Бунів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бунів
Saint Paraskeva Church with Belltower in Buniv.JPG
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Бунівська сільська рада
Код КОАТУУ 4625881301
Основні дані
Засноване 1320
Населення 795
Площа 2,13 км²
Густота населення 373,24 осіб/км²
Поштовий індекс 81040
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°53′21″ пн. ш. 23°15′50″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 23.26389° сх. д. / 49.88917; 23.26389Координати: 49°53′21″ пн. ш. 23°15′50″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 23.26389° сх. д. / 49.88917; 23.26389
Середня висота
над рівнем моря
250 м
Місцева влада
Адреса ради 81040, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Бунів , тел. 69-6-49
Карта
Бунів. Карта розташування: Україна
Бунів
Бунів
Бунів. Карта розташування: Львівська область
Бунів
Бунів

Бунів у Вікісховищі?

Бу́нів — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 795 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бунівська сільська рада.

Бунів — одне з найстаріших західноукраїнських сіл, розташоване на горбистій місцевості на висоті 250 м над рівнем моря. Перша згадка: 1320 рік. Воно розміщене на чотирьох горбах, поміж якими протікає кілька потічків. Ці горби в селі називають: Кубракова Гора, Дубанова Гора, Кінець, Закуток. Село розташоване майже в центрі чотирикутника Яворів — Судова Вишня — Мостиська — Краковець (на відстані 12 км від Яворова).

Топонімія[ред. | ред. код]

Як і кожне село, люди поділили Бунів на кільканадцять секторів, які мали свої назви: Кінець, Кубракова Гора, Панянська Гора, Закуток, Воля Бунівська, Бубнівка, Підзамче, Боднарівка, Загір'я (Гурщина), Соханка, Діброва, Іваники, Макарі, Бенівка.

Виникнення та заселення Бунова[ред. | ред. код]

Про те, чому село дістало назву Бунів, точно, мабуть, не довідаємося ніколи. Однак легенда передає нам два перекази. В одному мовиться, що на місці нинішнього Бунова в давнину шумів буковий ліс, а на тому місці, де тепер є урочище «Верховина», була рівнина. Перші поселенці сподобали собі це місце і почали будувати оселі. Будівельним матеріалом служили їм дерева, які росли тут поряд. Про те, що тут був буковий ліс, свідчать і донині збережені найстаріші буки біля сучасної церкви та в інших місцях села. А розбудовою села ліс поступово вирубували. Свою оселю перші поселенці назвали Буків, а з часом ця назва змінилась на Бунів.  А гора, на якій колись шумів ліс, так і залишилась називатись Шумівською. Нині її більше знають як «Кубракову гору».

Другий  переказ каже, що назва села походить від прізвища тодішнього старійшини, що своє старійшинство передавав з роду в рід, так що справа дійшла до «панства». Тому, що згаданий старійшина-пан мав прізвище Бунь, то й село назвали Бунів.

Існують ще й інші легенди-перекази про виникнення назви Бунів, як, наприклад, легенда про «солодивого буняка», але вони маловірогідні, бо дуже подібні до казки. Ось цей переказ, "ще на початку існування (села) у ньому проживав жорстокий чоловік, на ім'я Буньо(солодивий буняк), який «все руйнував своїм поглядом». Як в інших місцях, так і тут люди розповідають про нього, що, на щастя, він лише тоді міг на світ дивитися і шкоду і людям наносити, коли слуги піднімали йому вилками повіки очей. Той буняк жив на південній стороні села, на одному горбку, який ще й донині називається «Бонів горбок». Від імені цього чоловіка пішла назва села Бонів або на місцевій вимові «Бинів». На поставлене селянам запитання: «Що то за село?» ви могли Почути: «Бинів». Або: «Звідки ви йдете?» — «З Бинова». 3 розвоєм села виникла потреба устворенні громадського центру. І ось в південній частині села, поряд з тим місцем, де зараз збудована нова школа, була споруджена перша дерев'яна церква. Перед нею був широкий майдан, що служив центром села. Поряд з церквою, на місці сучасної «Верховини», був закладений цвинтар, де хоронили померлих.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Пов'язані з селом[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Церква св. Параскеви з дзвіницею. Пам'ятка архітектури національного значення, дата спорудження: 1676 рік.[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. — С. 130.
  2. Історія та опис церкви на сайті дерев'яних церков Галичини

Посилання[ред. | ред. код]