Бруклінський коледж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруклінський коледж
англ. Brooklyn College
40°37′52″ пн. ш. 73°57′09″ зх. д. / 40.63111° пн. ш. 73.95250° зх. д. / 40.63111; -73.95250Координати: 40°37′52″ пн. ш. 73°57′09″ зх. д. / 40.63111° пн. ш. 73.95250° зх. д. / 40.63111; -73.95250
Тип державний університет
Країна США США
Розташування Бруклін, Нью-Йорк
Гасло лат. Nil sine magno labore
Гасло українською Нічого без великого зусилля
Засновано 1930
Президент Мішель Дж. Андерсон
Студентів 17 094
Співробітників 2412 осіб (вересень 2020)[2]
Кольори              темно-бордовий, золотий та сірий[1]
Приналежність Міський університет Нью-Йорка
Випускники Категорія:Випускники Бруклінського коледжу
Штаб-квартира Бруклін
Адреса 2900 Bedford Ave, Brooklyn, NY, 11210[2]
Сайт www.brooklyn.cuny.edu
Мапа
CMNS: Brooklyn College у Вікісховищі

Бруклінський коледж (англ. Brooklyn College) — державний університет у Брукліні в Нью-Йорку, США. Він є частиною системи Міського університету Нью-Йорка.

Історія коледжу[ред. | ред. код]

Перші десятиліття[ред. | ред. код]

Бруклінський коледж був заснований у 1930 році.[3] Того року, згідно з розпорядженням Міської ради вищої освіти Нью-Йорка від 22 квітня, відбулось об'єднання двох коледжів: жіночого Гантерського коледжу, і чоловічого Сіті-Коледжу, заснованих в 1926 році.[4][5] Тим часом Бруклінський коледж став першим державним нью-йоркським гуманітарним коледжем, в якому разом навчались жінки та чоловіки.[6] Коледж був відкритий у вересні 1930 року,[3] на першому курсі чоловіки та жінки навчались окремо, а на наступних курсах в них вже були спільні заняття.[5][7] Умовою вступу до коледжу було проходження складного вступного іспиту.[8]

Бібліотека Бруклінського коледжу, розташована в Східному кварталі, спроектована архітектором Рендольфом Евансом

У 1932 році архітектор Рендольф Еванс розробив проект студмістечка на великій земельній ділянці, розташованій в бруклінському районі Мідвуд, якою володів його роботодавець.[9] Еванс створив ескіз студмістечка в георгіанському стилі.[10] Еванс представив ескізи тодішньому президенту коледжу доктору Вільяму А. Бойлану[11], який його схвалив.

Земельна ділянка, на якій розташовується коледж, була викуплена за 1,6 мільйона доларів США (сьогодні 34 300 000 доларів),[12] а кошти на будівництво склали 5 мільйонів доларів (сьогодні 107 000 000 доларів).[8] Будівництво почалося в 1935 році[13] На церемонії закладки були присутні мер Нью-Йорка Фіорелло Ла Ґуардія та голова бруклінського боро Реймонд Інґерсолл.[8] У 1936 році президент США Франклін Д. Рузвельт відвідав коледж та заклав камінь на будівництво однієї з будівель студмістечка.[14][8] Нове студмістечко відкрилось осіннього семестру 1937 року.[15][16] У 1940-х роках будівлі студмістечка були названі на честь Бойлана, Інґерсолла, Рузвельта і Ла Ґуардія.[17][18][19]

Під час перебування на посаді другого президента коледжу, Гаррі Ґідеонзе, з 1939 по 1966 рік, Бруклінський коледж займав високе місце в загальнодержавному рейтингу за кількістю випускників із ступенем доктора.[20][21] В період втечі вчених з нацистської Німеччини, майже третина істориків-біженців, які були жінками, в певний момент часу працювали в Бруклінському коледжі.[6] У 1944 році соціолог Меріон Вера Катберт стала першою штатною викладачкою-афроамериканкою, найнятою муніципальним коледжем Нью-Йорка.[22] А в 1956 році, коли до коледжу приєднався Джон Гоуп Франклін, Бруклінський коледж став першим «білим» коледжем, який найняв у штат історика-афроамериканця.[23]

У 1959 році, коли коледж все ще надавав освіту на безоплатній основі, було зараховано близько 8000 студентів.[24] У 1962 році коледж приєднався до шести інших коледжів, ставши частиною Міського університету Нью-Йорка, другого за розміром університету в світі.[25] У 1983 році Бруклінський коледж назвав свою бібліотеку на честь колишнього президента коледжу Гаррі Ґідеонзе.[20][26]Третій президент коледжу, Френсіс Кілкойн, очолював коледж з 1966 по 1967 рік.[27] Четвертий президент, Гарольд Сіретт, пішов у відставку за станом здоров'я в лютому 1969 року, а Джордж А. Пек був призначений виконуючим обов'язки президента.[28][29] Джон Неллер, п'ятий президент Бруклінського коледжу, перебував на посаді з 1969 по 1979 рік.[30][31][32] Ці президенти очолювали Бруклінський коледж протягом, можливо, найбурхливішого для нього періоду.

