Вербляни (Яворівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вербляни
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Верблянська сільська рада
Код КОАТУУ 4625881901
Основні дані
Засноване 1434[1]
Перша згадка 1515
Населення 2000 (2011 р.)
Площа км²
Густота населення 1003,26 осіб/км²
Поштовий індекс 81017
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 50°03′00″ пн. ш. 23°25′40″ сх. д. / 50.05000° пн. ш. 23.42778° сх. д. / 50.05000; 23.42778Координати: 50°03′00″ пн. ш. 23°25′40″ сх. д. / 50.05000° пн. ш. 23.42778° сх. д. / 50.05000; 23.42778
Середня висота
над рівнем моря
244 м
Водойми р. Біла, р. Гнила, р. Вонячка, оз. Селянське, оз. Калитянське
Місцева влада
Адреса ради 81017, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Вербляни
Карта
Вербляни. Карта розташування: Україна
Вербляни
Вербляни
Вербляни. Карта розташування: Львівська область
Вербляни
Вербляни
Мапа

Вербляни у Вікісховищі?

Вербля́ни — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Розташоване за 12 км на північ від м. Яворова. Населення становить 2000 осіб. Орган місцевого самоврядування — Верблянська сільська рада.

Назва[ред. | ред. код]

Назву «Вербляни» походить від верб, яких багато росте в цій місцевості.

Історія[ред. | ред. код]

1515 р. — перша письмова згадка.
В 1649 р. село було спустошене татарами.
В другій половині ХІХ ст половина всіх земельних угідь належала графу Лянцкоронському.
У 1918 р. відбувся стихійний селянський бунт проти пана та війта. Викликані війська придушили виступ.[2]

Вербляни розкинулися на північних краях старопольської посади яворівського старостату, при границі з немирівськими маєтками. За часів, коли власниками посади старостату були Собеські, важливу роль виконувала родина Калетів — верблянських мельників, які в 1643 році мали суперечку з Яковом Собеським, руським воєводою і яворівським старостою, батьком майбутнього короля, про належні їм права. Двадцять років пізніше, 6 лютого 1663 р., Ян Собеський, тодішній коронний хорунжий і яворівський староста, отримав від короля Яна Казимира згоду на заставляння Верблян Мартину і Варварі Глембоцьким. Вже як король подбав про справи Верблянської парафії східного обряду. У 1688 році Ян III жертвував лан поля чотирьом верблянським попам: Якову Ходоровичеві, Стефану Савчакові, Миколі Муцейкові і Василеві Войнарові. Ще в 1695 році король надав землю в Верблянах Барбари і Андрія Садурських.

Мешканців Верблян не оминули воєнні події, які мали місце в половині XVII століття. Через село переходили козаки гетьмана Богдана Хмельницького. Провадив туди шлях походів татар. Свідоцтвом цих часів- оточене культом місце «Під Буком», розташоване на північ від села, при дорозі до Немирова. Знаходиться тут великий бук, при якому, за місцевими віруваннями, в чудесний спосіб появилася картина Божої Матері, завдяки чому була врятована, втікаюча перед в'язницею, жінка. Нині біля дерева і джерела, що знаходиться біля нього, збудовано капличку з фігурою Богоматері. Навколо цього місця знаходяться також земляні вали, які давали мешканцям схоронення перед ворогами. Не встерігся їх однак один козак, названий в місцевих переказах Яном, який в цьому місці був замучений і похоронений.[3]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Вперше церква у Верблянах згадується в документах від 1515 року. У 1688 році парафія отримала ерекційну грамоту від короля Яна III Собеського. Стара дерев'яна триверха церква, збудована в середині XVI ст. простояла до середини XIX ст. У 1865 році (так вирізьблено на надпоріжнику західних дверей) на її місці збудована теперішня церква. Звели її ті ж майстри, що й дерев'яну церкву в селі Старичі, Яворівського р-ну. Через три роки іконостас розмалював художник Антін Яблоновський. З 1961 по 1989 роки церква стояла зачиненою. Церква у користуванні громади УГКЦ.

Церква Знаходиться на рівній ділянці у східній частині села, за 130 м на захід від дороги P40 Яворів — Рава-Руська. Велика тризрубна триверха будівля. Складається з трьох наближених в плані до квадрату зрубів (зруб нави ширший), розташованих по осі схід-захід. До вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці вкриті трисхилими дахами. Над входом до бабинця влаштований двосхилий дах на чотирьох дерев'яних стовпах. Бічний вхід, над яким на дерев'яних опорах встановили менший двосхилий дашок, розташований в південній стіні нави. Церкву оточує піддашшя на випустах вінців зрубів. На стінах підопасання висять 14 образів, які символізують стації Хресної Дороги. Стіни шальовані дерев'яною вагонкою «під ромб». Церкву завершують три світлові восьмерики (над навою більший), вкриті низькими банями, які вінчають ліхтарі (над навою світловий) з маківками. В кінці 2000-х рр. всі дахи помальовані в темний колір. На північ від церкви розташована дерев'яна триярусна з підсябиттям у третьому ярусі квадратова дзвіниця, вкрита пірамідальним верхом.

Церква у Верблянах запам'ятовується формами і шалюванням стін.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення ліквідованих сіл
  2. «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область». Зав. редакцією В. Г. Ткаченко. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, Київ, 1968 р.
  3. Шлях Немирівський → Вербляни Програма польського розвиткового співробітництва
  4. Вербляни. Церква Різдва Пресвятої Богородиці «Дерев'яні церкви Галичини»

Посилання[ред. | ред. код]