Славутич Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Славутич Яр
Народження 11 січня 1918(1918-01-11)
  Херсонська губернія, УНР
Смерть 4 липня 2011(2011-07-04) (93 роки)
  Едмонтон, Альберта, Канада
Мова творів українська мова
Рід діяльності письменник

Q:  Славутич Яр у Вікіцитатах

Григорій Михайлович Жученко (псевдонім: Яр Славутич; 11 січня 1918(19180111) — 4 липня 2011) — український поет, перекладач. На еміґрації в Німеччині й США; з 1960 в Канаді, професор Альбертського університету. Автор англомовних підручників з української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон). Член Об'єднання українських письменників «Слово».

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Григорій Жученко у давньому (заснованому ще в XVII столітті) козацькому зимівнику, згодом — родовому хуторі Жученки, що поблизу села Благодатного (північна Херсонщина).

Переживши багатолітні життєві напасті, той козацький давній осередок не встояв перед новітньою ордою посланих комуністичної Москви місцевих «активістів»-комнезамівців. Мало того, «у вересні 1932p. 14-річного молодика заарештовують разом із батьком, який „не виконав плану до двору“ (була тоді колективізаторами придумана така „геніальна“ зачіпка: господареві-хліборобові спускався зі стелі взятий, спеціально завищений план поставок, — бувало, й не один, — за невиконання якого — арешт і висилка. — К. В.); батька везуть на заслання, а хлопець вискакує з потяга (на ходу) крізь отвір, прорізаний у стелі дірявого товарного вагона й таким чином урятовується», — це з початкових, так би мовити, віх свого коротко викладеного життєпису, накресленого самим Яром Славутичем у десятій збірці своїх поезій «Шаблі тополь» (К., 1992).

До речі, в інтерв'ю, даному вже до свого 70-річчя, він уточнює, що до війни «…був Григорій Жученко. Під цим іменем надрукував півдесятка віршів у літературних журналах чи альманахах… 1943 року я вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі „Нова Україна“, де надруковано кілька віршів із циклу „Запорожці“. З того часу я друкувався лише під цим іменем, що незабаром стало моїм легальним прізвищем». (Яр Славутич. «У вирі багатокультурности». Едмонтон, 1988, с. 138).

Взагалі ж для тих, котрі вирвались із «залізних обіймів» сталінської тоталітарної системи і продовжували виступати проти неї, обрання псевдоніму — нового прізвища — стало явищем поширеним. І робилося це, щоб хоч якось зберегти своїх родичів, які залишались в Україні, від репресій. (Хоча й не завжди це вдавалося: система була пильна, каральний апарат мала вишколений і розгалужений).

Опинившись у вільному світі, Яр Славутич, попри всі негаразди-необлаштованості — надто першої пори, — починає з наростаючою інтенсивністю вести боротьбу проти колоніального уярмлення України московською необільшовицькою імперією, раз і назавжди обравши за основу зброю в тій боротьбі слово правди, яке незмінно прагне донести до людей — до якомога ширшого загалу, користуючись чи то як поет засобами образного слова; чи то як науковець «мовою» фактів, логічно-невідпорних переконань; чи то як публіцист свідомий і вірний син свого народу, розповідаючи світові про тяжкі кривди, історичну наругу, постійно чинимі над українським народом його «братнім» північно-східним сусідою.

Викладав українську мову в Альбертському університеті (м. Едмонтон) з 1960 по 1983 рр. Помер в Едмонтоні 04 липня 2011 р., похований на цвинтарі св. Михаїла.

У другій половині XX, такого страдницького і воднораз героїчного для країни, століття, коли сам напрям національно-визвольної боротьби українського народу поступово переходить від збройного до ідеологічного протистояння, коли на нашій «материковій» Україні нещадна сталінщина розгортає тотальний репресивний наступ на українство, ставлячи собі за мету остаточно його засимілювати, понищити самі рештки його національної самосвідомості, — в цих екстремальних, загрозливих для самого подальшого існування нації обставинах, — зокрема на діаспору, лягла історичної відповідальності місія: виступити захисником і вільним (від загроз репресій сталінщини) речником української нації, сказати про неї слово правди — розповісти всьому світові, сучасникам і нащадкам, у якому становищі вона опинилась і чому, якою вона є, яку історію має і чого прагне.

Молодий поет з когорти національно-визвольних бійців, Яр Славутич, — фактично першим своєю збіркою «Правдоносці» розпочав про це говорити поетично. Громадська думка діаспори із захопленням сприйняла його збірку, назвавши її «збіркою збірок», а його самого нарекла «правдоносцем», розцінювала її за вищими історикософічними національно-духовними вимірами: «як динамічне виверження поклику тих народних духовних цінностей, що були загнані війною (Другою світовою. — К. В.) в глибину української душі, як утвердження ідеалів Шевченка, Франка, Лесі Українки та інших виразників свого часу. Перед нами постає сконденсована спільність почувань багатьох поколінь, що будили й кликали нарід до нового життя, що ставили тверду вимогу до західного світу — пізнати нашу, українську правду». (Володимир Жила. «Правдоносець». В зб.: «Творчість Яра Славутича», Едмонтон, 1978, с. 7).

