали, чиєю парою стрілятись. Оскільки зброя обов'язково повинна була бути непристріляною, учасники мали присягнути, що пістолети доти ніколи не використовувалися.

Револьвери[ред. | ред. код]

Револьвер «Кольт Миротворець» Модель 1873 року одинарної дії «New Model Army Metallic Cartridge Revolving Pistol»
Докладніше: Револьвер

Розвитком багатоствольних пістолетів стали револьвери. Ідея полягала в тім, щоб при єдиному стволі зробити кілька зарядних камор, розмістивши їх в обертовому барабані. Перші зразки револьверів з'явилися в XVI ст., але широкого розповсюдження він набув тільки з 30-х років XIX ст.: після створення С. Кольтом вдалої капсульної конструкції. Першим в історії вдалим револьвером став створений 1836 року Colt Paterson. Популярність здобув Colt Single Action Army («Миротворець»), що перебував на озброєнні у 1872-92 роках, а в цивільних варіантах випускається і донині. У Російській імперії з кінця XIX століття і в СРСР в 1920-40-х рр. перебував на озброєнні револьвер системи Нагана. У першу половину XX століття, як зброя армії револьвер поступово витіснений самозарядним пістолетом, але продовжує широко використовуватись як зброя самозахисту й зберігається на озброєнні поліції у деяких країнах.

Самозарядні пістолети[ред. | ред. код]

Самозарядний пістолет Mauser C96
Травматичні пістолети Форт-12Р та ПСМ-Р

У середині XIX ст. з'являються перші багатозарядні пістолети з обоймою, що використовували гільзові набої. Один з варіантів був відомий як «пістолет-гармоніка» (англ. harmonica gun): завдяки поперечно розташованій обоймі, схожій на губну гармошку. Механізм подачі набоїв розрізнявся в різних зразках цієї зброї, але він був ручним, тому такі пістолети не відносять до самозарядних, що були сконструйовані пізніше[11].

Розробка самозарядної зброї почалася в 1880-х роках, а в 1892 було створено перший самозарядний пістолет — Schönberger-Laumann. У 1896 Пауль Маузер представив першу модель найбільш відомого самозарядного пістолета «Маузер» — Mauser C96. Це був перший серійний пістолет, який мав великий попит на цивільному ринку, він був споряджений магазинами на 10 чи 20 набоїв. У 1896 р. Дж. Браунінг розробив Browning M1900, де магазин розміщався всередині руків'я — компонування, що стало класичним для самозарядних пістолетів. У 1898 р. прусським конструктором Андреасом Вільгельмом Шварцлозе створено Schwarzlose модель 1898, який відрізнявся від пістолета Браунінга кутом розташування руків'я.

Подальше вдосконалювання самозарядної короткоствольної зброї привело до створення автоматичних пістолетів і пістолетів-кулеметів.

Сучасність[ред. | ред. код]

Спортивно-цільовий самозарядний Пістолет Марголіна (МЦ)

У сучасних силових структурах використовуються самозарядні й автоматичні пістолети, а також пістолети-кулемети. Для цивільного населення існують моделі газових і травматичних пістолетів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пістолет // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пістоль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. The War Office (UK): Textbook of Small Arms (1929), page 86. H.M. Stationery Office (UK), 1929.
  4. Karel Titz (1922). Ohlasy husitského válečnictví v Evropě. Československý vědecký ústav vojenský. 
  5. Ohlasy husitského válečnictví v Evropě (чес.)
  6. а б в г д е Пистолет // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  7. Sébastien De Corbion | Connaître la Wallonie. connaitrelawallonie.wallonie.be. Процитовано 1 квітня 2021.  (фр.)
  8. а б Пистолет // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  9. Pistol // 1911 Encyclopædia Britannica. — 1911.
  10. Ручное огнестрельное оружие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  11. Jarre harmonica pistol. Forums.taleworlds.com. Процитовано 23 грудня 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. — С. 165;
  • Аствацатурян Э. Оружие народов Кавказа. — М., 1995. — С. 46-50, 130—133.

Посилання[ред. | ред. код]