Свидниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Свидниця
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Свидницька сільська рада
Код КОАТУУ 4625887801
Основні дані
Засноване 1332
Населення 517
Площа 1,524 км²
Густота населення 339,24 осіб/км²
Поштовий індекс 81006
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°59′35″ пн. ш. 23°11′32″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Водойми р. Гатка
Місцева влада
Адреса ради 81006, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Свидниця , тел. 6-21-31
Карта
Свидниця. Карта розташування: Україна
Свидниця
Свидниця
Свидниця. Карта розташування: Львівська область
Свидниця
Свидниця
Мапа

Свидниця у Вікісховищі?

Свидни́ця — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 517 осіб. Орган місцевого самоврядування - Свидницька сільська рада. Свидниця (стара назва - Східниця) розташована за півтора кілометра від державного кордону з Польщею. Перша письмова згадка про Свидницю датована 1332 роком. Щоб добратися до цього населеного пункту, потрібно на початку Краківця повернути праворуч, а через три кілометри ліворуч.

Географія[ред. | ред. код]

Територія села розташована на Передкарпатті. Вона займає найбільш понижену частину височини - Надсянську рівнину. Переважаючі абсолютні висоти становлять 210-230 м. Найвища точка села Свидниця має висоту 246,5 м. Знаходиться вона на території сучасної Польщі за 200 м від державного кордону, на захід від села Божа Воля. Межі Свидниці були визначені за кадастральною картою 1854 року. На мою думку саме ця точна карта найбільш достовірно відображає історичні межі села, що складалися протягом століть. Проте після другої світової війни через територію села провели кордон між СРСР і Польщею. Так, що західна частина території села разом з Чапляками, відійшла до Польщі. Найнижча точка знаходиться в руслі р.Шкло за 500 м від державного кордону, знову ж таки на території Польщі, недалеко Чапляків має висоту 201 м над рівнем моря, отже перепад висот становить - 45 м.

Село Свидниця поділяється на окремі частини або урочища придумані людьми:

Тарасівка - жив пан-багач Тарас.

Закло – закляте місце болото, вода.

Залужжя – будинки побудовано за річкою береги, луги.

Ряд  - сама більша частина села де рівно побудовані будинки.

Більські – проживала родина Більських.

Кінець– будинки побудовано в кінці села ближче до села Вовча Гора.

Ліс – колись на цій вулиці були ліси де і зараз росте папороть і різні кущі.

Неподалік від кордону урочище Шлєньгі гори де і розташовувалася дорога до Польщі. Місцевість гориста, а в роки війни там ховалися люди.

Воєнні та повоєнні роки[ред. | ред. код]

З початком війни у 1942 р. прикордонне село прийняло на себе перші удари бомб. Третину будинків було зруйновано. Місцеві чоловіки пішли на фронт з них більшість не повернулась, зокрема Совик П., Пучак О., Пучак Є, Семчак М. Багато з них похоронені у братській могили у м. Воловець, Закарпатської області.

Після закінчення війни розпочалась колективізація. Місцева МТС надавала техніку для оброблення землі. Згодом МТС ліквідовано і організовано колгосп ім.Леніна. Пізніше територія сільської ради належала до Краковецького колгоспу і Свидницький колгосп перейменовано колгосп "Перемога".

Культура і освіта[ред. | ред. код]

У  1910 році у селі збудовано попівство, у якому проживав священик Тиховський. В 1939 р. у приміщенні на подвір'ї селянина Григорія Дрятяка була організована перша читальня, в якій збиралась молодь, там вони читали релігійні книги під керівництвом священика Тиховського, оскільки художньої літератури практично не було. Також у ця читальня слугувала і додом культури, там проводились вечорниці, танці. Окрім цієї читальні в селі була польська бібліотека, основна на той час. Читальні знищені під час війни. При організації Краковецької МТС (машинно-тракторної станції), яка розміщувалась у центрі села (зараз Свидницька сільська рада) у одному з її приміщень відкрили сільську бібліотеку з численним фондом — 1300 книг. Працівниками бібліотеки були жителі села — Маланчак Гелена, Караванська Галина, Козій Любов.

Під час колективізації зусиллями голови колгоспу Новосвол Антоніти Олексадрівни збудували сільський клуб. В селі був гурт музикантів: Маюк В., Венгерак В.І., Якимович В.М., який славився на весь округ. Музиканти грали на скрипках, баяні та співали.

