Цешин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цешин
Cieszyn

Герб Прапор
Q9289151? прапор
Cieszyn 53.jpg
Розташування міста Цешин
Основні дані
49°45′ пн. ш. 18°38′ сх. д. / 49.750° пн. ш. 18.633° сх. д. / 49.750; 18.633Координати: 49°45′ пн. ш. 18°38′ сх. д. / 49.750° пн. ш. 18.633° сх. д. / 49.750; 18.633
Країна Польща Польща
Регіон Сілезьке воєводство
Столиця для Тешинське князівство і Цешинський повіт

Межує з

— сусідні нас. пункти
Чеський Тешин, Chotěbuzd, Ґміна Гажлях, Ґміна Ґолешув, Ґміна Дембовець ?
Девіз Amore et non dolore
Засновано 1155
Площа 28.69 км²
Населення 36248 (2011)[1]
Висота НРМ 378,5 м
Водойма Ольза, Q9174874?, Puńcówkad
Міста-побратими Люцерн, Рожнява, Чеський Тешин, Генк, Пуцьк, Teuvad, Балчик
Телефонний код (48) 33
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів SCI
GeoNames 3101321
OSM r2816525  ·R
Поштові індекси 43-400
Міська влада
Мер міста Богдан Войцех Фіцек
Вебсайт cieszyn.pl
Мапа


CMNS: Цешин у Вікісховищі
Розділене місто. Цешин (ліворуч), річка Ольза та Чеські-Тешин (праворуч).

Це́шин (пол. Cieszyn) — місто в Польщі, у Цешинському повіті, Сілезького воєводства. Розташоване на півдні країни. Населення 36,109 мешканців (2004). Цешин лежить на річці Ольза, притоці Одеру, навпроти міста Чеський Тешин (Český Těšín).

Місто розташоване в серці історичного регіону Тешинська Сілезія. До кінця Першої Світової війни (1918) був столицею Цешинського герцогства. У 1920 Тешинська Сілезія була поділена між двома новоствореними державами Польщею і Чехословаччиною. Невеликі західні передмістя Тешина відійшли до Чехословаччини як нове місто Чеський Тешин. Велика історична частина міста відійшла до Польщі як Цешин.

У місті є особливості забудови як польської, так і австрійської. Через декілька великих пожеж і подальших реконструкцій (витриманих в стилі кінця 18-го сторіччя, мальовниче старе місто іноді називають Маленький Відень. Чого варті рештки стародавнього замка — квадратна башта, 12-го сторіччя і каплиця в романському стилі, 10-го сторіччя, яка зображена на 20-злотовій банкноті.

Назва[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Історія Цешина бере свій початок з IX століття і пов'язана з містом слов'янського племені Голеншице. У 1290 році землі Освенцима та Цешина були об'єднані в Цешинське герцогство під правлінням династії П'ястів, яке фактично проіснувало до 1918 року. У 1653 року князівство відійшло до австрійської династії Габсбургів. У 1742 році після Першої сілезької війни більша частина Сілезії перейшла до Пруссії, але Цешин залишився під Австрійським контролем як частина Австрійської Сілезії. У 1804 році Цешинське герцогство стало частиною Австрійської імперії, а з 1867 частиною Австро-Угорщини.

Тешин був столицею Цешинського герцогства. У Тешин приїздили, Марія Терезія і Фрідріх II при підписанні 13 травня, 1779, Тешинського договору, який припиняв війну за Баварській спадок. Тешин був відомий релігійною і культурною різноманітністю, маючи німецьку, польську, єврейську і чеську громаду[2].

Була також мала, але впливова угорська громада, що охоплювала здебільшого офіцерів і посадовців[3].

