Словаки
| Словаки Slováci | |
|---|---|
 Антон Бернолак, Людовит Штур, Йедлик Аньош Іштван, Йозеф Петзвал, Павол Оршаг Хвіздослав, Штефаник Мілан Ростислав, Густав Гусак, Олександр Дубчек | |
| Кількість | 6 000 000 |
| Ареал |
 Україна: 6,397[2] |
| Близькі до: | Західні слов'яни |
| Мова | Словацька мова |
| Релігія | Католицизм |
.svg){kind=small}
Слова́ки (словац. Slováci) — західнослов'янський народ, який становить основне населення Словаччини. Проживають також у США, Чехії, Сербії (Воєводина), Угорщині, Україні (Закарпаття) та інших країнах світу.
Мова[ред. | ред. код]
Словацька мова, поряд з близькою їй чеською, належить до чесько-словацької мовної групи західнослов'янських мов. Офіційна мова Словаччини. Загальне число мовців близько 5,2 млн осіб (2013), з них в Словаччині — 4,34 млн осіб (2012). Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.
Назва[ред. | ред. код]
Етнонім «словаки» зустрічається з 15 століття. Назва походить від загальної назви слов’ян (подібно до: словенці, словінці, словіни) ← за Яном Отрембським від оригіналу *Slověne z Ѣ, також збереженого у словацьких формах, де поряд із Slovák - словак, в жіночому роді буде Slovenka, а прикметник «словацький» звучить, як slovenský. У чеських та польських джерелах 16 ст. етнонім «словаки» часто утотожнювався з слов'янами взагалі. У різній літературі того часу під словаками могли розуміти хорватів, словенців, русинів тощо. У східнословацькому діалекті за самоназву може використовуватись етнонім sloviak.
Офіційна релігія — католицизм, також є протестанти та уніати.
Словацька національність утворилася остаточно у 18-19 ст.; словацька літературна мова — в середині 19 ст.
Території проживання[ред. | ред. код]
Кількість словаків на світі:
- бл. 6,0 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,35 млн. Україна бл. 7 тис.
- (1992) — бл. 5,6 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,5 млн, Україна бл. 14 тис.
- (1970) — бл. 5 млн, Словаччина — 3,9 млн, США — бл. 450 тис., Чехія — бл. 200 тис., Угорщина — бл. 100 тис., Югославія — бл. 90 тис., Канада — 40 тис., Румунія — 25 тис., Польща — 20 тис.
Словаки в Україні[ред. | ред. код]
В Україні (за переписом 1970 р.) жили 10 200 словаків, у тому ч. 9 600 — у Закарпатській області (6 900 у містах, 2 700 у селах), в Ужгородському, Перечинському, Великоберезнянському й Свалявському районах, здебільша в місті Ужгороді близько двох тисяч. Лише половина з них користується словацькою мовою, решта — українською або угорською. Тільки в одній школі міста вивчають словацьку мову (СШ № 20).
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Словаки |
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
|
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Словаччину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |