Ніксон (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
НІКСОН
NIXON
Ніксон.jpg
Жанр Драма / Біографія
Режисер Олівер Стоун
Продюсер Ден Галстед
Ерік Гамбург
Річард Рутовскі
Ендрю Вайна
Сценарист Стефен Дж. Рівел
Олівер Стоун
Крістофер Вілкінсон
У головних
ролях
Ентоні Гопкінс
Джоан Аллен
Пол Сорвіно
Джеймс Вудс
Джей Ті Волш
Боб Госкінс
Пауерс Бут
Оператор Роберт Річардсон
Композитор Джон Вільямс
Монтаж Генк Корвін
Брайан Бердан
Кінокомпанія Hollywood Pictures
Дистриб'ютор Buena Vista Pictures[Вн. 1]
Тривалість  212 хв.
Мова Англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік  1995
Дата виходу  22 грудня 1995 (прем'єра у США)
Рейтинг 7,1/10 (IMDb)
R (MPAA)
IMDb: ID 0113987
Кошторис  44 000 000 $[1]
Касові збори  13 681 765 $ (у США)

«Ніксон» (англ. NIXON) — американський художній фільм, біографічна повість про 37-го Президента США Річарда Мілхауза Ніксона (1913—1994) та епохи, яка пішла разом з ним. Режисер Олівер Стоун, у головній ролі знявся актор Ентоні Гопкінс. Прем'єра стрічки відбула́ся 22 грудня 1995.

Про фільм[ред.ред. код]

Ця політична сага присвячена одній з найбільш неоднозначних постатей другої половини ХХ-го століття — Річарду Ніксону, його родині, найближчим соратникам, тимчасовим союзникам. Особливий акцент робиться на відносинах з політичними супротивниками, насамперед представниками клану Кеннеді. Багато уваги приділено дитинству і молодим рокам майбутнього президента.

Роботу над фільмом почали 1 травня 1995. Оліверу Стоуну вдалося зібрати на одному знімальному майданчику видатних виконавців. Навіть на тлі гри Ентоні Гопкінса важко називати акторами другого плану такі сузір'я імен, як: Джоан Аллен, Ед Гарріс, Боб Госкінс, Дж.Т. Волш, Джеймс Вудс. Чудова гра акторів передає атмосферу того часу, загострення пристрастей і інтригу фільму. Недаремно стрічку номіновано на Премію Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад в ігровому кіно.

У США прем'єра фільму відбулася 22 грудня 1995 — менш ніж через за два роки після смерті Ніксона. У перший вікенд фільм зібрав 2 200 000 $ у 514 кінотеатрах. Загалом, відносно невеликі касові збори в США (13 681 765 $)[1], можливо, свідчать про те, що визнання фільму серед публіки ще попереду, як і переосмислення тієї епохи і місця в ній Президента Річарда Мілхауза Ніксона. Стрічку потрібно не тільки дивитися, але й уважно слухати, тому що недоговореного в «Ніксоні» з надлишком і глядач повинен робити висновки сам.

Слоган фільму «He had greatness within his grasp» (укр. Його велич була в його руках)[2].

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму в основному розгортається навколо подій пов'язаних з «Вотергейтським скандалом», війни во В'єтнамі[Вн. 2] та відносинами з Кубою, зокрема операції у Затоці Свиней.

Увага!Увага, спойлер! Далі розкриваються подробиці сюжету або закінчення

1972 рік. Група чоловіків готується проникнути до штаб-квартири кандидата в президенти від Демократичної партії Джорджа Макговерна, що розташована у вашингтонському комплексі «Вотергейт». П'ятьох зломщиків було заарештовано на місці злочину. Ця подія вважається початком «Вотергейтського скандалу». У наступній сцені, незадовго до своєї відставки, Ніксон, що на підпитку (у фільмі Ніксон зловживав не тільки владою, а й алкоголем, до того ж ліки, які він приймав, викликали у нього звикання), разом із війсковиком Олександром Хейгом обговорюють наслідки запису на магнітофон бесід у Білому домі та можливість знищення або приховування окремих епізодів. Фрагменти запису викликають у нього спогади про минуле і різні події його кар'єри. Він згадує своє дитинство та початок політичної кар'єри Ніксона, в тому числі його кампанію проти Алжира Гисса (англ. Alger Hiss) наприкінці 1940-х. Поступово його політична кар'єра набирала обертів: він був віце-президентом, а в 1968 виграв президентську гонку і очолив країну.