Згідно з австрійським переписом 1910 року місто мало 22,489 мешканців, з них 13,254 (61.5 %) були німецькомовні, 6,832 (31,7 %) польськомовні і 1,437 (6.7 %) чеськомовні. Євреям не дозволялося називати рідною мовою їдиш, тому більшість з них вважались німецькомовними. Найчисельніші релігійні громади були католики — 15,138 (67.3 %), протестанти — 5,174 (23 %) та юдеї з 2,112 (9,4 %).[4]

Після розпаду Австро-Угорщини 5 листопада 1918 року Національна рада Тешинського герцогства (пол. Rada Narodowa Księstwa Cieszyńskiego) підписала договір з чеським місцевим урядом (чеськ. Národní výbor pro Slezsko) про розподіл Тешинської Сілезії. Область була важлива для Чехії бо містила залізницю, що сполучала Чеську Сілезію зі Словаччиною (Кошице-Богумінська залізниця була однією з двох залізниць, які пов'язали чеські провінції із Словаччиною у той час). Область — багата на кам'яне вугілля. Багато важливих вугільних шахт, і металургійних заводів було розташовано там. 23 січня 1919 року Чехословаччина ввела війська в Тешинську область і зайняла її. Лише 3 лютого сутичка припинилася. В липні 1920 згідно договору Спа місто було поділено, залишивши велику польську меншину на чехословацькій стороні. З польської частини Тешинської Сілезії було утворене Сілезьке воєводство, що охоплювало Цешинський повіт, західну частину Бельського повіту, і західну частину міста Бельсько-Бяла. Із чехословацької частини утворився Мораво-Сілезький край, який охоплював Карвинський окрес, східні частини Фридек-Містек та Острава. 

Місто було поділено в липні 1920 за Спа договором системи Версальських угод, залишивши велику польську меншину на чехословацькій стороні. Невеликі західні передмістя Тешину стали Чеським-Тешином в Чехії. Обидва міста було об'єднано знову в жовтні 1938, коли Польща анексувала Заолжя разом з Чеським-Тешином(чеськ. Český Těšín). У 1939 вся Тешинська Сілезія був анексована німецькими військами і протягом Другої Світової війни була частиною Нацистської Німеччини. Обидві частини міста були об'єднані знову в жовтні 1938, коли Польща анексувала Заолжя разом з Чеським-Тешином. У 1939 році вся Тешинська Сілезія був анексована німецькими військами і протягом другої світової війни була частиною Нацистської Німеччини. 3 травня 1945 року місто було зайняте радянськими військами. Після війни кордон між Польщею і Чехословаччиною було повернено до стану на 1920. В післявоєнний період Цешин не розвивався так само динамічно, як інші міста в Сілезії в основному виготовляючи продукцію середнього значення.

В Цешині у 1920—1930-х років існували переправи через річку Ольза, якими курсували кур'єри доставки редагованої та виданої у Празі агітаційно-пропагандивної літератури ОУН. У Кракові роботу крайової екзекутиви ОУН по переправлянню націоналістичної літератури через Цешин з Чехії виконував осередок, що складався з М. Климишина, Я. Карпинця та Л. Зацного. Література переправлялася на Львів. Через це польська поліція уважно стежила за всіма українцями, які з'являлися в Цешині[5].

У 1945—1991 роках в місті розміщувалася сторожова вежа армій прикордонної охорони. 16 травня 1991 року сторожова вежа перейшла в розпорядження прикордонної служби, яку використовували до 15 жовтня 2002 року, аж доки вона не була зруйнована. У 2007 році після розширення Шенгенської зони польсько-чеський кордон в Цешині було повністю відкрито. 

Епідемія коронавірусу[ред. | ред. код]

16 березня 2020 року в місті в українця було діагностовано коронавірус. Його було відправлено додому на самоізоляцію в гарному стані. Відомо, що до Польщі він прибув з Німеччини[6].

Культура[ред. | ред. код]

Від XIX століття Тешинська Сілезія була важливим центром польського протестантизму. Нині у Цешині проводиться Цешинській літній кінофестиваль, один з найвпливовіших кінофестивалів у Польщі. Є також фестиваль словацько-чесько-польського фільму, музичний фестиваль «Viva il Canto».

