Сапогів (Борщівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сапогів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський
Рада/громада Сапогівська сільська рада
Код КОАТУУ 6120887101
Основні дані
Населення 876
Територія 3.493 км²
Густота населення 250.79 осіб/км²
Поштовий індекс 48769
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°43′48″ пн. ш. 26°05′09″ сх. д. / 48.73000° пн. ш. 26.08583° сх. д. / 48.73000; 26.08583Координати: 48°43′48″ пн. ш. 26°05′09″ сх. д. / 48.73000° пн. ш. 26.08583° сх. д. / 48.73000; 26.08583
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Вовківці-Турильче
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 48769, с.Сапогів
Сільський голова Лисак Богдан Романович [1]
Карта
Сапогів. Карта розташування: Україна
Сапогів
Сапогів
Сапогів. Карта розташування: Тернопільська область
Сапогів
Сапогів
Locator Dot2.gif
Розташування села Сапогів

Сапогів у Вікісховищі?

Сапогі́в — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване в центральній частині району. Центр однойменної сільради.

Населення — 826 осіб (2007).

У Сапогові збереглися унікальні зразки давньої народної вишивки. У Сапогові — вхід до гіпсової печери Ювілейна.

Також є Сапогівський ботанічний заказник, зростають Сапогівські буки.

Географія[ред.ред. код]

Вид на село з боку траси Т2002

Село розташоване на відстані 372 км від Києва, 98 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від районного центру міста Борщів.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки скіфського часів

Перша писемна згадка — 1428 року. Є щонайменше дві версії походження назви села. Згідно з першою, за легендою тут проживали шевці, які шили взуття для потреб галицьких князів. Інша версія — назва села походить від слов'янського прізвища Сапог (Чобіт)[2]. Враховуючи ту обставину, що дана назва є класичним присвійним прикметником, найімовірніше вона походить від поширеного шляхетського прізвища СапѢга (Сапіга) з чергуванням звуків «і» та «о» за правилами української мови.

1704 року в Сапогові діяв загін опришків під проводом Пискливого.

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,89
молдовська 0,11

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Миколая (1777, реставрована 1989).

Церква Святого Миколи

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1990), насипано символічну могилу УСС (1991), могилу на місці перепоховання вояків УПА (1993).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, завод мінеральної води, торговельний заклад.

У жовтні 2016 року до села підведено газогін.[4]

Фольклор[ред.ред. код]

У селі побутувала народна казка «Як горобчики гостювали». Під час фольклористичної експедиції у 1883 році її записав Іван Ляторовський. Поміщена у антології «Казки Західного Поділля» (1994, укладач — Петро Медведик).

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

Душпастирював фольклорист о. Іван Ляторовський.

перебували[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]