Символ Віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Си́мвол Ві́ри — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, важлива складова святого Переказу.

Історія[ред.ред. код]

З-поміж кількох давніх ісповідань тепер загальноприйнятий текст Символу віри, схвалений на Нікейському (325) і Константинопольському (381) Вселенських Соборах, починається словом: «Вірю (Вірую) …». Символ віри промовляється у прилюдних і приватних моліннях і співається або читається на літургії (з 5 ст.). Виголошення Символу Віри з найдавніших часів вимагається від охрещуваного; якщо ж хрестять немовлят (у католицьких і православних церквах), то Символ Віри читає за нього хрещений (хресний) батько. Як популярний молитовний текст «Вірую…» вмістив у «Азбуку» (1574) І. Федорович, а згодом у свій «Буквар» Т. Шевченко.

Згадка у Символі віри про походження Святого Духа «від Отця» з додатком «і Сина» (Filioque, як це поширилось у західній церкві) знайшла найрізноманітнішу інтерпретацію у західних і східних християнських церквах і стала одним з пунктів їхнього розколу 1054 року. Українські полемічні твори 16 — 17 ст. присвячували цьому питанню особливу увагу. Православна Церква не визнає додатку «і Сина». Українська Греко-Католицька Церква, хоч і узаконила на Замойському Соборі 1720 цей додаток під впливом латинізації, сьогодні намагається повернутись до первісної форми віровизнання.

У православ'ї весь Символ віри складається з дванадцяти членів, і в кожному з них міститься особлива істина, або, як ще називають, догмат православної віри. Варто відзначити, що за цими догмами віри живе і Католицька Церква, але під редагуванням 1014 року.

Текст Символу Віри[ред.ред. код]

Символ віри без змін 1014 року у Римські церкві:

Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця народився перше всіх віків:
Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас людей і ради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком.
І розп'ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця.
І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа, Животворчого, що від Отця походить, що Йому Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих. І життя будучого віку. Амінь.

Символ віри зі змінами 1014 року з додаванням філіо́кве:

Вірую в Єдиного Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця рожденного перед усіма віками.
Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований.
І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
І вдруге прийде судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця (і Сина) ісходить;
що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.
В єдину, святу соборну й апостольську Церкву.
Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.
Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Filioque (читається філіо́кве) — латинське формулювання, яке в християнстві означає походження Святого Духа «і (від) Сина» і було додане до Нікейського символу віри: Et in Spiritum Sanctum, Dominum, et vivificantem: qui ex Patre Filioque procedit. (І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця і Сина ісходить.)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]