Промисловість[ред. | ред. код]

Цешин — важливий центр електромеханічної промисловості. Місто також має підрозділ цукеркової фабрики Olza Cieszyn (де відомий Prince Polo виробляє вафлі) і броварню Brackie. Головне джерело прибутку для багатьох громадян — торгівля з сусідньою Чехією і роздрібна торгівля. що йде транзитом через два мости через річку Ольза до Чеського-Тешину.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Замкова Гора (пол. Wzgórze Zamkowe; вул. Замкова) — на ньому, зокрема, романська ротонда св. Миколая (пол. Rotunda św. Mikołaja) з XI століття, готична Замкова Вежа (пол. Wieża Zamkowa) з XIV століття (т. зв. Пястовська вежа), палац Габсбургів (пол. Pałac Habsburgów) з XIX століття, фрагменти замку, пам'ятки природи;
  • Парафіяльний костел св. Марії Магдалини (пол. Kościół parafialny św. Marii Magdaleny; пл. Домініканська), колись домініканська церква, одна з найстаріших у Цешині; готичні елементи XIII—XIV століть, перебудований після пожежі наприкінці XVIII століття; бароковий декор з XVIII століття.
  • Костел св. Георгія (пол. Kościół św. Jerzego) з кінця XIV — початку XV століття.
  • Костел св. Трійці (пол. Kościół św. Trójcy; пл. Льондзіна) — пізньоренесансний з кінця XVI — початку XVII століття з неоготичною вежею;
  • Комплекс монастиря боніфратрів з церквою Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Zespół klasztorny bonifratrów z kościołem Wniebowzięcia NMP) з 1697—1714 років, перебудований у 1788 році.
  • Костел Ісуса (пол. Kościół Jezusowy; пл. Костельна), розпочато будівництво у 1710 році, у 1750 році добудовано вежу; найбільша Євангельська церква Аугсбурзького віросповідання у Польщі.
  • Костел св. Хреста (пол. Kościół św. Krzyża ojców Franciszkanów; вул. Шершніка), розбудований у XVIII столітті з герцогської каплиці XVII століття; бароковий декор, поряд францисканський монастир.
  • Монастир, костел та шпиталь сестер Ельжбетанок (пол. Klasztor, kościół i szpital sióstr Elżbietanek) — величний архітектурний ансамбль початку XX століття.
  • Забудова площі Ринок — кам'яниці, Ратуша (пол. Ratusz), готель «Під Брунатним Оленем», криниця з фігурою св. Флоріана.
  • Старе місто — забудова вулиць Глибокої, Мєннічої, Старого Таргу, Сеймової, Нове Місто, Сьрутарської (пол. ul. Głęboka, ul. Miennicza, Stary Targ, ul. Sejmowa, ul. Nowe Miasto, ul. Śrutarska).
  • Забудова вул. Пшикопа (пол. ul. Przykopa), розташованої над струмком — так звана «Цешинська Венеція» (пол. Cieszyńska Wenecja).
  • Музей Цешинської Сілезії (пол. Muzeum Śląska Cieszyńskiego) у палаці Ларішів (пол. pałac Larischów; вул. Регера) — найстаріший публічний музей на польських землях, дуже багата експозиція, в тому числі готична фігура «Цешинської Мадонни» з 1375 року; сам будинок з кінця XVIII століття, поряд затишний Парк Миру (пол. Park Pokoju) з лапідарієм; у внутрішньому дворику — варта уваги кав'ярня «Muzeum».
  • Криниця Трьох Братів (пол. Studnia Trzech Braci; вул. Трьох Братів) — місце легендарної зустрічі засновників міста, альтанка XIX століття.
  • Старий та новий Єврейські цвинтарі при вул. Гажляскій.
  • Братська Замкова Броварня (пол. Bracki Browar Zamkowy w Cieszynie, вул. Дояздова) — постійно діюча броварня з 1846 року.
  • Театр ім. Адама Міцкевича (пол. Teatr im. Adama Mickiewicza, пл. Театральна) — псевдобароковий будинок у віденському стилі, початку XX століття.
  • Забудова Верхнього Ринку (пол. Zabudowania Górnego Rynku; вул. Кохановського, вул. Гарнцарська і вул. Вища Брама) — кам'яниці, в основному з кінця XIX — початку XX століття;
  • Садиба у Блогоціцях (пол. Dwór w Błogocicach; вул. Жеромського) — шляхетська садиба XVI — XIX століть.