Під час В'єтнамської війни, в Бруклінському коледжі, як і в інших коледжах США, відбувались студентські протести. Президент коледжу Гаррі Ґідеонзе у телевізійному інтерв'ю 1965 року звинувачував у демонстраціях комуністів, які «обманювали невинних», вимагаючи більше свободи в студмістечку,[33] що призвело до того, що Нью-Йоркська спілка громадянських свобод критикувала Ґідеонзе за «його спроби нечесно навішувати ярлик „комуністів“ на студентські групи в коледжі».[34]

Також у 1965 році студентські протести змусили Гаррі Ґідеонзе скасувати нові, суворіші правила одягу, які забороняли студентам-чоловікам носити комбінезони чи толстовки в студмістечку, а студенткам приписували носити спідниці та блузки навіть у дуже холодну погоду.[35] Після виходу Ґідеонзе на пенсію в червні 1966 року[36] новопризначений декан адміністрації Данте Негро сказав, що його не турбував більш вільний студентський одяг, «який ускладнював розпізнавання між жінками та чоловіками», назвавши його «швидкоплинною примхою».[37]

21 жовтня 1967 року газета New York Times на першій шпальті повідомила, що коледж був фактично закритий через протест тисяч студентів, обурених діями поліції проти антивоєнних демонстрантів, які протестували проти вербувальників ВМС США раніше того тижня.[38] П'ятьма днями пізніше інша стаття на першій сторінці Times повідомила, що студенти погодилися повернутися до занять після досягнення угоди з адміністрацією коледжу після переговорів.[39]

Приблизно в той же час студенти коледжу брали участь у студентських протестах, пов'язаних із расовими проблемами. У травні 1968 року Бруклінський коледж знову потрапив на першу шпальту New York Times, коли поліція розігнала 16-годинний сидячий страйк в приймальній комісії з вимогою зарахувати до коледжу більше чорношкірих і пуерто-ріканських студентів.[40] Під час судового розгляду бруклінський суддя-афроамериканець гнівно відреагував, коли один із студентів сказав, що вони [студенти] реагували на расизм, і засудив його та 32 інших білих студентів до п'яти днів ув'язнення за сидячу демонстрацію.[41] У травні 1969 року 19 або 20 студентів Бруклінського коледжу зазнали кримінальних звинувачень у зв'язку із заворушеннями в студмістечку під час весняного семестру, включаючи рейди, під час яких студенти нібито ретельно обнишпорювали файли та закидали димовою бомбою бібліотеку.[42][43][44]

Наприкінці квітня 1970 року студенти, які вимагали більш відкритих умов вступу до коледжу та расової різноманітності, влаштували сидячу демонстрацію в офісі президента коледжу Неллера, протримавши його та п'ятьох деканів там кілька годин.[45] Наступного тижня, на початку травня 1970 року, студенти захопили офіс президента коледжу та інші будівлі під час студентського протесту проти розстрілів у Кентському державному університеті і Камбоджійської кампанії.[46][47][48] Президент Неллер припинив заняття, але залишив будівлі студмістечка відкритими для студентів і викладачів, домігшись судового наказу, що забороняв студентам захоплювати будівлі.[49][50][51]

У жовтні 1974 року 200 латиноамериканських студентів захопили будівлю приймальної комісії на знак протесту проти призначення президентом Неллером на посаду голови кафедри пуерто-риканських досліджень не тієї особи, яку обрав комітет з пошуку викладачів.[52] Ігноруючи тимчасовий судовий наказ залишити будівлю, багато студентських груп та асоціацій випускників підтримали протестувальників мітингах біля Бойлан-холу, однієї з будівель студмістечка, але Неллер відмовився скасувати своє суперечливе призначення.[53][54] Протести спалахнули знову у весняному семестрі 1975 року з черговим захопленням офісу приймальної комісії.[55] Ближче до січня 1976 року профспілка викладачів коледжу проголосувала за «недовіру» Неллеру, звинувативши його в «постійному ігноруванні прав викладачів» і нездатності забезпечити лідерство.[56]

Бруклінський коледж разом із рештою Міського університету Нью-Йорка закрився на два тижні у травні та червні 1976 року в зв'язку з неспроможністю оплатити свої рахунки.[57] На тлі фінансової кризи в Нью-Йорку, не межі банкрутства, студмістечко Бруклінського коледжу в центрі Брукліна було закрито, Мідвуд-кампус залишився єдиним студмістечком Бруклінського коледжу.[58] Восени 1976 року, коли в коледжі навчалося близько 30 000 студентів, коледж вперше став брати плату за навчання.[24]

