Підводні човни типу «Сівулф» — багатоцільові атомні підводні човни ВМС США. Проєктувалися на основі човнів типу Лос-Анжелес. Їх наступниками були човни типу «Вірджинія». Човни будувалися у двох дещо відмінних підгрупах; третій човен проєкту був на 30,5 метрів довшим, бо був доданий ще один відсік для розміщення 50 бойових плавців і шлюзової камери для виходу/входу одночасно 8 плавців.
Планувалося побудувати 29 таких човнів, але ці плани були відмінені, очевидно через їх високу вартість і внаслідок розпаду СРСР, натомість у США почали будувати човни типу «Вірджинія», котрі були здешевленою версією човнів типу «Сівулф».
Основним завданням, поставленим перед проєктувальниками, було зниження шумності човна. Це було досягнуто шляхом застосування звукоізолюючого покриття нового покоління і відмови від гвинта на користь водомета, розробленого у Великій Британії для субмарин типу «Трафальгар», широкого впровадження датчиків шуму (600 датчиків проти 7 у АПЧ типу «Лос-Анжелес»). Човни оснащені сучасними засобами виявлення.
Човни типу можуть йти при швидкості у 20 вузлів (37 км/год)без ризику бути виявленими гідроакустиками ворога, тоді як усі інші човни для безпечного ходу йдуть з швидкістю 2-3 вузли.
Для виготовлення корпусів тих човнів використовувалася сталь HY-100, тоді як для усіх інших човнів США до того, в тому числі й для стратегічних ракетоносців, використовувалася сталь HY-80.
Човни типу мають вісім носових торпедних апаратів калібру 26 дюймів (660-мм), котрі є їх одним з основних відмінностей в озброєні від човнів типу «Лос-Анджелес», на котрих було тільки чотири торпедні апарати, меншого калібру і під кутом в середній частині човна. Через них запускали торпеди mk48 ADCAP, крилаті ракети по наземних цілях «UGM-109 Tomahawk» і протикорабельні крилаті ракети «Гарпун». Боєкомплект човна становив 50 одиниць загалу тих видів зброї, або 100 морських мін.
США
Зображення на Вікісховищі
Ясень
«Барракуда»
.svg){kind=small}
«Астют»
