Олівер Стоун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олівер Стоун
Oliver Stone
Фото
Олівер Стоун на 66-му Венеціанському кінофестивалі 2009 року
Ім'я при народженні: Вільям Олівер Стоун
Дата народження: 15 вересня 1946(1946-09-15) (71 рік)
Місце народження: Нью-Йорк, США
Громадянство: США США
Професія: кінорежисер, сценарист, продюсер
Кар'єра: 1971 — наші дні
IMDb: ID 0000231
oliverstone.com
Commons-logo.svg Олівер Стоун у Вікісховищі

Ві́льям О́лiвер Сто́ун (англ. William Oliver Stone; нар. 15 вересня 1946, Нью-Йорк, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер художніх та «історично-документальних» фільмів. Відомий своєю схільністю до конспірологічних теорій[1], завжди та всюди шукати «провину США»[2] та прихільністю до диктаторських режимів або персональною дружбою з такими відомими тиранами та деспотами як брати Фідель та Рауль Кастро, Уго Чавес, Ево Моралес та Володимир Путін.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в заможній родині біржового маклера. Батько був американець, що мав єврейські етнічні коріння, але не належав до юдаїзму. Мати була француженкою за походженням, але не ходила до католицької церкви. Був вихований у традиції християнської єпископальної церкви, але в зрілі роки конвертував до буддизму.

По закінченні коледжу вступив до Єльського університету та, не провчившись там і року, закинув навчання.

В 1967-1968 роках служив в Армії США, учасник війни у В'єтнамі, був нагороджений військовими відзнаками Бронзова Зірка та Пурпурне Серце.

У 1971 закінчив школу кіно при Нью-Йоркському університеті, де його наставником був Мартін Скорсезе.

Творчість[ред.ред. код]

В'єтнамська тема[ред.ред. код]

Зняв трилогію про В'єтнамську війну — «Взвод»(1986), «Народжений четвертого липня»(1989) та «Небеса і земля»(1993). «Взвод» — за ствердженнями Стоуна це більшою частиною автобіографічний фільм, в якому він ділиться своїм власним досвідом здобутим у військових боях. Стрічка «Народжений четвертого липня» заснована на автобіографії ветерана В'єтнамської війни Рона Ковіка, а в «Небесах і землі» Стоун представляє погляд на війну в'єтнамської дівчини, спираючись на її мемуари. За «Взвод» і «Народженого четвертого липня» Стоун був нагороджений «Оскарами» за найкращу режисерську роботу. Він також отримав «Оскар» в 1978 році за найкращий адаптований сценарій до кінострічки «Опівнічний експрес».

Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі[ред.ред. код]

У 1991 році випустив скандальний фільм «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі», в якому зображене незалежне розслідування прокурора Нового Орлеана Джима Гаррісона вбивства Джона Кеннеді. Гаррісон стверджував, що спростував викладену в докладі комісії Уоррена офіційну версію «чарівної кулі» і ролі «вбивці-одинака» Лі Харві Освальда в замаху. Більш того, Стоун вказує на причетність вищих державних посадовців і військових чинів до вбивства Кеннеді. Фільм призвів до гарячих дискусій в американському суспільстві.

Інші режисерські роботи[ред.ред. код]

У 2003 побував на Кубі, де впродовж трьох днів спілкувався з Фіделем Кастро. Вони розмовляли про політику, Карибську кризу, особисті переконання Фіделя, Кубинську революцію, важливі події за останні 50 років і про те, яким Кастро бачить майбутнє революції. В результаті з'явилася документальна стрічка «Команданте», яка так і не була випущена в США. 2004 року Стоун зняв ще один документальний фільм про «острів свободи» — «В пошуках Фіделя». 2008 року вийшов біографічний фільм про життя та президентство Джорджа Буша-молодшого — «Дабл ю», в якому зображається його дитинство, складні стосунки з батьком, політична кар'єра та президентство аж до вторгнення в Ірак в 2003 році.

Також варті уваги режисерські роботи Олівера Стоуна «Волл стрит», «Ніксон», «Александр», «Всесвітній торговий центр».

У грудні 2014 року заявив про свою роботу над документальною стрічкою про Віктора Януковича «Україна у вогні». Фільм був завершений в 2016 і подає конспірологічну версію про причетність ЦРУ до подій на Майдані.

У 2016—2017 зняв фільм «Інтерв'ю з Путіним» в якому здійснена спроба демонізації США та гуманізації Путіна[3][4].

Політичні погляди[ред.ред. код]

Є активним прихильником конспірологічних теорій та критиком зовнішньої політики США. Підтримав засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа та підписав у червні 2012 року петицію на підтримку заявки Ассанж про надання політичного притулку. У серпні 2012 року разом з режисером Майклом Муром написав у «Нью-Йорк Таймс» статтю про важливість Wikileaks і свободи слова. Персонально відвідала Ассанжа в посольстві Еквадору в Лондоні в квітні 2013 року і прокоментував: «Я не думаю, що більшість людей в США розуміють, наскільки важливо Wikileaks і чому справа Джуліана Ассанжа потребує підтримки».

В червні 2013 заявив про підтримку сержанта Челсі Меннінга, засудженого за військову і державну зраду.

Стоун та Україна[ред.ред. код]

У грудні 2014 року зробив заяву на підтримку російської версії про події в Україні, зобразив українську Революцію Гідності 2014 як «змову ЦРУ»[5]. Колишнього президента України Віктора Януковича, на кому лежить відповідальність за вбивство протестуючих на Майдані, він назвав законним президентом, що був змушений покинути Україну через «добре озброєних, неонацистських радикалів»[6].

Україна, на думку Олівера Стоуна, була однією з головних цілей ЦРУ з самого початку «холодної війни». В інтерв'ю програмі «Недільний час» Першого каналу російського телебачення він цілком серйозно розповідав про те, що з 1949 року США скидали над Україною з парашутом «українських дисидентів», щоб вони діяли проти Радянського Союзу[7].

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

Сценарист[ред.ред. код]

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Володар трьох премій Оскар за роботи Опівнічний експрес (1978), Взвод (1986), та Народжений четвертого липня (1989).

Родина[ред.ред. код]

Син працює на російському пропагандистському каналі RT (Russia Today).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]