Сьогоднішній читач в Україні має змогу познайомитись з основним у творчому доробку Яра Славутича. З набуттям державної незалежності на її теренах публікувались уже його оригінальні поетичні збірки: «Слово про Запорозьку Січ» (1991 та 2-ге, доповнене видання — 1992), «Шаблі тополь» (1992), а також вибрані «Твори в двох томах» (1994) і найповніше видання — «Твори, томи І — V», котре видавництво «Дніпро» дає до 80-річчя письменника. А ще окремими виданнями виходить в Україні: перший мартиролог українських діячів культури, понищених і репресованих кривавим сталінським режимом, — «Розстріляна муза» («Либідь», 1993) та збірка вибраних досліджень і статей Яра Славутича — «Меч і перо» («Дніпро», 1992).

Твори[ред.ред. код]

Автор поетичних збірок «Співає колос» (1945, 1994), «Гомін віків» (1946), «Правдоносці» (1948), «Спрага» (1950), «Оаза» (1960), «Маєстат» (1962, 1994), «Завойовники прерій» (1968), «Мудрощі мандрів» (1972), «Живі смолоскипи» (1983, 1992), «Шаблі тополь» (1992), «Слово про Запорозьку Січ» (1991), «Соловецький в'язень» (1992), «Трофеї. 1938–1963» (1963); поем «Донька без імені» (1952), «Моя доба» (1993); книжок «Модерна українська поезія» (1950), «Розстріляна муза» (1955), «Іван Франко і Росія» (1959), «Велич Шевченка» (1961), «Шевченкова поетика» (1964), «Українська література в Канаді» (1992), підручників.

Збірки поезій[ред.ред. код]

  • «Гомін віків» (1946)
  • «Правдоносці» (1948)
  • «Спрага» (1950)
  • «Фаза» (1960)
  • «Маєстат» (1962)
  • «Завойовники прерій» (1968)
  • "Мудрощі Мандрів" (1972)

Інше[ред.ред. код]

  • поема «Донька без імени» (1952)
  • зб. вибраного за 1938 — 63 «Трофеї» (1963)
  • переклади з В. Шекспіра, Дж. Кітса, Ю. Словацького, Я. Врхліцького, X. Ботева й ін.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Кость Волинський. З когорти українських правдоносців // Київ. — 1998. — № 3-4. — с. 151—153.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — с. 130—49
  • Відомі митці української діаспори. Яр Славутич. // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 300—310.
  • Немченко Г., Немченко І. Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини
  • Боднарчук І. Співець херсонських степів Яр Славутич // Жіночий світ. — 1985. — Ч. 5. — С. 11-12.
  • Волинський К. Яр Славутич. Літературний портрет. — К.: Наукова думка, 1994. — 236 с.
  • Гордасевич Г. Цей невгамовний Славутич // Дзвін. — 1965. — № 3. — С. 146—151.
  • Долинська С. Історизм і історіософія Яра Славутича // Визвольний шлях. — 2006. — № 9. — С.52-59.
  • Жила В. Вимогливий, чуйний і послідовний: До 70-річчя й 50-річчя літературної діяльності Яра Славутича // Жіночий світ. — 1988. — Ч. 10. — С. 14-17.
  • Іщук-Пазуняк Н. До 70-річчя Яра Славутича // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 344—352.
  • Качуровський І. Огляд «Розстріляної музи» Яра Славутича // Сучасність. — 1966. — № 6. — С.154-155.
  • Кислиця Д. Славутичева мова (До 60-річчя поета) // Нові дні. −1978. — № 2. — С. 13-15; № 3. -С. 13-14.
  • Ковалюк М. Яр Славутич англійською мовою // Визвольний шлях. — 1993. — Кн. 2. — С. 249—252.
  • Кравчук В. Патріотичні мотиви у творчості Яра Славутича — Тернопіль, 1998. — 64 с.
  • Матвієнко Ф. «Трофеї» Яра Славутича: Рецензія-відгук // Визвольний шлях. — 1964. — № 5. -С. 588—592.
  • Михайловський М. Чернігівські січовики: Новий збірник пісень на слова Яра Славутича // Нові дні. — 1984. — № 10. — С. 23-24.
  • Міршук Д. Смолоскипи визволення: Про книжку Яра Славутича «Живі смолоскипи»// Нові дні. −1985. — № 2 (420). — С. 22-24.
  • Назаренко Т. Правди потужний спалах. Поетична творчість Яра Славутича. — Львів: Каменяр, 1996. — 144 с.
  • Овечко І. Шоста збірка поезій Яра Славутича // Визвольний шлях. — 1967. — Кн. 4 (229). -С. 490—492.
  • Романенчук Б. Поетична творчість Яра Славутича // Нові дні. — 1950. — № 2. — С. 10-13.
  • Сварог В. Джон Кітс і Яр Славутич // Нові дні. — 1959. — № 6 -С. 17-21.
  • Сердюк П. Сонети Яра Славутича // Визвольний шлях. — 1995. — № 5. — С. 95-100.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Січеславський збірник: До 80-річчя Яра Славутича. — Січеслав: Січ, 1998. — 240 с.
  • Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича. — Вінніпег, 1999. — 152 с.
  • Сорока П. Поетичний світ Яра Славутича. — Тернопіль: Лілея, 1995. — 176 с.
  • Творчість Яра Славутича: Статті і рецензії / Упоряд. В. Жила. — Едмонтон: Видання Ювілейного комітету НТШ, 1978. — 432 с.; Т. 2. — К.: Дніпро, 1997. — 912 с.
  • Херсонський збірник: До 80-річчя Яра Славутича. — Херсон, 1998. — 204 с.