Наришкін Сергій Євгенович
| Сергій Наришкін | |
|---|---|
| рос. Сергей Евгеньевич Нарышкин | |
.jpg) | |
 Директор Служби зовнішньої розвідки РФ | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 5 жовтня 2016 |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | Михайло Фрадков |
 Постійний член Ради Безпеки РФ | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 5 жовтня 2016 |
 Голова Державної думи Федеральних зборів РФ | |
| 21 грудня 2011 — 5 жовтня 2016 | |
| Президент |
Дмитро Медведєв Володимир Путін |
| Попередник | Борис Гризлов |
| Наступник | В'ячеслав Володін |
| Народився |
27 жовтня 1954 (69 років) Ленінград, РРФСР |
| Відомий як | політик, економіст, підприємець, депутат Державної Думи РФ |
| Громадянство |
 Росія |
| Національність | росіянин |
| Alma mater | Балтійський державний технічний університетd (1978) і АФСБ РФ |
| Політична партія | Єдина Росія |
| Професія | співробітник Служби зовнішньої розвідки РФ |
| Звання | Дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу |
| Релігія | РПЦ і православ'я |
| Нагороди |
 |
| sergeynaryshkin.ru | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сергій Євгенович Наришкін (рос. Сергей Евгеньевич Нарышкин; нар. 27 жовтня 1954, Ленінград, РРФСР) — російський державний діяч, Голова Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації шостого скликання (2011—2016), директор Служби зовнішньої розвідки (з 5 жовтня 2016 року), голова Парламентських зборів Союзної держави Білорусі та РФ. Член Вищої ради партії «Єдина Росія».
Життєпис[ред. | ред. код]
З 1982 року — помічник проректора з міжнародних наукових зв'язків, заступник начальника Відділу зовнішньоекономічних зв'язків Ленінградського політехнічного інституту. Пізніше — співробітник апарату економічного радника посольства СРСР в Бельгії. Згідно з опублікованими неофіційними даними, у період з 1978 по 1982 проходив підготовку в 101-й школі Першого головного управління КДБ (нині — Академія зовнішньої розвідки), де познайомився з Володимиром Путіним.
Початок 1990-х — начальник відділу комітету з економічного розвитку, пізніше — комітету з економіки та фінансів мерії Санкт-Петербурга.
З 1995 року — керівник відділу зовнішніх інвестицій ВАТ «Промислово-будівельний банк» (Санкт-Петербург).
1996—2004 — член ради директорів тютюнової фабрики «Філіп Морріс Іжора».
З 1997 року — начальник департаменту інвестицій, заступник голови комітету з економіки та інвестицій уряду Ленінградської області.
З 1998 року — голова Комітету по зовнішньоекономічних і міжнародних зв'язків уряду Ленінградської області.
З лютого 2004 року — заступник начальника економічного управління Адміністрації Президента Російської Федерації.
З березня 2004 року — заступник керівника апарату уряду Російської Федерації.
З вересня 2004 року — керівник апарату уряду Російської Федерації — міністр Російської Федерації.
З лютого 2007 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Керівник Апарату Уряду Російської Федерації, з вересня того ж року — голова ради директорів «Об'єднаної суднобудівної корпорації».
З 12 травня 2008 року по 20 грудня 2011 — керівник Адміністрації президента РФ. Як зазначає британський журналіст Чарльз Кловер, колишній глава московського бюро видання «Файненшл таймс», Сергій отримав цю посаду, аби наглядати за Медведєвим".[1]
4 грудня 2011 року обраний депутатом Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації VI скликання,
15 грудня взяв мандат і зареєстрований депутатом.
21 грудня обраний на пост голови Держдуми 238 голосами проти 88.
5 квітня 2012 року одноголосно обраний головою Парламентського Зборів Союзу Росії і Білорусі. На виборах в Державну думу Федеральних Зборів РФ VII скликання (2016 рік) балотувався від партії «Єдина Росія» по 112 Кингисеппскому одномандатному виборчому округу, Ленінградська область, і був обраний депутатом. Однак від мандата відмовився у зв'язку з новим призначенням.
22 вересня 2016 року Президент Росії Володимир Путін призначив Наришкіна на посаду директора Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації з 5 жовтня 2016 року.
21 жовтня 2016 року Державна Дума РФ ухвалила достроково припинити повноваження Наришкіна.
Кар'єра[ред. | ред. код]
З 12 травня 2008 по 20 грудня 2011 — керівник Адміністрації президента Російської Федерації. З грудня 2008 року — голова Комісії при президенті Російської Федерації з державних нагород; в 2009–2012 роках — голова Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії (весь період її існування).
21 грудня 2011 за пропозицією фракції «Єдина Росія» обрано головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації.
Українські та міжнародні санкції[ред. | ред. код]
Від вересня 2015 року Наришкін перебуває в санкційному списку України (номер 145 у списку), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію.[2][3][4]
Перебуває в санкційних списках США та країн ЄС через активну участь в анексії Криму та війні на сході України. Через це Наришкіну у 2015 році відмовлено у в'їзді до Фінляндії.
Проте, незважаючи на санкції, Наришкін 27—28 січня 2018 року здійснив візит до США для зустрічі з директором ЦРУ — разом із главою ФСБ Бортниковим та начальником військової розвідки Коробчастим.[5][6] За словами самого Наришкіна, він «у статусі глави спецслужби відвідав з робочими візитами 22 країни», а інформація про поїздку до США просочилася в ЗМІ лише тому, що він «летів звичайним рейсом „Аерофлоту“», і його «міг упізнати хтось із журналістів».[7][8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Напередодні відставки Лужков надіслав Медведєву лист, звинувативши президента в лицемірстві. [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Повний список підприємств, організацій та осіб, що потрапили під санкції України. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2018.
- ↑ Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (PDF). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. Архів оригіналу (PDF) за 16 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ CIA Director Pompeo defends meetings with Russian spy chiefs [Архівовано 10 грудня 2018 у Wayback Machine.] reuters.com (англ.)
- ↑ Директор ЦРУ пояснив, чому зустрічався з очільником російської розвідки [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] nv.ua
- ↑ Глава СВР сообщил об отсутствии гаджетов в офисе и «надежном» телевизоре [Архівовано 10 грудня 2018 у Wayback Machine.] РБК, 09.12.2018 (рос.)
- ↑ «Действующие лица с Наилей Аскер-заде» на телеканале «Россия 1» instagram.com (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 7 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
- Народились 27 жовтня
- Народились 1954
- Випускники Академії ФСБ
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Державна дума Російської Федерації
- Керівники Адміністрації Президента Росії
- Члени Ради Безпеки Російської Федерації
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною»
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Депутати Державної думи Російської Федерації
- Члени «Єдиної Росії»
- Звинувачені у плагіаті
- Випускники Червонопрапорного інституту КДБ
- Відмічені в українофобії