Рід Фаррел Коулмен
 | Ця стаття в процесі редагування користувачем Шкурба Андрій Вікторович певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Шкурба Андрій Вікторович (внесок, журнали) о 13:37 UTC (5959 хвилин тому). |
| Рід Фаррел Коулмен | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Tony Spinosa | |||
| Народився |
29 березня 1956 (68 років) Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США | |||
| Країна |
 США | |||
| Діяльність | прозаїк-романіст | |||
| Alma mater | Бруклінський коледж | |||
| Заклад | Університет Гофстраd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Рід Фаррел Коулмен у Вікісховищі | ||||
Рід Фа́ррел Коу́лмен (англ. Reed Farrel Coleman) — американський письменник детективного жанру, поет, лауреат кількох престижних літературних премій. Станом на 2023 рік його твори перекладено 9 мовами.
Біографія[ред. | ред. код]
Рід Фаррел Коулмен, наймолодший із трьох братів сім'ї, народився та виріс у районі Шипсхед Бей, Коні-Айленд, Брайтон-Біч у Брукліні. У 15-річному віці він, йдучи на роботу до Баскін-Роббінс, почув постріл і побачив чоловіка, який лежав на вулиці зі смертельним пораненням живота. Згодом з’ясувалося, що чоловік мав при собі велику суму грошей для свого бізнесу, а вбивця його пограбував. «Це змінило моє життя», — сказав Коулман. «Злочин справді трапляється. Люди дійсно страждають».
Писати художні твори почав ще у середній школі.
Коулмен згодом працював у магазині морозива, службі авіаперевезень в аеропорту Кеннеді, агентом з оренди автомобілів, займався продажом дитячого харчування, готував у ресторані, був водієм таксі та відвозив мазут по домівках людей.
Коулмен задумався про письменницьку кар'єру лише після того, як пройшов курс детективної фантастики в Бруклінському коледжі.
У 50 років він опублікував сім кримінальних романів, починаючи з «Життя спить» (1991), про радянського агента часів холодної війни, який з’явився на Брайтон-Біч. Його містичний роман 2005 року «Джеймси Діни», дія якого розгортається у так звані «старі погані часи» 1983 року, був номінований на премію Едгара.
Він багаторазово відзначений різними літературними преміями автор, зокрема його твори з серії про Мо Прагера. Також публікуються серії за участю головних героїв Гуллівера Дауда, Ділана Кляйна та Джо Серпа. Персонаж Дауда заснований на поліцейському детективі на пенсії, якого Фаррел одного разу зустрів. Романи про Джо Серпа спочатку були написані під псевдонімом Тоні Спіноза, але згодом він їх підписав своїм справжнім ім'ям і прізвищем.
Він написав також роман «Вежа» з Кеном Бруеном (Ken Bruen[en]), «Бронксський реквієм» із Джоном Роу, а також кілька оповідань, есе та віршів.
Коулмен отримав літературні премії Ентоні, Оді, Баррі, Мекавіті та Шамус. Його книги та оповідання були також номіновані на премії Гамші та Едгара.
Він вважає Вільяма Блейка, Лоуренса Блока, Т. С. Еліота, Воллеса Стівенса, Вільяма Карлоса Вільямса, Реймонда Чандлера і Дешилла Гемметта тими, хто мав на нього вплив у молоді роки. Пізніше він черпав натхнення в творах колег Пітера Блаунера (Peter Blauner[en]), Кена Бруена, Джима Фузіллі (Jim Fusilli[en]) Ш. Дж. Розан (S. J. Rozan[en]) і Пітера Шпігельмана (Peter Spiegelman[en]).
По смерті письменника Роберта Паркера Коулмен продовжив його серію романів з персонажем Джессі Стоун.
Коулмен познайомився зі своєю дружиною Розанною в університеті «Нова школа» на курсі письма. У них двоє дітей, Кейтлін і Ділан. Він живе на Лонг-Айленді.
Твори[ред. | ред. код]
Серія Ділана Клейна[ред. | ред. код]
- Life Goes Sleeping (Життя спить) (1991)
- Little Easter (Малий Великдень) (1993)
- They Don't Play Stickball in Milwaukee (У Мілуокі не грають у стікбол) (1997)
Серія Гуллівера Довда[ред. | ред. код]
- Dirty Work (Брудна робота) (2013)
- Valentino Pier (Валентино П'єр) (2015)
- The Boardwalk (Набережна) (2015)
- Love and Fear (Любов і жах) (2016)
Серія Мо Прагера[ред. | ред. код]
- Walking the Perfect Square (Прогулянка ідеальною площею) (2001)
- Redemption Street (Викупна вулиця) (2004)
- The James Deans (Джеймси Діни) (2005) (отримав премії Баррі, Ентоні, Шамус)
- Soul Patch (Душевний патч) (2007) (отримав премію Шамус)
- Empty Ever After (Порожній після всього) (2008) (отримав премію Шамус)
- Innocent Monster (Безневинний монстр) (2010)
- Hurt Machine (Болюча машина) (2011)
- Onion Street (Цибулева вулиця) (2013)
- The Hollow Girl (Порожня дівчина) (2014)
- Requiem for Spider (Реквієм для павука) (2019)
Серія Гаса Мерфі[ред. | ред. код]
- Where It Hurts (Де болить) (2016) (отримав премію Шамус)
- What You Break (Що ви зламали) (2016)
Серія Джо Серпі (за псевдонімом Тоні Спіноса)[ред. | ред. код]
- Hose Monkey (Шлангова мавпа) (2006)
- The Fourth Victim (Четверта жертва) (2008)
Серія Джессі Стоун[ред. | ред. код]
Рід Фаррел Коулмен продовжив серію про цього персонажа після смерті письменника Роберта Паркера
- Robert B. Parker's Blind Spot (Роберт Б. Паркер. Сліпа пляма) (2014)
- Robert B. Parker's The Devil Wins (Роберт Б. Паркер. Диявол перемагає) (2015)
- Robert B. Parker's Debt to Pay (Роберт Б. Паркер. Борг до сплати) (2016)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Wilson, Michael (May 15, 2006). «Reed Coleman Writes of Crime and Brooklyn». New York Times. [1] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Reed Farrel Coleman 1956- [2] (англ.)
|
