Сайґьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сайґьо
яп. 西行
Hyakuninisshu 086.jpg
Ім'я при народженні Сато Норікійо
Народився 1118(1118)
Кіото
Помер 23 березня 1190
храм Ґірокава
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan.svg Японія
Національність японець
Діяльність поет
Мова творів японська
Титул самурай
Конфесія буддизм
Рід Сато
Батько Сато Саемон Канкійоші
Діти 1 донька

Сайґьо Хоші (*西行 法師, 111823 березня 1190)— японський поет жанру танка кінця періоду Хейан й початку періоду Камакура.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі стану самураїв та заможної шляхти Сато, далеких родичів впливового клану Фудзівара. Народився у м. Кіото 1118 року. При народжені отримав ім'я Норікійо. З 1135 року служив на посаді заступника голови особистої охорони колишнього імператора Тоба. У 1140 році залишив військову службу, родину, став ченцем-відлюдником під ім'ям Ен'ї. Причини такого вчинку достеменно невідомі, однак існує легенда, що у час, коли Сайґьо служив у імператора, одного разу із-за тріпотіння крил пташки осипалися пелюстки квітучої сливи. Імператор послав його відігнати пташку, але Сайґьо підійшов до цього з таким запалом, що вбив її своїм віялом. Прийшовши додому, він почув від жінки, що їй снилося, що вона була пташкою і що Сайґьо її вдарив. Цей випадок так вплинув на нього, що він пішов зі служби і провів решту свого життя як монах.

Взявши псевдонім Сайґьо, що означає «подорож на Захід», став бродячим ченцем і подорожував по різних місцях: у 1144 році до гори Курама (сучасний регіон Тохоку), у 1149 році — до гір Коя (сучасна префектура Вакаяма), 1168 року — до Сікоку, 1177 року — до провінції Ісе. Але найвідоміші його довгі численні поетичні подорожі на північ Хоншю, які пізніше надихнули Мацуо Басьо у його літературному щоденнику Оку-но Хосомічі.

Під час цих подорожей у 1170-х роках затоваришував з урядовцем й поетом Фудзівара но Садаїе, з яким познайомився в Камакурі. У 1186 році повернувся до гір Коя. Помер у храмі Ґірокава у провінції Каваті.

Творчість[ред. | ред. код]

Поетичний доробок Сайґьо налічує близько 2000 віршів, 94 з них увійшли до антології Шін Кокін Вакашю. Серед його власних збірок найідомішою є «Гірська хатина» (山家集, さんかしゅう). В його поезії були дві теми: муджьо – неприв’язаність до всього сущого, інджьо – відлюдництво. Поезія позначена філософською глибиною. В той час як Кокін Вакашю була зосереджена більше на суб'єктивному досвіді, грі слів і елегантному їх підборі, то Шін-кокін Вакашю, яку формували поезія Сайґьо і поетів схожого стилю, була менш особистісна, мала менше дієслів, а більше іменників, не мала інтересу до гри слів, дозволяла повтори, за характером була більше меланхолійною, навіть песимістичною. Сайґьо зосереджується не лише на моно-но аваре, але також на сабі (самотність) і канаші (сум). І хоча Сайґьо був буддійським монахом, він був прив'язаний до світу (брав участь у поетичних турнірах) і до краси природи.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Українською твори Сайґьо перекладали Геннадій Турков та Іван Бондаренко.

  • Сайгьо. Поезії // Неприкаяні душі. Антологія поезії японських мандрівних поетів — дзен-буддистів. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. - С. 54-111.

Джерела[ред. | ред. код]

  • William R. LaFleur. Awesome Nightfall: The Life, Times, and Poetry of Saigyō. Boston: Wisdom Publications, 2003 ISBN 0-86171-322-2 pbk [177 pp] This is an expanded and matured reworking of the material in Mirror for the Moon.

Посилання[ред. | ред. код]