Річард Гелмс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Річард Макґарра Гелмс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Гелмс
англ. Richard Helms
Річард Гелмс
Прапор
Директор Центральної розвідки США
30 червня 1966 — 2 лютого 1973
Попередник: Вільям Рейборн
Наступник: Джеймс Р. Шлезінґер
 
Освіта: Інститут ле Розі
Вільямс коледж
Народження: 30 березня 1913(1913-03-30)
Філадельфія, Пенсильванія, США
Смерть: 23 жовтня 2002(2002-10-23) (89 років)
Вашингтон, округ Колумбія, США
Громадянство: Flag of the United States.svg США
Дружина: Юлія Брецман Шилдс (у шлюбі 19391967)
Синтія Макелві
Діти: Денніс
 
Військова служба
Роки служби: 1943 — 1946
Рід військ: Seal of the United States Department of the Navy (alternate).svg ВМС США
Звання: US Navy O3 infobox.svg лейтенат ВМС США
Нагороди: Медаль національної безпеки

Медіафайли у Вікісховищі?

Річард Макґарра Гелмс (англ. Richard McGarrah Helms; 30 березня 1913, Сен-Девідс[en] Пенсильванія, США — 23 жовтня 2002, Вашингтон, округ Колумбія, США) — американський державний діяч, дипломат, Директор Центральної розвідки США (30 червня 1966 — 2 лютого 1973)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Річард Гелмс народився 30 березня 1913 року в Сент-Девідс[1], фешенебельному передмісті Філадельфії, у сім'ї процвітаючого бізнесмена, керівника підприємства «Alcoa, inc». Виріс у Саут-Оранжі, штат Нью-Джерсі. У дитинстві два роки мешкав у Європі, навчався в Німеччині та Швейцарії, де опанував німецьку та французьку мови. У 1935 році закінчив з відзнакою Вільямс коледж у Массачусетсі, отримавши ступінь бакалавра, після чого працював журналістом. У 1936 році направлений в якості кореспондента «United Press» на Олімпійські ігри в Берлін. Під час Олімпійських ігор Гелмсу вдалося взяти інтерв'ю у Адольфа Гітлера. Гелмс залишає через рік «United Press» та переходить працювати в газету «Indianapolis Times», де за два роки він займає посаду завідувача рекламним відділом.

Річард Гелмс та президент Ліндон Джонсон. 8 квітня 1965 року
Річард Гелмс. 27 березня 1968

У 1942 році призваний на дійсну військову службу, пройшов 60-денну підготовку на курсах при Гарвардському університеті, після чого отримав звання лейтенанта Військово-морських сили США. Перебував на штабній роботі. З серпня 1943 року — співробітник Управління стратегічних служб, працював у Великій Британії та Люксембурзі, а після закінчення Другої світової війни у Німеччині.

У 1946 році Річард Гелмс звільнився з ВМС і працював цивільним фахівцем у відділі таємних операцій, переданому з розформованого Управління стратегічних служб в Міністерство оборони США. Відповідав за розвідувальну і контррозвідувальну роботу в Німеччині, Австрії та Швейцарії. У вересні 1947 року переходить в Центральне розвідувальне управління.

З липня 1952 року Річард Гелмс виконував обов'язки начальника з операцій у Директорат планування ЦРУ. З 1962 року — заступник директора Центральної розвідки з планування і керівник Директорату планування.

28 квітня 1965 року Річард Гелмс призначений 1-й заступник Директора Центральної розвідки президентом Ліндоном Джонсон, та затверджений Сенатом. Вступив на посаду одночасно з директором Рейборном. Після відставки Рейборна 18 червня 1966 року, президентом Джонсоном, призначений Директора Центральної розвідки та очільником ЦРУ. Очолював розвідку до 2 лютого 1973 року. Річард Гелмс був звільнений у відставку за протидію спробам президента Річарда Ніксона зам'яти Вотергейтський скандал[2].

Річард Гелмс був послом США в Ірані з березня 1973 по січень 1977 року.

У 1977 році Річарда Гелмса було притягнуто до судової відповідальності за звинуваченням у дачі неправдивих свідчень Сенату, оскільки у 1973 році Гелмс заперечував участь ЦРУ в поваленні президента Чилі Сальвадора Альєнде. Річард Гелмс визнав себе винним і за угодою з Міністерством юстиції був засуджений до двох років позбавлення волі умовно і штрафу в 2000 доларів. Це єдиний випадок, коли очільника ЦРУ притягувався до судової відповідальності.

Після відходу з державної служби займався бізнесом, заснував консалтингову фірму «Safeer».

У 1983 році був членом президентської комісії з національної безпеки при Рональді Рейгані[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1939 році Річард Гелмс одружився з Юлією Брецман Шилдс, скульпторкою, яка була старша за нього на шість років. У Джулії було двоє дітей від попереднього шлюбу. З Джулією у Гелмса був спільний син Денніс. Цей шлюб розпався у 1967 році[4][5]. Пізніше Гелмс одружився з Синтією Макелві, уродженкою Англії.

Смерть[ред. | ред. код]

Річард Гелмс помер від мієломної хвороби 23 жовтня 2002 року[6], похований на Арлінгтонському національному цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 1983 році нагороджений президентом Рональдом Рейганом «Медаллю національної безпеки»[en].

У кіно[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Richard McGarrah Helms. Central Intelligence Agency – Library. 
  2. Burn Before Reading, Stansfield Turner, 2005, Hyperion, chapters on JFK and Johnson
  3. Ranelagh (1986) at 731.
  4. Helms (2003) pp. 29, 295.
  5. Powers (1979) pp. 18–20, 63–64.
  6. Marquis (2002).

Посилання[ред. | ред. код]


Урядові посади
Попередник:
Маршал Картер
Заступник Директора Центральної розвідки
28 квітня 1965 — 30 червня 1966
Наступник:
Руфус Тейлор
Попередник:
Вільям Рейборн
Директор Центральної розвідки
30 червня 1966 — 2 лютого 1973
Наступник:
Джеймс Р. Шлезінґер
Дипломатичні посади
Попередник:
Джозеф С. Фарленд
Посол Сполучених Штатів Америки в Ірані
5 квітня 1973 — 27 грудня 1976
Наступник:
Вільям Г. Салліван