Надалі у фільмі, не в хронологічному порядку, спогади про дитинство, яке пройшло в Каліфорнії. В юності він захоплювався американським футболом, потім зустрів свою майбутню дружину Пет Райан; поразка у перегонах за посаду президента у 1960, вибори губернатора Каліфорнії у 1962 та протести проти війни у В'єтнамі; служба на посаді президента з 1969 по 1974. Поряд з цими спогадами згадки про бідне та суворо релігійне дитинство в Каліфорнії (смерть старшого брата від туберкульозу дозволяє сім'ї зібрати гроші для навчання Ніксона у юридичній школі).

У фільмі робиться натяк на те, що Ніксон був побічно причетний до вбивства Джона Кеннеді (англ. John F. Kennedy)[3]. Коли Ніксону загрожує імпічмент, держсекретар Генрі Кіссінджер і Олександр Хейг радять йому піти у відставку, на яку він зрештою погоджується. Фільм закінчується його прощальною промовою перед співробітниками та документальними кадрами з його похорону у 1994.

Епілог[ред.ред. код]

Епілог 1[ред.ред. код]

«Коли вони дивляться на тебе, вони бачать, якими вони хотіли б бути. Коли вони дивляться на мене, вони бачать, якими вони є насправді»

Richard M. Nixon
Зібрання White House Collection
автор J. Anthony Wills, 1984

Ці слова сказані у фільмі «Ніксон» головним героєм Ентоні Гопкінсом біля портрету Джона Ф. Кеннеді в Білому домі, можуть бути не тільки епілогом до фільму, але й ключом до його розуміння і осмислення.

Епілог 2[ред.ред. код]

«Мені шкода того, хто наступний займе це місце» (Ніксон)

У ролях[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

За матеріалами сайту vokrug.tv

  • Ідея зняти фільм про Річарда Ніксона належить колишньому спічрайтеру і члену Комітету закордонних справ Еріку Гамбургу (англ. Eric Hamburg). У той час режисер працював над іншими проектами, проте вони не були здійснені і він повернувся до ідеї біографії. Останнім поштовхом стала смерть Річарда Ніксона у квітні 1994
  • Це другий фільм Олівера Стоуна про президентів США. За чотири роки до цього він зняв фільм-розслідування «Джон Ф. Кеннеді: Постріли в Далласі», а через 13 років, у 2008, випустить картину «Буш». Стоун і Гамбург разом з Хопкінсом і Вудсом літали до Вашингтону, де зустрічалися з наближеними Ніксона. Також під час підготовки до зйомок Пауерс Бут, Девід Хайд Пірс та Пол Сорвіно зустрілися з прототипами своїх героїв: Олександром Хейгом, Джоном Діном та Генрі Кіссинджером. Джей Ті Уолшу зробити це не вдалося, так як його герой, помічник Ніксона з питань національної безпеки Джон Ерліхман, був не в захваті від ідеї фільму і погрожував його творцям судом
  • Як консультант «Ніксон» виступив один з учасників Вотергейтського скандалу Олександр Баттерфілд (англ. Alexander Butterfield)
  • Для достовірного відтворення Овального кабінету до роботи над картиною залучався колишній головний секретар Білого дому Джон Сирз (англ. John Sears)
  • Щоб заощадити, Олівер Стоун використовував декорації Білого дому побудовані для фільму «Американський президент»
  • Ентоні Хопкінс переглянув всі доступні архівні записи Ніксона. Він лягав спати з увімкненим телевізором або магнітофоном, щоб промова президента відкладалася у нього в підсвідомості
  • Під час зйомок Пол Сорвіно заявив Ентоні Хопкінсу, що у нього неправильний акцент, після чого Хопкінс відмовився зніматися, і Стоуну довелося умовляти його залишитися[3]

Відзнаки[ред.ред. код]

Премія[ред.ред. код]

  • Національної спілки кінокритиків США — «Найкраща акторка другого плану» — Джоан Аллен

Номінації на премію[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Із 2007 змінено назву на Walt Disney Studios Motion Pictures
  2. Фільм нагадує про те, що не за каденцією республіканця Ніксона почалися широкомасштабні бойові дії у В'єтнамі, і не в його президентський термін відбулася ескалація війни. Тоді як саме при Ніксонові, окреслилися перші важки кроки в процесі врегулювання конфлікту

Примітки[ред.ред. код]

Джерела з Інтернету та література[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Кадр з фільму
Searchtool.svg Ніксон (Ентоні Гопкінс) та Холдеман (Джеймс Вудс)
Searchtool.svg Боб Госкінс у ролі Едгара Гувера