У січні 1978 року викладацька рада коледжу висловила вотум «недовіри» президенту Неллеру та рекомендувала Раді вищої освіти замінити його.[59]

Шостим президентом Бруклінського коледжу був Роберт Гесс, який обіймав цю посаду з 1979 по 1992 рік.[60][61][62][63] Гесс ініціював значні зміни в навчальній програмі коледжу, запровадивши стандартний набір предметів для всіх студентів.[64][65] Нова навчальна програма була запроваджена за допомогою великого гранту, отриманого від Національного фонду гуманітарних наук.[66] Раніше в загальнодержавних доповідях гуманітарна освіта в Бруклінському коледжі оцінювалась доволі низько, але, починаючи з 1984 року, коледж стали відзначати як «просвіток» серед американських університетів завдяки акценту на вивченні гуманітарних наук.[67]

У 1988 році в опитуванні тисяч деканів американських коледжів Бруклінський коледж посів 5-е місце в рейтингу забезпечення студентів потужною загальною освітою, і був єдиним державним закладом серед першої п'ятірки.[61][62] Станом на 1989 рік Бруклінський коледж займав 11 місце в США і випереджав шість із восьми університетів Ліги плюща за кількістю випускників, які отримали докторські ступені.[68] Коли Бруклінський коледж назвали «Гарвардом для бідних», президент Гесс пожартував: «Мені подобається думати про Гарвард, як про Бруклінський коледж для багатих».[69]

Незважаючи на те, що Бруклінський коледж досяг успіхів в академічному плані, він зазнав серйозної бюджетної кризи в 1988—1989 навчальному році через скорочення державного фінансування; це призвело до меншої кількості курсів, більших класів, відсутності нових викладачів і персоналу, дефіциту постачання та відтермінування обслуговування будівель і території.[70]

Вернон Латтін був сьомим президентом Бруклінського коледжу з 1992 по 2000 рік.[71][72][73][74][75] Під час перебування Латтіна на посаді Бруклінський коледж розпочав повну реконструкцію будівель студмістечка[76] і значно покращив доступ до комп'ютерів та інтернету для студентів і викладачів.[77][78] Коледж повернувся до міжвузівських спортивних змагань[79], і шахова команда коледжу вигравала чемпіонати США та міжнародні чемпіонату.[80][81]

Сучасна історія[ред. | ред. код]

В 2011 році в студмістечку було знесено одну з будівель, Ґершвін-хол, а замість неї побудовано Центр театрального мистецтва імені Леонарда та Клер Тау.[8][82] Леонард та Клер Тау були випускниками коледжу, які подарували коледжу 10 мільйонів доларів.[83][84] Крім того, було знесено ще одну університетську будівлю, Плаза-білдінг, а замість неї побудовано Центр Вест-квод, за проектом за проектом видатного уругвайського архітектора Рафаеля Віньолі.[85] Нова будівля містить аудиторії, офіси, спортзали та басейн. У ній розташовані приймальна комісія, офіс фінансової допомоги та кафедра фізичного виховання та фізичних вправ.[86]

В 2003 році було завершено капітальний ремонту бібліотеки вартістю 70 мільйонів доларів.[3]

Крістоф М. Кімміх був восьмим президентом Бруклінського коледжу з 2000 по 2009 рік.[87][88] Видання Princeton Review у своєму рейтингу «Найкращих 345-и коледжів» назвало Бруклінський коледж коледжем із найкрасивішим студмістечком, а також наділило коледж п'ятим місцем за критерієм «Навчальний заклад з найкращою цінністю».[25][89]

У 2009 році дев'ятим президентом Бруклінського коледжу була призначена Карен Л. Гулд[90] Серед її досягнень були: створення нової кінематографічної аспірантури та чотирьох нових академічних шкіл, нових спортивних майданчиків і збільшення кількості студентів, які вивчають науку.[91] Її перебування на посаді ознаменувалося неодноразовими спорами про свободу слова в темах, що стосувались за Ізраїлю, які викликали як критику, так і похвалу.[92][93][94][95][96][97][98] Після 42 років роботи у сфері вищої освіти Гулд оголосила про свій вихід на пенсію у 2015 році.[99]

У 2016 році Мішель Андерсон стала 10-м президентом Бруклінського коледжу.[100] У 2016 році Бруклінський коледж оголосив про будівництво нового корпусу для Коппельманської бізнес-школи, Коппельман-хол.[101]

Протягом чотирьох років поспіль, починаючи з 2018 року, видання US News & World Report називав Бруклінський коледж коледжем з найбільшим етнічною різноманітністю в Північному регіоні.[102]