Навчання дітей проводилось у школі. За часів Австро-Угорщини школа розміщувалась у приміщенні хати-читальні "Просвіта". В окремих класах навчались діти поляків і українців. Пізніше збудували іншу хату-читальню, у якій навчались лише діти українців. Навчання здійснювалось за чотирьохрічною системою освіти, у 50-тих роках почала діяти семирічна система освіти, оскільки приміщення школи було невеликим, то навчання проводили у дві зміни. В 1944 році до школи долучили колишнє попівство. Початкові класи навчались на "попістві", а 5-7 класи у двох інших приміщеннях.Школа мала свій спортивний майданчик на території парку та стадіон перед парком. Директорами школи були: Писаренко Василь, Сердюк Катерина. Сьогодні збережена лише будівля колишнього попівства, там функціонує сільська бібліотека. Будівлі колишніх шкіл не збереглися. На початку 60-тих років директором школи став Токар Федір Юхимович. За його сприянням школу було перенесено у будинки прикордонної застави, у яких після після виведення гарнізону, підприєство "Міжколгоспбуд" розмістило курники. Навчання у цій школі розпочалось 1 вересня 1965 р. Школа функціонувала до 2007 року. У 2008 році школу перенесено у будівлю колишнього правління Спілки пайовиків "Світанок".

Спорт[ред. | ред. код]


У селі Свидниця в 2009 році була створена футбольна команда "Янтар". У 2010 році "Янтар" став чемпіоном Яворівського району у другій лізі. Через два роки після цього команда припинила своє існування. У 2015 році команда була відновлена.

Церква Різдва Пр. Богородиці[ред. | ред. код]

Вперше церква у Свидниці згадується у 1578 році. У 1801 році ще існувала стара церква св. Миколи, яка після ремонту перебувала в задовільному стані. У 1776 році вона отримала привілей від Маріанни Терези з Даниловичів Потоцької, власниці села. В інвентарі 1839 року ця ж церква вже названа Різдва Пр. Богородиці.

В 1880 році коштом місцевої громади і старанням отця С. Балька поставлену існуючу сьогодні церкву, тими ж майстрами і за тим же проектом, що і церкву в сусідній Коханівці. Найбільша різниця між згаданими церквами - їх орієнтація відносно сторін світу: у Свидниці вона класична - схід-захід, а в Коханівці північ-південь. Свидницька церква після війни була зачинена з 1961 по 1989 роки. Церква у користуванні громади УГКЦ.

Розташовується в центрі прикордонного села, на підвищенні, біля роздоріжжя. Тризрубна, одноверха будівля. Гранчастий вівтар з прибудованими ризницями, ширша квадратова нава і вужчий бабинець розміщені по осі схід-захід. Над входом до бабинця влаштований двосхилий дашок на дерев'яних стовпах. Стіни церкви оббиті пластиком.

Нава вкрита дзвонястою банею, яку вінчає високий ліхтар з маківкою. Гребені двосхилого причілкового даху бабинця і п'ятисхилого вівтаря вінчають різних розмірів ліхтарі з маківкми. На захід від церкви розташована стінна мурована надбрамна дзвіниця яка вже незбереглася. У 2010 році була побудована нова дзвіниця. На фото з 1996 року можна побачити дзвіницю (очевидно, муровано-дерев`яну), яка стояла на південь від церкви.

Визначні місця та пам'ятки культури[ред. | ред. код]

Прекрасою села є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва — «Парк XIX ст.». В центрі парку був збудований зусиллями селян панський будинок, на той час палац, в якому проживала сім'я польського пана Фангора. Парк був обнесений земельним валом, все це зроблено руками селян-бідняків без всякої техніки, люди мішками на спині носили землю. В будівлі був розміщений підвал, у якому за непослуг карали бідняків. Коли розпочалася війна, пан втік в Польщу, а будівлі було зруйновано, спалено. (У наш час розповідають багато містичних історій, які начебто відбувалися і відбуваються у парку). Поруч з парком був викопаний ставок, а неподалік було приміщення гуральні, у якому виготовляли спирт. На тій ділянці землі була і панська стайня, яка простояла до наших днів, а в роки Незалежної України була зруйнована з усіма будівлями колгоспу.

На сільському цвинтарі збереглася історична пам'ятка про ліквідування кріпацтва — дерев'яний хрест. У 1944 р. відновлено хрест при в'їзді у село. У 2004 році встановлено фігуру Матері Божої коштами селян і меценатів.

Джерела[ред. | ред. код]