Сінопська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Синопський бій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сінопська битва
Кримська війна
BattleOfSinop 2.jpg
О. Боголюбов. «Сінопська битва 18 листопада 1853 року»
Дата 18 (30) листопада 1853
Місце Сіноп, Туреччина
Результат Перемога російського флоту
Противники
Російська імперія Російська імперія Османська імперія Османська імперія


Командувачі
Naval Ensign of Russia.svg
П. С. Нахімов
Османська імперія Осман-паша


Сили сторін
лінійних кораблів
фрегати
пароплави
720 корабельных гармат
фрегатів
корветів
476 корабельных гармат; 44 на берегових батареях


Військові втрати
37 вбитих
233 поранених
13 гармат
7 фрегатів
4 корвети
3000 вбитих і поранених
200 полонених, у тому числі адмірал Осман-паша


Сино́пська битва — розгром турецької ескадри російським Чорноморським флотом під керівництвом адмірала П. С. Нахімова 18 (30) листопада 1853 року. Остання битва в історії вітрильного флоту й одна з найвизначніших битв Кримської війни. Значною мірою прискорила оголошення війни Росії Великою Британією і Францією.

Короткий опис подій[ред. | ред. код]

О. Боголюбов. Сінопська битва.

На початку листопада 1853 Нахімов зі своєю ескадрою крейсував у південно-східній частині Чорного моря з метою припинити висадку турецького десанту на кавказький берег, про що розвідка отримала вірогідні відомості. 11 листопада російські кораблі виявили в Сінопській бухті ворожу ескадру. Нахімов заблокував її, попри те, що в той момент у нього було лише 3 лінійних кораблі, інші довелося повернути до Севастополя, настільки вони були пошарпані зимовими штормами. 16 листопада до Нахімова приєднався загін контр-адмірала Новосільского, що довело склад російської ескадри до 6 лінійних кораблів і 2 фрегатів.

І. К. Айвазовський. Ніч після Сінопського бою.

Зробивши всі необхідні приготування, роз'яснивши керівному складу задум свого маневру і завдання окремих кораблів, Нахімов опівдні 18 листопада рушив за вітром двома паралельними колонами та став на якорі за заздалегідь прорахованої диспозиції. У домовлений час він дав сигнал до початку рішучого бою на коротких дистанціях, залишивши на флангах під вітрилами два фрегати.

Турецька ескадра під формальним командуванням Осман-паші, а фактично керована англійським радником Слейвом, складалася з 2 пароплавів, 7 великих фрегатів, 3 корветів і 4 транспортників. Ескадра стояла, приготувавшись до бою, в одній лінії, зігнутій концентрично відносно берегової лінії, причому 4 з 6 берегових батарей Сінопа становили хіба що другу лінію вогню.

Нахімов мав перевагу в кількості гармат — 710 проти 472 бортових і 26 берегових. Але він був змушений проводити тактичне розгортання під вогнем турків. Саме в цей період бою російські кораблі отримали найбільше число пошкоджень і зазнали відчутних втрат у людях. Однак, як тільки нахімовські кораблі зайняли свої позиції, а зробили вони це точно, як на огляді, і відкрили спільний вогонь, картина різко змінилася. Попри жорстокість і завзятість турків на початку бою, після перших російських залпів їхні кораблі почали виходити з ладу один за іншим — займалися і викидалися на берег внаслідок обриву якірних канатів. Три кораблі вибухнули й злетіли в повітря. Ще через деякий час берегові батареї були зрівняні з землею. Після короткотривалого бою проводилося знищення недобитих кораблів, які не можна було відвести до Севастополя через великі пошкодження.

Палаш Осман-Паші, переданий ним після Сінопської битви П. С. Нахімову

Через чотири години турецької ескадри і чотирьох берегових батарей не існувало, як не існувало й суднобудівної верфі зі стапелями та складами. Населення, на чолі з губернатором, в паніці втекло в гори. Врятувалися втечею лише акумуляторний пароплав «Таїф», і близько третини уцілілих матросів, що добралися вплав до берега. Віце-адмірал Осман-паша з двома капітанами загиблих фрегатів і значним числом матросів потрапив у полон. Другий флагман потонув, добираючись до суші.

Історія ще не знала такого рішучого бою з такими надзвичайними результатами, якщо врахувати, що Нахімов не втратив жодного корабля і що в російській ескадрі було тільки 37 вбитих і 234 поранених.

У міру того, як ставали відомі всі обставини й деталі Сінопського бою, вони дедалі більше дивували сучасників. Навіть вороже налаштована до Росії газета «Таймс» — орган керівних кіл «володарки морів» — змушена була опублікувати визнання, не зовсім звичне для англійського вуха, вихованого на розповідях про британські перемоги. Вона зазначала, що такого кінця бою і в такий короткий час ніколи ще не було.

До кінця бою наспів пароплавний загін на чолі з віце-адміралом Корніловим, безуспішно намагаючись перехопити «Таїф», який пішов від погоні, користуючись своєю перевагою в швидкості. Заставши у вогні уламки турецького флоту й пожежі на березі, Корнілов обмежився наданням допомоги при приведенні в порядок кораблів, які мали значні пошкодження після бою. «Марія», на якій тримав прапор Нахімов, мала 60 пробоїн у корпусі, не рахуючи ушкоджень щогл і рангоуту.

То дійсно була швидка переможна битва, тим більше, що російський флот мав значну перевагу в кількості гармат . Але ця перемога аж ніяк не вплинула на хід Кримської війни. Російський флот був застарілим у порівнянні з англо-французькою ескадрою, що складалася із новітніх гвинтових кораблів, і його затопили при вході до Севастопольської бухти.[1]

Бойовий порядок[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Лінійні кораблі[ред. | ред. код]

Фрегати[ред. | ред. код]

Пароплавофрегати[ред. | ред. код]

Османська імперія[ред. | ред. код]

Фрегати[ред. | ред. код]

  • Аунні Аллах 44 гармати — викинувся на берег
  • Фазлі Аллах 44 гармати (колишній російський Рафаїл, захоплений у 1829 р.) — загорівся, викинувся на берег
  • Нізаміе 62 гармати — втратив дві щогли, після чого викинувся на берег
  • Несімі Зефер 60 гармат — викинувся на берег після того, як був перебитий якірний ланцюг
  • Навек Бахрі 58 гарматй — вибухнув
  • Даміад 56 гармат (єгипетський) — викинувся на берег
  • Каіді Зефер 54 гармати — викинувся на берег

Корвети[ред. | ред. код]

  • Нежм Фішан 24 гармати
  • Фейзе Меабуд 24 гармати — викинувся на берег
  • Гюлі Сефід 22 гармати — вибухнув

Пароплавофрегат[ред. | ред. код]

  • Таїф 22 гармти — пішов у Стамбул

Пароплав[ред. | ред. код]

  • Еркілє 2 гармати.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Поштовий блок Росії, присвячений 150-річчю Сінопської битви (2003 р.)

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]