Сковородинівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сковородинівка
Парк
Парк
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Громада Золочівська селищна громада
Облікова картка Сковородинівка 
Основні дані
Засноване 1732
Колишня назва Пан-Іванівка, Іванівка, Іванівка Ольшанська
Населення 547
Площа 0,927 км²
Густота населення 590,08 осіб/км²
Поштовий індекс 62241
Телефонний код +380 5764
Географічні дані
Географічні координати 50°09′28″ пн. ш. 35°46′26″ сх. д. / 50.15778° пн. ш. 35.77389° сх. д. / 50.15778; 35.77389Координати: 50°09′28″ пн. ш. 35°46′26″ сх. д. / 50.15778° пн. ш. 35.77389° сх. д. / 50.15778; 35.77389
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 62240, с. Велика Рогозянка, вул. Центральна, 63
Сільський голова Єлісеєв Анатолій Іванович
Карта
Сковородинівка. Карта розташування: Україна
Сковородинівка
Сковородинівка
Сковородинівка. Карта розташування: Харківська область
Сковородинівка
Сковородинівка
Мапа

CMNS: Сковородинівка у Вікісховищі

Сковороди́нівка (колишня Пан-Іванівка) — село в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області України.

Географія[ред. | ред. код]

Село Сковородинівка лежить на березі безіменної річечки, яка через 1,5 км впадає в річку Кадниця (ліва притока), яка й собі через 2,5 км впадає в річку Рогозянка (права притока). На відстані 2 км лежить село Володарівка (Богодухівський район), за 4,5 км — села Гуринівка і Велика Рогозянка. У селі кілька ставків, воно оточене невеликими лісовими масивами (дуб).

Історія[ред. | ред. код]

Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак воїнам-односельцям

Село вперше згадано 1732 року як хутір, що належав вільшанському сотникові Івану Ковалівському та його брату Якову, деркачівському сотникові. Хутір мав 161 душу підданих. У XVIII — на початку ХХ століть село називалося Пан-Іванівка (Іванівка, Іванівка Ольшанська). Назване за ім'ям свого засновника — Івана Ковалівського.

У 1790 та 1794 роках у селі перебував великий український філософ і поет Григорій Сковорода.

У листі до М. Ковалинського від 26 вересня 1790 року філософ писав:

Ныне скитаюся у моего Андрея Івановича Ковалевського. Имам моему монашеству полное упокоеніе, лучше Бурлука. Земелька его есть нагорная. Лѣсами, садами, холмами, источниками распещренна. На таком мѣстѣ я родился возлѣ Лубен. … ничего мнѣ не нужно, как спокойна келія, да наслаждаюся моею невѣстою… Бібліе!

Сковорода гостював у Андрія Ковалівського і у квітні 1794 року, звідси вирушив до М. Ковалинського у Хотетове на Білгородщині. У «Житті Григорія Сковороди» М. Ковалинський пише:

1794 года, августа 26 числа, отправился он в путь из Хотетова села в краину. ... В концѣ пути своего почувствовал он побужденіе ѣхать в то же мѣсто откуда поѣхал к другу. …Слобода Ивановка помѣщика Ковалевскаго было то мѣстопребываніе, гдѣ нѣсколько времени жил он прежде и куда прибыл скончать теченіе свое. …Перед кончиною завѣщал предать его погребенію на возвышенном мѣстѣ близ рощи и гумна и слѣдующую здѣланную им себѣ надпись написать: «Міръ ловилъ меня, но не поймалъ».
Меморіальний комплекс філософа і поета Г. С. Сковороди

Тут Сковорода помер 29 жовтня (за новим стилем 9 листопада) 1794 року і був похований на узвишші. У 1814 році прах мислителя перенесли з дідичних земель на церковні, за глибокий яр, де могила Сковороди зберігається й нині.

У 1795 році сюди переселено кріпаків з інших місць і споруджено церкву Спаса-Преображення. Хутір перетворився на село. У XIX столітті ним володіли пани Ковалівські, Кузіни, Жилинський, Крейнер. На початку XX століття тут стояла гуральня та цегельня.

1930 року в селі створено колгосп імені Г. С. Сковороди (з 2000 р. — СТОВ ім. Г. С. Сковороди).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках. Кількість установлених жертв у Великій Рогозянці, Гуринівці та Сковородинівці — 48 людей[1].

Під час Другої світової війни село у 1941—1943 роках було під німцями. Окупанти вбили 6 жителів, забрали в неволю 95 людей, пошкодили низку історичних пам'яток. У серпні 1943 року село зайняли радянські війська. У боях за село загинуло 94 бійці.

Пам'ятки й освітньо-культурні заклади[ред. | ред. код]

Садибний будинок — Контора управляючого (сучасне використання — клуб, фондове та службове приміщення музею, бібліотека, котельня)
Садибний будинок — Контора управляючого. Вид спереду

У селі знаходяться:

  • Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди, міститься в будинку дідича А. І. Ковалівського (XVIII ст., розширено на початку XX ст.) — пам'ятка архітектури. До 1972 року в будинку, де проживав і де помер Сковорода, була школа. Потім там засновано музей, що з 2008 року має статус національного.[2]
  • могила філософа — пам'ятка історії та монументального мистецтва (національний пам'ятник історії з 1965 року),
  • парк XVIII ст. з липовими алеями — пам'ятка садово-паркового мистецтва, висаджено на площі 18,2 гектари, фруктовий садок
  • улюблені місця Г. С. Сковороди: 700-літній дуб та криниця,
  • пам'ятник мислителеві (з 1972 р. робота скульптора Івана Кавалеридзе; до того існували пам'ятники роботи скульп. Б.Кратка (1926) та І. Мельгунової (1938),
  • будинки поміщицької контори XIX ст. (на підмурках кінця XVIII ст.) та комори (амбару) XIX ст.
  • Церква, оновлена 1871 і закрита у 1930-ті, спалили німецькі частини 1943.
  • На «братській могилі радянських воїнів» установлено пам'ятника (1954) та пам'ятного знака односельцям.

Видатні земляки[ред. | ред. код]

  • Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — великий український філософ, богослов, поет, байкар, педагог, музикант. Автор поетичної збірки «Сад божественних пісень», збірки байок «Байки Харківські», ряду філософських трактатів та діалогів. Народився в Чорнухах на Полтавщині, помер і похований у Сковородинівці (колишня Пан-Іванівка), яку дуже любив.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог. Харківська область, ст. 827—828. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 16 грудня 2015. 
  2. Указ Президента України Віктора Ющенка № 570/2008 від 18 червня 2008 року про надання музею статусу національного.

Посилання[ред. | ред. код]