Словаки
| Словаки Slováci | |
|---|---|
 Антон Бернолак, Людовит Штур, Йедлик Аньош Іштван, Йозеф Пецваль, Павол Орсаг, Мілан Растіслав Штефаник , Ґустав Гусак, Александер Дубчек | |
| Кількість | 6 000 000 |
| Ареал |
 Україна: 6,397[2] |
| Близькі до: | Західні слов'яни |
| Мова | Словацька мова |
| Релігія | Католицизм |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Слова́ки (словац. Slováci) — західнослов'янський народ, який становить основне населення Словаччини, меншість у США, Чехії, Сербії (Воєводині), Угорщині та деяких інших країнах.
Мова[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (січень 2023) |
Словацька мова, поряд з близькою їй чеською, належить до чесько-словацької мовної групи західнослов'янських мов. Офіційна мова Словаччини. Загальне число мовців близько 5,2 млн осіб (2013), з них в Словаччині — 4,34 млн осіб (2012). Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.
Назва[ред. | ред. код]
Щодо походження етноніму «словаки» існує кілька теорій. Так історик Річард Марсіна та ін. вважають, що «з огляду на те, що словаки є одним з двох слов'янських народів (другий — словенці), які не створили власного етноніма, назва „Slavus“, що з'являється в латинських документах, починаючи з 13 століття, коли йдеться про територію Словаччини і корінний народ, що проживає в Словаччині, є притаманною саме словакам. Первісним етнонімом цієї спільноти був словен (Sloven), який найпізніше в 15 столітті трансформувався під іноземним впливом у словацький, але представниці цієї спільноти називалися і досі називаються словенками (Slovenka), мова завжди називала цю спільноту словацькою, а територію, яку вона населяє, словацькою»[7].
В угорській мові «словацький» — це Tót (pl: tótok), екзонім. Спочатку він використовувався для позначення всіх слов'ян, включаючи словенців і хорватів, але з часом став позначати насамперед словаків. Багато топонімів в Угорщині, таких як Тотцентдьордь, Тотцентмартон і Тоткомлош, досі носять цю назву. Тот — поширене угорське прізвище[джерело?].
Словаків також історично називали по-різному: Slovyenyn, Slowyenyny, Sclavus, Sclavi, Slavus, Slavi, Winde, Wende або Wenden. Останні три терміни є варіаціями германського терміну Wends, який історично використовувався для позначення будь-яких слов'ян, що жили поблизу німецьких поселень[джерело?].
Історичні державні формування[ред. | ред. код]
Серед найважливіших утворень, частиною яких були словаки або їхні слов'янські предки, — Саамська держава, князівство Нітра, Велика Моравія, Польща, Угорське королівство (яке пізніше належало до Габсбурзької монархії або Австро-Угорської імперії), Чехословаччина, Словацька держава (1939—1945) і, з 1993 року, незалежна Словацька Республіка[8].
Території проживання[ред. | ред. код]
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (січень 2023) |
Кількість словаків на світі:
- бл. 6,0 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,35 млн. Україна бл. 7 тис.
- (1992) — бл. 5,6 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,5 млн, Україна бл. 14 тис.
- (1970) — бл. 5 млн, Словаччина — 3,9 млн, США — бл. 450 тис., Чехія — бл. 200 тис., Угорщина — бл. 100 тис., Югославія — бл. 90 тис., Канада — 40 тис., Румунія — 25 тис., Польща — 20 тис.
Словаки в Україні[ред. | ред. код]
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (січень 2023) |
В Україні (за переписом 1970 р.) жили 10 200 словаків, у тому ч. 9 600 — у Закарпатській області (6 900 у містах, 2 700 у селах), в Ужгородському, Перечинському, Великоберезнянському й Свалявському районах, здебільша в місті Ужгороді близько двох тисяч. Лише половина з них користується словацькою мовою, решта — українською або угорською. Тільки в одній школі міста вивчають словацьку мову (СШ № 20).
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Словаки |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Slovak Spectator: Перепис: Менше угорців, католики — і словаки, 5 травня 2012 [1]
- ↑ а б (2010 census)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 20 листопада 2014.
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2008. Процитовано 8 червня 2008.
- ↑ Hungarian census 2011
- ↑ [2]
- ↑ Marsina, Richard. Prvé storočia Slovákov v Uhorskom kráľovstve. Bratislava: Literárne informačné centrum.
- ↑ ŠKVARNA, Dušan (1997). Lexikón slovenských dejín. Bratislava (словацька). Bratislava: SPN. с. 357. ISBN 80-08-02477-1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
|
| ||||||||||||||
