Сліченко Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сліченко Микола Олексійович
Slichenko portret.jpeg
Народився 27 грудня 1934(1934-12-27) (82 роки)
Бєлгородська область
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, режисер[d] і співак
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Нагороди
Державна премія СРСР Орден «Знак Пошани» Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" III class Order "For Merit to the Fatherland" IV class Орден Дружби народів
Орден Дружби
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
Сторінка в інтернеті slichenko.ru

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Микола Олексійович Сліченко (* 27 грудня[1] 1934, Бєлгород, РРФСР) — російський радянський актор театру і кіно, театральний режисер, співак, педагог. Народний артист СРСР (1981)[2]. Лауреат Державної премії СРСР (1987).

Біографія[ред.ред. код]

Під час радянсько-німецької війни втратив багатьох рідних, а батько був розстріляний на очах хлопця в 1942. Після війни сім'я оселилася в циганському колгоспі у Воронезькій області, де Микола почув про існування циганського театру в Москві.

В 1951 був прийнятий в театр «Ромен» артистом допоміжного складу, де працював з провідними акторами театру, серед яких: Ляля Чорна, М. В. Скворцова, С. І. Андреєва, М. І. Черкасова, С. Ф. Шишков, І. І. Ром-Лебедєв, В. Ф. Бізев, Н. Г. Нарожний, С. С. Золотарьов, І. В. Хрустальов.

В 1952 на виїзній виставі «Чотири наречених» за п'єсою І. Хрустальова в Загорську (сьогоднішній Сергієв Посад) зіграв роль Лекси, замінюючи хворого актора Сергія Федоровича Шишкова[3]. Пізніше зіграв у цьому спектаклі ще й роль Баді.

Надалі грав у спектаклях поточного репертуару, в яких зіграв понад 60 ролей у театрі, знявся в кіно, в тому числі в картинах «У дощ і сонце», «Мій острів синій», «Весілля в Малинівці».

В 1972 закінчив вищі режисерські курси при ГІТІС, де навчався у народного артиста СРСР А. А. Гончарова.

В 1977 став головним режисером театру «Ромен».

У театрі, в кіно, на естраді виконує циганські та естрадні пісні, старовинні романси.

Створив на базі Музичного училища імені Гнесіних студію підготовки професійних кадрів для театру «Ромен», відкрив Циганський національний курс при Театральному інституті імені Бориса Щукіна.

Фільмографія[ред.ред. код]

Николай Сличенко.jpg

Громадянська позиція[ред.ред. код]

6 лютого 2012 зареєстрований як довірена особа кандидата в Президенти РФ Володимира Путіна[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. за іншими джерелами — 21 грудня
  2. Микола Сліченко в Російському гуманітарному енциклопедичному словнику
  3. представника циганської династії Шишкових
  4. Постанова ЦВК РФ № 96 / 767-6, 6 лютого 2012

Посилання[ред.ред. код]