Вид із Західного кварталу на Східний квартал (зліва направо, Джеймс-хол, Бойлан-хол, бібліотека, Інґерсолл-хол і Рузвельт-хол)

Рейтинги[ред. | ред. код]

В рейтингу регіональних університетів Півночі на 2024 рік, що складається виданням US News & World Report, Бруклінський коледж посів 38 місце. В рейтингу «Найкращі державні навчальні заклади», який також складається US News & World Report, коледж обійняв 14 місце. В рейтингу «Найкращі коледжі для ветеранів», що також складається US News & World Report, університет перебуває на 17-ому місці.[103]

В рейтингу видання Forbes за 2023 рік коледж посів 207 місце.[104]

Школи[ред. | ред. код]

Вхідна брама
Центр Вест-квод
Джеймс-хол
Рузвельт-хол
Бойлан-хол
Ставок з ліліями

До Бруклінського коледжу входять п'ять шкіл:

  • Коппельманська бізнес-школа
  • Педагогічна школа
  • Школа гуманітарних та соціальних наук
  • Школа природничих і поведінкових наук
  • Школа візуальних, медіа та театральних мистецтв

Навчання[ред. | ред. код]

Навчальна програма бакалаврату[ред. | ред. код]

Починаючи з 1981 року, коледж запровадив низку предметів, які повинні були вивчатись всіма студентами, під назвою «Базові предмети».[8] До основних предметів належали: класичні витоки західної культури; вступ до мистецтва; вступ до музики; люди, влада та політика; формування сучасного світу; вступ до математичного мислення та комп'ютерного програмування; визначні пам'ятки літератури; хімія; фізика; біологія; геологія; культура країн Африки, Азії та Латинської Америки; та знання, існування та цінності.[105]

У 2006 році базову навчальну програму було оновлено, і 13 обов'язкових предметів було замінено на 15 предметів у 3 дисциплінах, з яких студенти мали обирати 11 предметів.[106] Восени 2013 року Бруклінський коледж приєднався до нової альтернативної загальноосвітньої навчальної програми Міського університету Нью-Йорка, що має назву «Провідні шляхи» та складається з трьох компонентів: обов'язкова база (чотири предмети), гнучка база (шість предметів) і вибіркова база (чотири предмети) — загалом 42 кредити.[107] Бруклінський коледж пропонує понад сотню спеціальностей, починаючи від образотворчого мистецтва і закінчуючи жіночими студіями.[108]

Аспірантура[ред. | ред. код]

В 1935 році в Бруклінському коледжі було засновано аспірантуру, яка пропонує понад сімдесят програм у галузі мистецтва, освіти, гуманітарних наук, природничих наук, а також комп'ютерних і соціальних наук. Серед цих програм є програма «Театральна аспірантура», яка займає перше місце у внутрішньому рейтингу Міського університету Нью-Йорка і 14 місце в Сполучених Штатах; серед викладачів був лауреат премії Тоні Джастін Таунсенд.[109]

Навчальна програма для здобуття подвійного ступеню Бакалавр мистецтв/Доктор медицини[ред. | ред. код]

Навчальна програма для здобуття подвійного ступеню Бакалавр мистецтв/Доктор медицини — це восьмирічна програма, яка пропонується спільно із медичним центром «Даунстейт» Університету штату Нью-Йорк. Щоб навчатись на програмі, потрібно пройти суворий процес відбору, щороку відбирають максимум 15 студентів. Кожен студент, обраний для участі в програмі, отримує президентську стипендію Бруклінського коледжу. Студенти програми повинні брати участь у громадських роботах протягом трьох років, починаючи з першого семестру другого курсу. Протягом одного літа бакалаврату студенти повинні бути волонтерами в клінічних умовах, де вони залучені до безпосереднього догляду за пацієнтами. Студентів програми заохочують спеціалізуватись в гуманітарних або соціальних науках.[110]

Наукова програма[ред. | ред. код]

За науковою програмою навчається невелика кількість студентів із сильними здібностями та академічною успішністю. Будучи найстарішою програмою для видатних студентів Міського університету Нью-Йорка, вона послужила зразком для багатьох інших програм для видатних студентів по всій країні. Програма була заснована у 1960 році, та є міждисциплінарною програмою гуманітарних наук. Програма пропонує високоякісні базові курси та семінари, а також невеликі персоналізовані заняття. Після закінчення Бруклінського коледжу багато студентів програми продовжують навчання на конкурсних програмах у престижних університетах, таких як Прінстон, Єль і Нью-Йоркський університет. Програма приймає нових першокурсників на додаток до студентів другого курсу та студентів, переведених з інших закладів. Після вступу вони отримують президентську стипендію Фонду Бруклінського коледжу в розмірі до 4000 доларів США на кожен рік навчання в Бруклінському коледжі та ноутбук.[111]

Спорт[ред. | ред. код]

