Гороховатка (село)
| село Гороховатка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Ізюмський район | ||
| Тер. громада | Борівська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63040050120042348 | ||
| Облікова картка | Гороховатка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1670[1][2] | ||
| Населення | 557 | ||
| Площа | 1,758 км² | ||
| Густота населення | 316,840 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 63822 | ||
| Телефонний код | +380 5759 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°22′0″ пн. ш. 37°31′6″ сх. д. / 49.36667° пн. ш. 37.51833° сх. д. | ||
| Водойми | Оскільське водосховище, Гороховатка | ||
| Відстань до обласного центру |
115 км | ||
| Відстань до районного центру |
9 км | ||
| Найближча залізнична станція | Переддонбасівська | ||
| Відстань до залізничної станції |
3 км | ||
.jpg)
| |||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, селище Борова, вул. Центральна, 1 | ||
| Карта | |||
  Гороховатка | |||
 Гороховатка | |||
| Мапа | |||
| |||
Горохова́тка (колишня назва — Остропілля) — село в Україні, у Борівській селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення за переписом 2001 року становить 557 осіб, з яких 246 — чоловіки і 311 — жінки.
Село Гороховатка знаходиться на заході Ізюмського району в місці впадіння річки Гороховатка в Оскільське водосховище (річка Оскіл). Через водосховище є міст. На півдні село межує з селом Бахтин, на сході з селом Підлиман, на півночі з селом Гаврилівка та на заході з селом Мирне. Північніше від села розташований Кучерівський ліс. Через село проходить шосе Р79 сполученням Ізюм — Куп'янськ.
Село було засноване в 1670 ріку[1][2] і спочатку було містом "Остропілля". Заснував місто полковник Григорій Донець. У 1683 році зафіксовано нову назву міста - "Гороховець", що виникла від однойменної річки. Нова назва "Гороховатка" витіснила стару назву "Остропілля" на початку XVIII століття[3]
У 1679 році село стало частиною Ізюмської оборонної лінії.
У XVIII столітті (до 1765 року) Гороховатка — сотенний центр Ізюмського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і городового отамана.
У 1863 році в сусідньому селі Калинове спалахнув виступ селян, у котрому брали участь і селяни Гороховатки. Під час революції 1905–1907 років у Гороховатці в 1905 році відбулася сходка селян, на котрій вони вимагали розподілу поміщицької землі. Деякі селяни свавільно почали орати її.
Червона окупація в селі була встановлена в січні 1918 року. У 1929 році було проведено примусову колективізацію.
Село постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 рр.. Кількість встановлених жертв — 121 людина[4].
На фронтах Другої світової війни і в партизанських загонах боролись 350 мешканців Гороховатки.
У 1958 році, у зв'язку з будівництвом Оскільського водосховища, у селі Гороховатка було знесено кілька вулиць, а їхніх мешканців було переселено в інше місце.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Борівської селищної громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борівського району, увійшло до складу Ізюмського району Харківсько області[6].
У березні 2022 року було окуповане рашистськими окупаційними військами, також була зруйнована школа, частково поштове відділення, кілька будинків, а також деякі споруди фермерського господарства.
Звільнено 9 вересня українською армією.
Стверджують, що назва походить від злиття двох слів — в «горах ховатися»[7][8].
У зв'язку з перейменуванням в 2005 році[9] села з Горохуватка на Гороховатка, у документації часто відбувається плутанина.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 521 | 93.54% |
| російська | 34 | 6.10% |
| румунська | 1 | 0.18% |
| інші/не вказали | 1 | 0.18% |
| Усього | 557 | 100% |
Пам'ятками села вважається курган Скорботні могили, поселення салтівської культури (періоду VIII — X століть), а також братська могила радянських вояків і пам'ятний знак воякам, які народилися у цьому селі.
По сусідству з Гороховаткою був Гороховатський монастир (до наших днів не зберігся).
У селі є молочно-товарна, свинячо-товарна і вівце-товарна ферми, машинно-тракторні майстерні, а також виробничий сільськогосподарський кооператив «Батьківщина».
- Гороховатська школа І-ІІІ ст.
У селі народилися ректор Харківської духовної семінарії Антоновський Степан Іванович та Герой Радянського Союзу Шутько Єгор Йосипович.
- ↑ а б Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ. / [Д. И. Багалей]. – Харьков: Тип. К. П. Счасни, 1890. - с. 148, 170
- ↑ а б Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.
- ↑ Зникле місто Остропілля / Кисиленко В. Ю. // Газета "Слобідський край". - 2010. - 19 червня
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 456—459 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 24 жовтня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії, Харків, «Сага», 2007.
- ↑ narod.ru/filaret/fila5_30.htm Слобода Гороховатка. Філарет. Історико-статистичний опис Харківської єпархії.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Картка постанови.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Гороховатська веснянка, відроджена Василем Кисиленком
- відео Гороховатської веснянки[недоступне посилання з квітня 2019]
- Сайт Верховної Ради України
- Сайт Центральної виборчої комісії [Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Карта України [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-спарвочник.-Киев: «Наукова думка», 1987.-с. 504