Окрім того, у 1995 році до реєстру пам'яток було внесено урбаністичне планування міста Цешина.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 16865 3107 11735 2023
Жінки 19383 2926 11555 4902
Разом 36248 6033 23290 6925

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Річард Пайпс — американський історик і автор декількох праць з історії СРСР та Росії.

Померли[ред. | ред. код]

  • Йозеф Бузек (1873—1936) — польський та галицький статистик, економіст, демограф, юрист, соціолог.

Поховані[ред. | ред. код]

  • Лев Левинський — український архітектор, автор багатьох церков у Східній Галичині. Похований на комунальному цвинтарі міста Цешин (сектор 3, ряд 12, могила № 19)[8].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Wawreczka et al 1999.… — S. 13.
  3. Wawreczka et al 1999.… — S. 10.
  4. Ludwig Patryn (ed): Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in Schlesien Архівовано 8 травень 2008 у Wayback Machine., Troppau 1912.
  5. Парнікоза, Іван. Краків для українця. Частина 4. Під крилами білого орла: 1924-1939. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020. 
  6. У Польщі коронавірус виявили у двох громадян України. pravda.com.ua. Українська правда. 16 березня 2020. Процитовано 28 грудня 2020. 
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  8. Місце поховання Лева Левицького. facebook.com. Facebook. Процитовано 28 грудня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Henryk Wawreczka, Janusz Spyra, Mariusz Makowski Těšín, Český Těšín na starých pohlednicích a fotografiích — Cieszyn, Czeski Cieszyn na starych widokówkach i fotografiach. — Nebory, Třinec: Wart, 1999. — 178 s. — ISBN 80-238-4804-6. (пол.)(чеськ.)
  • Edward Długajczyk Tajny front na granicy cieszyńskiej. Wywiad i dywersja w latach 1919-1939. — Katowice: Śląsk, 1993. — 284 s. — ISBN 83-85831-03-7. (пол.)
  • Dzieje Cieszyna od pradziejów do czasów współczesnych: praca zbiorowa / pod red. Idziego Panica. — T. 1: Dzieje Cieszyna od zarania do schyłku średniowiecza (1528) / Idzi Panic; przy współpracy Bogusława Czechowicza, Aleksandra Dordy, Zofii Jagosz-Zarzyckiej, Wiesława Kusia, Bożeny Małachowskiej i Janusza Spyry. — T. 2: Cieszyn w czasach nowożytnych 1528-1848 / Wacław Gojniczek, Janusz Spyra; przy współpracy Marzeny Bogus, Jerzego Gorzelika i Ireny Kwaśny. — T. 3: Cieszyn od Wiosny Ludów do III Rzeczypospolitej / Marzena Bogus, Łucja Dawid, Wacław Gojniczek, Stefan Król, Irena Kwaśny, Michael Morys-Twarowski, Krzysztof Nowak, Idzi Panic, Janusz Spyra. — Wyd. 2. — Cieszyn: Książnica Cieszyńska, 2010. — 3 t. (408 s., 474 s., 775 s.) — ISBN 978-83-927052-6-0. (пол.)
  • Juliusz Roger Pieśni ludu polskiego w Górnym Szląsku z muzyką. — Wrocław: A. Hepner, 1863. — 272 s. (пол.)
  • Wincenty Ogrodziński Dzieje Dzielnicy Śląskiej «Sokoła». — Katowice: Związek Towarzystw Gimnastycznych «Sokół» w Polsce, 1937. — 266 s.(пол.)
  • Jerzy Szczurek Z wielkich dni Śląska Cieszyńskiego. T. 5, O milicjach ludowych w latach 1918—1920. — Cieszyn: Nakładem Grupy Związku Powstańców Śląskich w Cieszynie, 1933. — 145 s.(пол.)
  • Tomasz Strzyżewski Wielka księga cenzury PRL w dokumentach. — Warszawa: Prohibita, 2015. — S. 223—224. — ISBN 978-83-61344-70-4.(пол.)

Посилання[ред. | ред. код]