Словаки
| Словаки Slováci |
|
|---|---|
 Антон Бернолак, Людовит Штур, Йедлик Аньош Іштван, Йозеф Петзвал, Павол Оршаг Хвіздослав, Штефаник Мілан Ростислав, Густав Гусак, Олександр Дубчек |
|
| Кількість | 6 000 000 |
| Ареал |
 Україна: 6,397[2] |
| Близькі народи | Західні слов'яни |
| Мова | Словацька мова |
| Релігія | Католицизм |
Слова́ки (самоназва Slováci — словаці) — народ, який становить основне населення Словаччини.
Словацька мова, поряд з близькою їй чеською, належить до чесько-словацької мовної групи західнослов'янських мов.
Назва «словаки» зустрічається з XV століття.
Офіційна релігія — католицизм, також є протестанти та уніати.
Словацька національність витворилася остаточно у 18-19 ст.; словацька літературна мова — в середині 19 ст.
Кількість словаків на світі:
- бл. 6,0 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,35 млн. Україна бл. 7 тис.
- (1992) — бл. 5,6 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,5 млн, Україна бл. 14 тис.
- (1970) — бл. 5 млн, Словаччина — 3,9 млн, США — бл. 450 тис., Чехія — бл. 200 тис., Угорщина — бл. 100 тис., Югославія — бл. 90 тис., Канада — 40 тис., Румунія — 25 тис., Польща — 20 тис.
В Україні (за переписом 1970 р.) жили 10 200 словаків, у тому ч. 9 600 — у Закарпатській області (6 900 у містах, 2 700 у селах), в Ужгородському, Перечинському, Великоберезнянському й Свалявському районах, здебільша в місті Ужгороді близько двох тисяч. Лише половина з них користується словацькою мовою, решта — українською або угорською. Тільки в одній школі міста вивчають словацьку мову (СШ № 20).
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Словаки |
Примітки[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
 |
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||||||