Спортивні команди Бруклінського коледжу називаються «Бульдоги». Коледж є членом третього дивізіону Національної студентської атлетичної асоціації; в основному коледж змагається в Спортивній конференції Міського університету Нью-Йорка з 1996–97 навчального року. «Бульдоги» раніше грали Конференції Східного узбережжя на рівні першого дивізіону протягом 1991–92 навчального року.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Видатні випускники[ред. | ред. код]

Відомі викладачі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Visual Identity System (PDF). Brooklyn College. City University of New York. 2022. Процитовано 18 липня 2022.
  2. ↑ а б Integrated Postsecondary Education Data System — 1992.
  3. ↑ а б в Freudenheim, Ellen; Wiener, Anna (2004). Brooklyn! : the ultimate guide to New York's most happening borough [Бруклін!: найкращий путівник по найпопулярнішому району Нью-Йорка] (англ.). St. Martin's Griffin. ISBN 9780312323318.
  4. ↑ Brooklyn Wins Long Fight For Own Public College; Boylan to Be President. Brooklyn Daily Times. 23 квітня 1930. с. 1. Процитовано 30 травня 2022.
  5. ↑ а б Bulletin – United States. Office of Education. 1932. Процитовано 22 грудня 2019.
  6. ↑ а б Quack, Sibylle, ред. (2002). Between Sorrow and Strength: Women Refugees of the Nazi Period [Між горем і силою: жінки-біженки нацистського періоду] (англ.). Cambridge University Press. ISBN 9780521522854.
  7. ↑ Brooklyn College – The Peopling of New York City. Macaulay.cuny.edu. Процитовано 28 грудня 2019.
  8. ↑ а б в г д е Our History. Brooklyn College (амер.). Процитовано 6 січня 2024.
  9. ↑ Evans Appointed Architect for Brooklyn College. Brooklyn Daily Eagle. 20 лютого 1935. с. 6. Процитовано 30 травня 2022.
  10. ↑ Brooklyn College, 83 Percent Finished, Will Teach 10,000. Brooklyn Times Union. 11 жовтня 1936. с. 13. Процитовано 30 травня 2022.
  11. ↑ Dr. Boylan Assumes Charge of New Brooklyn College. Brooklyn Daily Times. 15 травня 1930. с. 2. Процитовано 30 травня 2022.
  12. ↑ City Takes Title Today to Ground for Brooklyn College. Brooklyn Times Union. 18 червня 1935. с. 3. Процитовано 30 травня 2022.
  13. ↑ Laborers Busy on Site of New B'klyn College. Brooklyn Citizen. 3 жовтня 1935. с. 3. Процитовано 30 травня 2022.
  14. ↑ Million Hail Roosevelt Here for Cornerstone Ceremony at Brooklyn College. Brooklyn Daily Eagle. 28 жовтня 1936. с. 1, 3. Процитовано 30 травня 2022.
  15. ↑ LaGuardia Opens Brooklyn College $5,900,000 Home. Brooklyn Citizen. 18 жовтня 1937. с. 1. Процитовано 30 травня 2022.
  16. ↑ Students Give LaGuardia School Yell As New Brooklyn College Opens Doors. Brooklyn Daily Eagle. 18 жовтня 1937. с. 1, 2. Процитовано 30 травня 2022.
  17. ↑ Boro College Ends Ban On Military Training. Brooklyn Eagle. 24 вересня 1940. с. 9. Процитовано 30 травня 2022.
  18. ↑ Shop Talk for Man Hunters. Brooklyn Eagle. 14 травня 1945. с. 9. Процитовано 30 травня 2022.
  19. ↑ LaGuardia Portrait Presented. Brooklyn Eagle. 10 грудня 1949. с. 9. Процитовано 30 травня 2022.
  20. ↑ а б Harry D. Gideonse, 83; Headed Brooklyn College. Chicago Tribune (англ.). 15 березня 1985. Процитовано 6 січня 2024.
  21. ↑ «Biographical note», New School for Social Research Libraries & Archives.
  22. ↑ Mara, Margaret (26 вересня 1944). Negro Educator Appointed to Boro College. Brooklyn Eagle. с. 3. Процитовано 28 травня 2022.
  23. ↑ Negro Will Head Dept. of History At Brooklyn. The Gazette and Daily (York, Pennsylvania). Associated Press. 15 лютого 1956. с. 2. Процитовано 30 травня 2022.
  24. ↑ а б Davis, Bob (23 лютого 2016). Bernie Sanders’s Free Tuition Failed a Cost Test in Past (PDF). Wall Street Journal (англ.). Процитовано 5 січня 2024.
  25. ↑ а б The threepenny opera worth a million (PDF). www.brooklyn.cuny.edu (англ.). Процитовано 5 січня 2024.
  26. ↑ Waggoner, Walter H. (14 березня 1985). Dr. Harry D. Gideonse Dead; Ex-Head of Brooklyn College. The New York Times.
  27. ↑ Patrick Kilcoyne, Educator is Dead. The New York Times & Arno Press. 18 March 1985.
  28. ↑ Purdum, Todd S. (30 липня 1984). Dr. Harold Syrett, Historian and Hamilton Papers Editor. The New York Times.
  29. ↑ Brooklyn College Names President. St. Louis Post-Dispatch. Associated Press. 13 серпня 1969. с. 21A. Процитовано 10 травня 2022.
  30. ↑ «MINUTES OF THE MEETING OF THE BOARD OF HIGHER EDUCATION OF THE CITY OF NEW YORK HELD JANUARY 29, 1979»
  31. ↑ Dr. Kneller, Former Brooklyn College President, Dies at 82. Brooklyn Daily Eagle. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  32. ↑ Lubasch, Arnold H. (20 березня 1970). Kneller Inducted as Head of Brooklyn College. The New York Times.
  33. ↑ Kline, Polly (10 квітня 1965). Wordy War: Prexy vs. 'Rebels'. Daily News. New York. с. 14. Процитовано 27 травня 2022.
  34. ↑ Gideonse Is Accused Of Smearing Students. Daily News. New York. 19 квітня 1965. с. 1B. Процитовано 27 травня 2022.
  35. ↑ Stern, Jonathan (24 січня 1965). Student Protest Ends Garb Rule. Daily News. New York. с. B58. Процитовано 27 травня 2022.
  36. ↑ Nine to Retire From College With Gideonse. Daily News. New York. 5 червня 1966. с. BKL64. Процитовано 27 травня 2022.
  37. ↑ New Dean Sees Teen Trend's End. Daily News. New York. 19 червня 1966. с. B54. Процитовано 27 травня 2022.
  38. ↑ Bigart, Homer (21 жовтня 1967). Protest Ties Up Brooklyn Campus; College Virtually Closed as 80% of Students Strike Over Action by Police. The New York Times. с. 1. Процитовано 10 травня 2022.
  39. ↑ Schumach, Murray (25 жовтня 1967). Brooklyn College Students Vote To Return to Classrooms Today; Students To End Brooklyn Tie-Up. The New York Times. с. 1. Процитовано 10 травня 2022.
  40. ↑ Collier, Barnard L. (21 травня 1968). Police Break Up Sit-In in Brooklyn College Office. The New York Times. с. 1. Процитовано 10 травня 2022.
  41. ↑ Ross, Edwin (28 травня 1969). Youth's Talk Riles Negro Judge. Daily News. New York. с. 33. Процитовано 10 травня 2022.
  42. ↑ Pugh, Thomas; Abelman, Lester (3 травня 1969). 500 Cops Rout Queens College Rebs. Daily News. New York. с. 3. Процитовано 10 травня 2022.
  43. ↑ 19 Face Criminal Charges in Brooklyn Riots. The Times (Shreveport, Louisiana). Associated Press. 14 травня 1969. с. 7-A. Процитовано 10 травня 2022.
  44. ↑ Ross, Edwin; McNamara, Joseph (14 травня 1969). 20 Indicted in B'klyn College Turmoil. Daily News. New York. с. 3. Процитовано 10 травня 2022.
  45. ↑ Kiernan, Joseph (1 травня 1970). Students Hold Prexy, Five Deans in Admission Plea. Daily News. New York. с. 53. Процитовано 10 травня 2022.
  46. ↑ Kneller OKs War Protest. Daily News. New York. 5 травня 1970. с. K1. Процитовано 10 травня 2022.
  47. ↑ Kappstatter, Robert (8 травня 1970). 7,000 Kids Take Over Empty B'klyn College. Daily News. New York. с. 47. Процитовано 9 травня 2022.
  48. ↑ Grayson, Richard (13 лютого 2013). An 18-Year-Old's Diary Entries From May, 1970. Thought Catalog. Процитовано 10 травня 2022.
  49. ↑ Proctor, William (7 травня 1970). Cancel BC Classes in Protests. Daily News. New York. с. 63. Процитовано 10 травня 2022.
  50. ↑ Brooklyn & Kingsbrorough: The Plans Are Uncertain. Daily News. New York. 13 травня 1970. с. 69. Процитовано 10 травня 2022.
  51. ↑ Kline, Polly (4 червня 1970). Court Bars Student 'Noise' At B'klyn College Campus. Daily News. New York. с. 59. Процитовано 10 травня 2022.
  52. ↑ Newmark, Ian (23 жовтня 1974). Hispanic Students Defy Judge on Sit-In. Daily News. New York. с. KL7. Процитовано 26 травня 2022.
  53. ↑ Newmark, Ian (24 жовтня 1974). 600 at College Turn Out to Support Sit-In. Daily News. New York. с. 7. Процитовано 26 травня 2022.
