Синявінська операція (1942)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синявінська операція (1942)
Синявинская операция (1942)
Блокада Ленінграда
Німецько-радянська війна
Координати: 59°54′27″ пн. ш. 31°05′00″ сх. д. / 59.90750000002777398° пн. ш. 31.0836000000277792310° сх. д. / 59.90750000002777398; 31.0836000000277792310
Дата: 19 серпня — 10 жовтня 1942
Місце: південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область, РРФСР
Результат: зрив плану операції радянських військ щодо прориву блокади Ленінграда, розгром Червоної армії; сковування значних сил німецької групи армій «Північ»
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
Союз Радянських Соціалістичних Республік Мерецков К. П.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Говоров Л. О.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Романовський В. З.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Стариков П. Н.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Журавльов І. П.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Гусєв Д. М.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Свиридов В. П.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Рибальченко С. Д.
Третій Рейх Г.Ліндеман
Третій Рейх Е. фон Манштейн
Третій Рейх А. Водріг
Третій Рейх М. Фреттер-Піко
Третій Рейх А. Келлер
Військові формування
Союз Радянських Соціалістичних Республік Волховський фронт
* 2-га ударна армія
* 8-ма армія
* 14-та повітряна армія
Ленінградський фронт
* Невська оперативна група
* 55-та армія
* 13-та повітряна армії
Третій Рейх 18-та армія
* 26-й армійський корпус
* 30-й армійський корпус
* частини 1-го повітряного флоту
резерви 11-ї армії
Військові сили
Союз Радянських Соціалістичних Республік близько 190 тис. о/с Третій Рейх ?
Втрати
Союз Радянських Соціалістичних Республік Військові втрати:
113 674 чол.,
з них безповоротні — 40 085 загиблими, зниклими безвісти та військовополоненими[1]
Третій Рейх Військові втрати:
~ 26 000 чол.[2]
Карта наступу радянських військ під Синявино
Карта контрнаступу військ Вермахту під Синявино

Синявінська операція (1942) (рос. Синявинская операция (1942) або Третя Синявінська операція — наступальна операція радянських військ Волховського (командувач генерал армії Мерецков К. П.) і Ленінградського фронтів (генерал-лейтенант Говоров Л. О.) проти військ німецької 18-ї армії групи армій «Північ», що проводилася з метою прориву блокади Ленінграду літом-восени 1942 року. Незважаючи на провал замислу операції Червоної армії, командуванню радянських військ вдалося зірвати плани Вермахту щодо проведення операції «Нордліхт» — плану остаточного захоплення Ленінграду.

Наприкінці літа 1942 року німецьке командування підготувало цей план з метою наступу на місто і з'єднання з фінськими військами на півночі. Для реалізації завдань операції великі підкріплення були спрямовані німцями з-під Севастополя, що був захоплений Е.фон Манштейном у липні 1942 року.

19 серпня 1942 радянськими військами 55-ї армії Ленінградського фронту була здійснена перша спроба атакувати. Головна фаза операції розпочалася 27 серпня, коли після більш ніж двогодинної артилерійської підготовки перейшла в наступ 8-ма армія Волховського фронту, завдаючи головного удару на стику оборони 227-ї і 223-ї німецьких піхотних дивізій.

З 28 серпня німці розпочали власний наступ проти радянських військ. До місця прориву 8-ї армії німці перекинули посилення — частини 170-ї піхотної, 12-ї танкової, 5-ї гірсько-піхотної і 28-ї єгерської дивізій, а також 4 новітніх важких танка «Тигр» зі складу 1-ї роти 502-го важкого танкового батальйону, німецька авіація різко активізувала свої дії і до кінця операції захопила панування в повітрі. Радянський наступ застопорився.

21 вересня, після десяти днів невдалих спроб Червоної армії подолати німецький опір й прорвати їхню оборону, війська Манштейна потужним контрнаступальним ударом розгромили основне угруповання Волховського фронту й ліквідували прорив. Важкі бої тривали до 15 жовтня, коли радянські війська відступили, щоб уникнути німецького оточення. З 10 жовтня лінія фронту повернулася у вихідне положення перед битвою.

У кінцевому рахунку, радянський наступ провалився, але завдяки його проведенню, був зірваний план опанування німцями Ленінграду.

Історія[ред. | ред. код]

Співвідношення сторін[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бешанов В. В. Ленинградская оборона. — М.: ООО «Издательство АСТ», Мн.: Харвест, 2005.
  • Девід Гланц. Блокада Ленинграда 1941—1944 гг. — М.: «Центрполиграф», 2009.
  • Мощанский И. Б. Прорыв блокады Ленинграда. Эпизоды великой осады. 19 августа 1942 — 30 января 1943 года. — М.: Вече, 2010. — 184 с. — ISBN 978-5-9533-5289-5.
  • Шигин Г. А. Битва за Ленинград: крупные операции, «белые пятна», потери./Под редакцией Н. Л. Волковского. — СПб.: ООО "Издательство «Полигон», 2004.
  • Синявинская операция 1942 // Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия / под ред. М. М. Козлова. — М.: Советская энциклопедия, 1985. — С. 652. — 500 000 экз.
  • Манштейн Э. Утерянные победы / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. — М.: АСТ, 1999. — 896 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооружённых сил: Статистическое исследование. / Под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева. — М.: Олма-Пресс, 2001. — с. 312. ISBN 5-224-01515-4
  2. Сяков Ю. А. Численность и потери германской группы армий «Север» в ходе битвы за Ленинград (1941—1944 гг.). Журнал «Вопросы истории», Январь 2008, № 1, с. 133—136.
  3. генерал-майор Гусєв Д. М. — начальник штабу Ленінградського фронту здійснював загальне керівництво діями «Невської оперативної групи» у вересні-жовтні 1942
  4. за станом на 27 серпня 1942
  5. почали прибувати з 28 серпня 1942