Серо Ханзадян
| Серо Ханзадян | ||||
|---|---|---|---|---|
| вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան | ||||
 | ||||
| Народився |
3 грудня 1915[1][2] Ґоріс, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[3][1][2] | |||
| Помер |
26 червня 1998 (82 роки) Єреван, Вірменія | |||
| Поховання | Пантеон імені Комітаса | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР Вірменія | |||
| Національність | вірмени[1] | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Жанр | історичний роман | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | ВКП(б)[1] | |||
| Діти | Ararat Khanzadyand | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Серо Ханзадян у Вікісховищі | ||||
Cepó Миколайович Ханзадян (вірм. Սերո Նիկոլայի Խանզադյան, 1915—1998[4]) — вірменський радянський письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Серо Ханзадян нродився в Горісі, в родині землероба 20 листопада (3 грудня) 1915 року.
Після закінчення у 1934 році педагогічного технікуму в Горісі працював сільським вчителем. Також у 18-річному віці служив у лавах Червоної армії. Учасник німецько-радянської війни.
З липня 1941 року Серо Ханзадян воював на Західному фронті. У 1941 році був тяжко поранений і відправлений до госпіталю. З квітня 1942 року він командир мінометного взводу та командир мінометної роти 261-го стрілецького полку 2-ї стрілецької дивізії. Воював на Волховському, Ленінградському, 2-му Прибалтійському, 2-му і 3-му Білоруських фронтах. Брав участь у Синявінській, Мгінській, Ленінградсько-Новгородській, Новгородсько-Лужській, Псковсько-Островській, Прибалтійській та Ризькій операціях, боях з Курляндським угрупованням противника.
Творчість[ред. | ред. код]
Особистий бойовий досвід Серо Ханзадяна у Другій світовій війні став поштовхом до створення «Щоденника бою» («Три роки: 291 день»). Роман, написаний у 1972 році, став одним з найвідоміших творів радянської військової художньої літератури того часу. У 1950 році він видав свій перший роман, присвячений обороні Ленінграда.
"Нереалізована смерть — це смерть, але усвідомлена смерть — вічність!. Роман «Земля» (т. 1-2, 1954—1955, виданий російською мовою в 1956—1957) розповідає про селян у післявоєнний період.
Серо Ханзадян часто згадує про історію вірмено-російських відносин у своїй «Мхитарі Спарапеті» (1961) та інших роботах. У одному зі своїх інтерв'ю письменник нагадав, що робота над оповіданням про Мхітара Спарапета і Давида Бека, великих захисників вірменської нації початку 18 століття, почалася ще під час війни. У «Мхітарі Спарапеті», як і в інших творах, у центрі уваги ідея сильної дружби між вірменським і російським народом. Робота «Хорувель» — це гімн сильній волі селянина, наполегливо слідуючи плугу, незважаючи на біль і спрагу[5].
Окрім війни, Серо Ханзадян пише про, як уже згадувалося, історію Вірменії і, зокрема, одну з найтемніших сторінок — Геноцид вірмен 1915 року[6]
Відомий також історичним романом «Цариця Вірменська» історичний роман дії якого відбуваються в стародавній державі Хайаса в 2 тисячолітті до н.е.
Роман розповідає про зусилля вірменських правителів об'єднати розрізнені князівства в централізовану державу.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Серо Ханзадян був членом ВКП(б) з 1943 року.
З 1989 по 1991 роки обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР 12 скликання.
Смерть[ред. | ред. код]
.jpg)
Помер Серо Ханзадян 26 червня 1998 року. Похований в Пантеоні імені Комітаса (Єреван).
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- Герой Соціалістичної Праці (16.11.1984)
- орден Леніна (16.11.1984)
- орден Вітчизняної війни I ступеня (11.03.1985)
- орден Вітчизняної війни II ступеня (11.04.1945)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (27.06.1956; 04.12.1975)
- орден Червоної Зірки (19.03.1944)
- орден «Знак Пошани» (02.12.1965)
- медалі
- Державна премія Вірменської РСР
- Почесний громадянин Єревана (1985)[7].
Література[ред. | ред. код]
- Ханзадян С. Три роки 291 день. Переклад О. Божко. – К., 1984.
- История армянской советской литературы. — М., 1966.
- Агабабян С. Художественная задача и её решение // Дружба народов. — 1966. — № 2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
- ↑ Ханзадян Серо Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Ханзадян Сергей Николаевич
- ↑ Armenian House.org Sero Khanzadyan biography.(англ.)
- ↑ Khanzadyan's memorial tombstone at Komitas Pantheon(англ.)
- ↑ Мэрия г. Еревана — Почётные граждане г. Еревана. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 травня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Серо Ханзадян. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Вірменський салон " Сіро Ханзадян [1]
- Хто є хто у вірменському світі
|
|
Це незавершена стаття про особу Вірменії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 3 грудня
- Народились 1915
- Уродженці Ґоріса
- Померли 26 червня
- Померли 1998
- Померли в Єревані
- Поховані в пантеоні імені Комітаса
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Почесні громадяни Єревана
- Лауреати Державної премії Вірменської РСР
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Письменники-автори історичних романів
- Письменники XX століття
- Вірменські письменники
- Радянські письменники