Ситник ниткуватий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ситник нитковидний)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник ниткуватий
Juncus filiformis 1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ситник (Juncus)
Вид: Ситник ниткуватий
Біноміальна назва
Juncus filiformis
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Juncus filiformis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Juncus filiformis
EOL logo.svg EOL: 243782
IPNI: 442961-1
ITIS logo.svg ITIS: 39240
IUCN logo.svg МСОП: 19619032
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 253148

Ситник ниткуватий[1], ситник нитковидний[2] (Juncus filiformis) — вид трав'янистих багаторічних рослин родини ситникові (Juncaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Рослина 15–50(-70) см у висоту. Кореневище широко стелиться, помірно розгалужене, 1.5–2 мм діаметром. Стебла випростані, до 45 см, круглі в перетині, 1 мм в діаметрі. Суцвіття компактні або дуже компактні, 1–2 см, до 10 квіток. Листочки оцвітини блідо-коричневого кольору або зелені, ланцетні, 2.5–4.2 мм. Капсули рудувато-коричневі, майже кулясті, 2.5–3 х 1.8–2.1 мм, коротші оцвітини. Насіння бурштинове, 0.5–0.6 мм, без хвоста.

Поширення[ред. | ред. код]

Має більш-менш пан-бореальне поширення, від Скандинавії на південь до Піренейського півострова і на схід через Балкани, Росію та Кавказ у Китай і Японію. У Північній Америці зростає від Аляски до Гренландії й на південь, у південну частину Канади і північ США. Зазвичай зростає серед сфагнуму, також буде рости по краях озер чи водоймищ.

В Україні росте на болотах, заболочених та сирих луках[3]. Зростає у вологих місцях, луках, болотах — у Закарпатті, Карпатах і Поліссі, рідко[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Juncus filiformis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 414.
  3. Ольшанський І. Г. Географічний аналіз Juncaceae Juss. флори України // Український ботанічний журнал. — 2009. — Вип. 66. — № 4. — С. 554–565.

Посилання[ред. | ред. код]