Супівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Супівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Барський район
Рада/громада Супівська сільська рада
Код КОАТУУ 0520284803
Облікова картка Супівка 
Основні дані
Населення 431
Площа 22,10 км²
Густота населення 19,5 осіб/км²
Поштовий індекс 23000
Телефонний код +380 4341
Географічні дані
Географічні координати 48°50′41″ пн. ш. 27°38′24″ сх. д. / 48.84472° пн. ш. 27.64000° сх. д. / 48.84472; 27.64000Координати: 48°50′41″ пн. ш. 27°38′24″ сх. д. / 48.84472° пн. ш. 27.64000° сх. д. / 48.84472; 27.64000
Середня висота
над рівнем моря
284 м
Місцева влада
Адреса ради 23045, Вінницька обл., Барський р-н, с.Супівка, вул. Лесі Українки, тел. 38-7-18
Карта
Супівка is located in Україна
Супівка
Супівка
Супівка is located in Вінницька область
Супівка
Супівка

Су́півка — село в Україні, в Барському районі Вінницької області. Центр супівської сільської ради, до якої входять села Барок та Губачівка. Село розташоване за 28 км від Бара й за 12 км від залізничної станції Копай.

Географія[ред.ред. код]

Село Супівка розташувалось в південно-західній частині Вінницької області, межує з селами Барок, Губачівка, Мар'янівка, Верхівка Барського району; селами Михайлівці, Долиняни, Снітків Мурованокуриловецького району. Клімат у селі помірний. Водні об'єкти представлені ставками (Солярка й Парники) та річками (Ярославка та Жабокрич) в межах села, та водоймами на землях громади (річки Караєць, Лядова, ставок Глибока долина). Біля села знаходиться ліс «Запуст» та два яблуневі сади.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Супівки у 2010 році було локалізовано дві стоянки ранньої бронзи (ІІ-ІІІ тисячоліття до н. е.) та бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.).

Село виникло у другій половині XVI століття.

1764 року зі спадку по Чурилах снітківський ключ отримав Войцех Дзєржек (бл. 1714 — бл. 1774 рр.) політичний діяч, барський конфедерат. До снітківського ключа з центром у Сніткові входили села Михайлівці, Долиняни, Кривохижинці, Супівка, Барок, Бирлинці Польові.[1]

У 1797 році Рафал, син Войцеха Дзєржека від першого шлюбу, продав Снітків своєму молодшому брату четвертому сину Войцеха від другого шлюбу по батькові. Теодор Дзєржек — дідич Кривохижинець, Супівки і Сніткова — збудував у Супівці чудовий мурований будинок, заклав сад фруктовий і декоративний.

У 1898 році в Супівці проживало 114 католиків.[1]

На початку 1905 р. входило до Снітківської волості. Мало 720 осіб населення, 117 дворів, православну церкву, постоялий будинок.[2]

У травні 1905 тут відбувся страйк сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищити заробітну плату. В квітні 1918 року селяни повставали проти австро-німецьких окупантів.

1-го серпня 1919 року 8-а бригада ІІІ-го корпусу УГА зайняла район Долиняни — Супівка — Снітків.

1920 року на території села відбувся бій частин дивізії Григорія Котовського з білополяками. Окупантів було розгромлено.[3][4]

Жителі села були учасниками повстанського загону, який створив у 1920 році житель містечка Снітків Євген Софронович Овчарук, отаман, людина «нижче середнього зросту з правильним обличчям англійського типу», — так описав його портрет працівник ДПУ. Єдиний учасник загону родом зі Супівки, чиї данні відомі — Кусаковський Яків Андрійович. Мав сестру Марію (ДАВО, ф. Р — 6023, оп. 4, спр. 13553, арк. 11).

Також серед поля, де межують землі Супівки та Сніткова, знаходилась могила з хрестом солдата-денікінця, попри яку пролягала дорога. За наказом бригадира Франка Марценюка хрест скинули, могилу розкопали, а тіло перепоховали на сільському цвинтарі.[1]

У часі другого голодомору у 19321933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 46 осіб[5].

У 1964 році прокладено шосейну дорогу через Снітків у напрямку Супівки, але до Супівки її не довели.[1]

За радянських часів на території села розміщені будинок тваринника, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій, восьмирічна школа, центр колгоспу «За мир». За господарством закріплено 2925 га землі, у т. ч. 2297 га орної.

Існувала партійна і комсомольська організації, які об'єднували 28 комуністів і 48 комсомольців.[3]

До 2009 працювала дев'ятирічна школа.

Працюють клуб, бібліотека, два магазини. Є діючий дерев'яний храм апостола і євангеліста Іоанна Богослова, заснований 1760 року.

Церква[ред.ред. код]

Дерев'яний храм Іоанна Богослова, збудований у 1760 році, має один купол і кам'яний фундамент. У 1892 р. прибудована нова дерев'яна дзвіниця. Іконостас — 3-ярусний, 1873 року. При церкві діяла церковно-приходська школа, під яку відводилось окреме приміщення. На території села знаходиться православний цвинтар (найстаріші надгробки датуються кінцем ХIX століття), та католицьке кладовище.

За радянської влади храмовий купол був повалений. Заново купол з хрестом встановлений за ініціативи завгоспа Івана Калиновича Драгана.

Нині в храмі служить протоієрей Андрій Фуцур.[6]

Назва[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г Новый текстовый документ.txt. vk.com. Процитовано 2016-07-31. 
  2. ИнфоРост, НП. ГПИБ | Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская]. — 1885.. elib.shpl.ru. Процитовано 2016-07-31. 
  3. а б Супівка, Барський район, Вінницька область (ru-RU). 2015-03-04. Процитовано 2016-07-31. 
  4. User, Super. http://www.bar-city.com.ua/misto/istoriya/viznachni-podiyi-v-istoriyi-mista.html?news=193. www.bar-city.com.ua. Процитовано 2016-07-31. 
  5. Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
  6. протоієрей Андрій Фуцур – Барське благочиння Вінницької єпархії Української Православної Церкви. blagobar.church.ua. Процитовано 2016-07-31.