Світозар Гурбан-Ваянський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світозар Гурбан-Ваянський
Jan Vilímek - Svetozár Hurban Vajanský.jpg
Народився 16 січня 1847(1847-01-16)[1][2][…]
Глбоке[d], Сениця, Трнавський край, Словаччина
Помер 17 серпня 1916(1916-08-17)[1][2][…] (69 років)
Мартін, Жилінський край
Поховання Народний цвинтар у Мартіні[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Slovakia.svg Словаччина
Національність словак
Діяльність письменник, літературний критик, політик, журналіст, поет, адвокат
Знання мов словацька[2]
Посада головний редактор
Партія Словацька національна партія[d]
Батько Йозеф Милослав Гурбан
Мати Ганна Юркович
Родичі Самуель Юркович[d]
У шлюбі з Іда Добровицкова

Світозар Гурбан-Ваянський (*Svetozár Hurban-Vajanský, *16 січня 1847(18470116), Глбоке —†17 серпня 1916) — словацький поет, прозаїк, літературний критик, публіцист, політик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в містечку Глбоке 1847 року. Син громадського діяча та священика Йозефа Милослава Гурбана, що працював разом з Людовитом Штуром. Навчався в рідному місті, потім у Модрі, закінчив середнє навчання 1858 року — Цешин. Після цього продовжив навчання в м. Обершютцен (Австрія), з 1863 до 1866 року навчався в м. Стендаль (Пруссія), з 1866 до 1867-го — Банська Бистриця.

Протягом 1867–1871 років навчався на правника спочатку в Пресбурзі (сучасна Братислава), а потім у Будапешті. Після цього працював у юридичних конторах Трнави, Будапешта, Пресбурга та Відня. Зрештою відкрив власну контору в містечку Скалиця. У 1875 році оженився. Щоб поліпшити фінансовий стан, працював у багатьох містах австрійської імперії. З 1878 року намагався обійняти посаду професора права в Російській імперії та Болгарському князівстві, проте марно.

У 1878 році його призвали до війська, в його лавах Гурбан брав участь в Австро-Угорській окупації Боснії та Герцеговини. З 1870-х років він брав активну участь як політичний діяч Словацької національної партії. З 1878 року став працювати в газеті «Народні новини» в м. Мартін. За свої статті проти мадяризації Словаччини Гурбана неоднаразово заарештовувано. Згодом стає поміркованішим. З 1906 року його призначено за головного редактора «Народних новин». З 1890 року був власником та редактором журналу «Словацький погляд». Помер у Мартіні 1916 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Гурбана-Ваянського вважають за одного з реформаторів словацької поезії, впровадивши в неї нові принципи віршування, нові види строфіки й римування.

Основний зміст його лірики (збірки «Татри й море», 1879 рік; «З-під ярма», 1884 рік) становить любов до батьківщини й народу, біль і тривога за їхню долю, що він висловив без романтичної пишномовності й риторичності, як природній стан чуйної душі. Він робить темою поезії і сам творчий акт, коли творено поезію, народжується поетичний образ (збірка «Вірші», 1890 рік).

У прозі Гурбан-Ваянський узяв на себе задачу опанувати майже всі можливі жанри й охопити чи не всі пласти сучасної дійсності в її суспільно-політичних і життєвих, емоційних та інтелектуальних, соціально-ідеологічних і сімейно-побутових вимірах. Головною для нього стала сфера вищого в соціальному сенсі, привілейованого й освіченого середовища. Найхарактернішими жанрами в його творчості були соціально-психологічна повість («Лілія», 1880 рік; «Летючі тіні», 1883 рік) і роман («Суха гілка», 1884 рік; «Корінь і пагони», 1896 рік; «Котлін», 1901 рік). Усі вони насичені національно-патріотичною та моральною проблематикою.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dejiny slovenskej literatúry, Brat., 1960.
  • Renée Perreal e Joseph A. Mikuš, La Slovaquie: une nation au cœur de l'Europe, Lausanne 1992, pp. 128–130