  54. ↑ Newmark, Ian (26 жовтня 1974). Kneller Firm on Selection As 1,000 Disrupt Classes. Daily News. New York. с. 15. Процитовано 26 травня 2022.
  55. ↑ Newmark, Ian; Murphy, John (17 квітня 1975). Ethnic Study Rift Flares at BC. Daily News. New York. с. 7. Процитовано 26 травня 2022.
  56. ↑ Steinberg, Carol (12 січня 1976). Brooklyn College Chief Flunks Vote. Daily News. New York. с. QL7. Процитовано 26 травня 2022.
  57. ↑ Varzi, Cass (14 червня 1976). Brooklyn College Set to Reopen. Daily News. New York. с. BKL1. Процитовано 26 травня 2022.
  58. ↑ Shepard, Joan; Brodey, Jesse (29 липня 1976). Downtown B'klyn Campus Finis. Daily News. New York. с. ML7. Процитовано 9 травня 2022.
  59. ↑ Moore, Keith (13 січня 1978). Kneller Hits Report on Competence. Daily News. New York. с. BKL1. Процитовано 26 травня 2022.
  60. ↑ Obituaries.
  61. ↑ а б Heise, Kenan (14 січня 1992). Educator Robert Hess; Guided Brooklyn College. Chicago Tribune (англ.). Процитовано 6 січня 2024.
  62. ↑ а б Frederik, Ohles; M. Ohles, Shirley; Ramsay, John (1997). Biographical Dictionary of Modern American Educators [Біографічний довідник сучасних американських педагогів] (англ.). Greenwood Press. ISBN 9780313291333.
  63. ↑ Davis, Tina; Resnick-Ault, Jessica (2015). Hess: The Last Oil Baron. John Wiley & Sons. ISBN 9781118923443.
  64. ↑ Davila, Albert (26 вересня 1979). Study major shifts in BC curriculum. Daily News. New York. с. 3K. Процитовано 26 травня 2022.
  65. ↑ Brooklyn College Head Plans Changes In School Curriculum. Canarsie Courier. 8 листопада 1979. с. 8. Процитовано 31 травня 2022.
  66. ↑ Copiage, Eric (28 березня 1982). College given aid to develop 'core' courses. Daily News. New York. с. K6. Процитовано 26 травня 2022.
  67. ↑ Fleming, Robert (22 листопада 1984). Study of humanities wins nationwide acclaim for BC. Daily News. New York. с. K16. Процитовано 26 травня 2022.
  68. ↑ Humanities. 1989. Процитовано 22 грудня 2019.
  69. ↑ Brooklyn College. www.collegeatlas.org.
  70. ↑ Buder, Leonard (7 червня 1989). In Brooklyn, College Ends A Lean Year With Relief. The New York Times. с. B1. Процитовано 4 серпня 2023.
  71. ↑ Vernon E. Lattin
  72. ↑ Douglas, William (23 червня 1992). New B'klyn College Head. New York Newsday (англ.). New York. с. 20. Процитовано 4 серпня 2023.
  73. ↑ Douglas, William (24 червня 1992). Arizona Educator Warms Up to B'klyn. New York Newsday (англ.). New York. с. 24. Процитовано 4 серпня 2023.
  74. ↑ Dr. Lattin Joins B'klyn College As President. Canarsie Courier (eb) . Brooklyn. 24 вересня 1992. с. 14. Процитовано 4 серпня 2023.
  75. ↑ Liff, Bpb (12 жовтня 1998). Half-century later, Dole revisits college. Daily News. New York. с. KSI1. Процитовано 7 серпня 2023.
  76. ↑ Negron, Edna (27 листопада 1994). Brooklyn College Seeks Overhaul. New York Newsday (англ.). New York. с. 85. Процитовано 4 серпня 2023.
  77. ↑ Shelby, Joyce (4 травня 1997). Education's just a click away. Daily News. New York. с. KSI1. Процитовано 4 серпня 2023.
  78. ↑ Brooklyn College Opens Internet Cafe for Students. Daily News. New York. 25 квітня 1999. с. Viva New York 20. Процитовано 4 серпня 2023.
  79. ↑ Brooklyn College To Get Back Into Intercollegiate Sports Game. Canarsie Courier (eb) . Brooklyn. 22 вересня 1994. с. 15. Процитовано 4 серпня 2023.
  80. ↑ Shelby, Joyce (14 березня 1995). Knight out at college proves 'em chess kings. Daily News. New York. с. KSI1. Процитовано 4 серпня 2023.
  81. ↑ Ben-Ali, Russell (10 січня 1996). B'klyn checkmates city. Daily News. New York. с. QLIL1. Процитовано 4 серпня 2023.
  82. ↑ Calder, Rich (14 травня 2011). New performing arts center for Brooklyn College. New York Post. Процитовано 5 вересня 2016.
