Серо Ханзадян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серо Ханзадян
вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան
Sero Khanzadyan.JPG
Народився 20 листопада (3 грудня) 1915
Ґоріс, Єлизаветпольська губернія, Російська імперія[1]
Помер 26 червня 1998(1998-06-26) (82 роки)
Єреван, Вірменія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Національність вірмени
Діяльність письменник, прозаїк
Мова творів Вірменська
Жанр історичний роман
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Діти Ararat Khanzadyand
Нагороди

CMNS: Серо Ханзадян на Вікісховищі

Cepó Миколайович Ханзадян (вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան, 19151998[2]) — вірменський радянський письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Серо Ханзадян нродився в Горісі, в родині землероба 20 листопада (3 грудня) 1915 року.

Після закінчення у 1934 році педагогічного технікуму в Горісі працював сільським вчителем. Також у 18-річному віці служив у лавах Червоної армії. Учасник німецько-радянської війни.

З липня 1941 року Серо Ханзадян воював на Західному фронті. У 1941 році був тяжко поранений і відправлений до госпіталю. З квітня 1942 року він командир мінометного взводу та командир мінометної роти 261-го стрілецького полку 2-ї стрілецької дивізії. Воював на Волховському, Ленінградському, 2-му Прибалтійському, 2-му і 3-му Білоруських фронтах. Брав участь у Синявінській, Мгінській, Ленінградсько-Новгородській, Новгородсько-Лужській, Псковсько-Островській, Прибалтійській та Ризькій операціях, боях з Курляндським угрупованням противника.

Творчість[ред. | ред. код]

Особистий бойовий досвід Серо Ханзадяна у Другій світовій війні став поштовхом до створення «Щоденника бою» («Три роки: 291 день»). Роман, написаний у 1972 році, став одним з найвідоміших творів радянської військової художньої літератури того часу. У 1950 році він видав свій перший роман, присвячений обороні Ленінграда.

"Нереалізована смерть — це смерть, але усвідомлена смерть — вічність!. Роман «Земля» (т. 1-2, 1954—1955, виданий російською мовою в 1956—1957) розповідає про селян у післявоєнний період.

Серо Ханзадян часто згадує про історію вірмено-російських відносин у своїй «Мхитарі Спарапеті» (1961) та інших роботах. У одному зі своїх інтерв'ю письменник нагадав, що робота над оповіданням про Мхітара Спарапета і Давида Бека, великих захисників вірменської нації початку 18 століття, почалася ще під час війни. У «Мхітарі Спарапеті», як і в інших творах, у центрі уваги ідея сильної дружби між вірменським і російським народом. Робота «Хорувель» — це гімн сильній волі селянина, наполегливо слідуючи плугу, незважаючи на біль і спрагу[3].

Окрім війни, Серо Ханзадян пише про, як уже згадувалося, історію Вірменії і, зокрема, одну з найтемніших сторінок — Геноцид вірмен 1915 року[4]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Серо Ханзадян був членом ВКП(б) з 1943 року.

З 1989 по 1991 роки обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР 12 скликання.

Смерть[ред. | ред. код]

Пам'ятник Серо Ханзадяну в Горі

Помер Серо Ханзадян 26 червня 1998 року. Похований в Пантеоні імені Комітаса (Єреван).

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • История армянской советской литературы. — М., 1966.
  • Агабабян С. Художественная задача и её решение // Дружба народов. — 1966. — № 2.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]