  83. ↑ Freudenheim, Ellen; Wiener, Anna (2004). Brooklyn!, 3rd Edition: The Ultimate Guide to New York's Most Happening Borough [Бруклін!, 3-є видання: найкращий путівник по найпопулярнішому району Нью-Йорка] (англ.). St. Martin's Press. ISBN 9780312323318. Процитовано 22 грудня 2019.
  84. ↑ Gift to Brooklyn College funds performance hall. The Daily Oklahoman. Oklahoma City. AP. 16 травня 2003. с. 5-D. Процитовано 7 серпня 2023.
  85. ↑ Liff, Bob (27 липня 1999). College's plaza is on the way out. Daily News. New York. с. KSI 2. Процитовано 8 серпня 2023.
  86. ↑ Wiener, Harvey S. (20 вересня 2006). Campus Trends. Daily News. New York. с. Specials-9. Процитовано 8 серпня 2023.
  87. ↑ Liff, Bob (3 лютого 2000). College prez's journey. Daily News. New York. с. KSI 1. Процитовано 4 серпня 2023.
  88. ↑ Richardson, Clem (26 червня 2009). Prexy's ready to pass torch at his beloved B'klyn College. Daily News. New York. с. QLIL66. Процитовано 3 серпня 2023.
  89. ↑ Campus #1 in Beauty. Brooklyn College. 20 серпня 2002. Процитовано 21 липня 2011.
  90. ↑ «Karen L. Gould»
  91. ↑ Skelding, Conor (24 липня 2015). Brooklyn College president announces retirement. Politico. Процитовано 9 серпня 2023.
  92. ↑ "Academically incorrect" (editorial). Daily News. New York. 7 вересня 2010. с. 20. Процитовано 9 серпня 2023.
  93. ↑ "Boycott this" (editorial). Daily News. New York. 29 січня 2013. с. 18. Процитовано 9 серпня 2023.
  94. ↑ "Free Speech 101" (editorial). Daily News. New York. 13 листопада 2013. с. 32. Процитовано 9 серпня 2023.
  95. ↑ McLaughlin, Mike (2 лютого 2011). Prof axed in Mideast flap rehired. Daily News. New York. с. 2. Процитовано 9 серпня 2023.
  96. ↑ Gitlin, Todd (7 лютого 2013). Misunderstanding the university. Los Angeles Times. с. A15. Процитовано 9 серпня 2023.
  97. ↑ Letter to Brooklyn College President Karen Gould Commending Her for Standing with Student Organizers Despite Growing Pressures. Center for Constitutional Rights. 5 лютого 2013. Процитовано 9 серпня 2023.
  98. ↑ Blumenthal, Max (6 лютого 2013). The Former Terror Suspect Leading the Attack on the Brooklyn College BDS Panel. The Nation. Процитовано 9 серпня 2023.
  99. ↑ Wilson, Simone (24 липня 2015). Brooklyn College President Karen Gould Is Retiring Next Summer. Patch (Ditmas Park-Flatbush, NY). Процитовано 9 серпня 2023.
  100. ↑ CUNY Law Dean Michelle Anderson Named President Of Brooklyn College. CUNY, The City University of New York. 2 травня 2016. Процитовано 9 серпня 2023.
  101. ↑ Brooklyn College building new school of business. 22 листопада 2016. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  102. ↑ Brooklyn College Ranks #1 for Ethnic Diversity by U.S. News & World Report for Fourth Straight Year. Daily News. New York. 16 вересня 2021. с. 39. Процитовано 14 серпня 2023.
  103. ↑ CUNY--Brooklyn College Rankings. www.usnews.com (англ.). Процитовано 6 січня 2024.
  104. ↑ Forbes America's Top Colleges List 2023. Forbes (англ.). Процитовано 6 січня 2024.
  105. ↑ Old Core Curriculum. Brooklyn College. Процитовано 21 липня 2011.
  106. ↑ New Core Curriculum. Brooklyn College. 6 лютого 2009. Процитовано 21 липня 2011.
  107. ↑ Brooklyn College – Pathways. Brooklyn College. Процитовано 21 March 2015.
  108. ↑ «Undergraduate Programs and Advisors» Brooklyn College
  109. ↑ Arlia, Michela; Schilling, John (29 вересня 2021). Prof. Justin Townsend Wins TONY Award – The Brooklyn College Vanguard. www.brooklyn.edu (англ.). Процитовано 5 січня 2024.
  110. ↑ General Information. B.A.-M.D. Program. Brooklyn College. 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
  111. ↑ Scholars Program. Brooklyn College. Процитовано 21 March 2015.
Географія та географічні карти
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бруклінський_коледж&oldid=41575912