Смеренбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залишки печей для виробництва китового жиру

Смеренбург (нід. Smeerenburg) — колишнє поселення на острові Амстердам на північному заході Шпіцбергена, засноване данськими і голландськими китобоями в 1614 році. Одне з найпівнічніших європейських поселень. Під час першої фази активного китобійного промислу на Шпіцбергені Смеренбург служив центром операцій на півночі архіпелагу. Назва поселення походить від нідерландських слів smeer — «ворвань» і burg — «місто». В даний час збереглися залишки мідних печей для виробництва ворвані, а також скам'янілі залишки китового жиру навколо цих печей. Ворвань використовувалася в їжу, а її залишки — як паливо.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення на цьому місці вперше було засновано в 1614 році нідерландською Північною Гренландською компанією (нід. Noordsche Compagnie). Тут було тимчасове селище китобоїв, мешканці якого жили в наметах. В 1619 році для організації постійного поселення на Шпіцберген прибув великий корабель з деревиною та іншими будівельними матеріалами. Намети і тимчасові печі були замінені на дерев'яні будинки і мідні казани, поставлені на цегляних фундаментах.

У 1619 році в Смеренбурзі жили тільки голландці (Амстердамське відділення компанії, у східній частині) і данці (на західній). В 1625 році голландці вигнали датчан з Смеренбурга, і західна частина поселення перейшла до інших відділеннь компанії — в Хоорні, Енкхейзені і Фліссингені. До 1633 року тут були представлені всі відділення Північної Гренландської компанії. У період найбільшого розквіту в Смеренбурзі налічувалося 16-17 будинків. Не пізніше 1631 року в центрі поселення був побудований форт, в основному для захисту від датчан. Для того, щоб можна було пройти між будівлями посуху, була споруджена система відводу води. У селищі також спорудили сім подвійних і одну одинарну піч для виготовлення ворвані. Три будинки і дві подвійні печі належали Амстердаму, решта — відділенням в Мідделбурзі, Вере, Фліссінгені, Енкхейзені, Делфті і Хоорні. Населення досягало 200 чоловік, які займалися роботами в поселенні, виготовленням ворвані і китового масла, обробленням китів і виготовленням ємностей для масла.

Китобійна база на Шпіцбергені. Корнеліс де Ман (1639), по ранній картині «Dansk hvalfangststation» (Датська китобійна база), АБР Спеека (1634).

У 1632 році голландська китобійна станція на Ян-Маєні була зруйнована найнятими Данією баскськими військовими кораблями. Після цього Нідерланди послали сім чоловік під командуванням Якоба Сегерса ван дер Брюгге перезимувати в Смеренбурзі в 1633–1634 році. Всі вони вижили, і експеримент був повторений на наступну зиму, коли сім моряків знову вирушили зимувати в Смеренбург. Цього разу всі вони загинули, і більше спроб зимівлі в поселенні не було.

Занепад Смеренбурга почався в 1640-х роках. Є свідчення, що Хоорнське відділення компанії ще використовувало Смеренбург в 1657 році. Близько 1660 року, коли змінилися методи китобійного промислу, поселення було залишено і більше не використовувалося. У 1973 році руїни Смеренбурга увійшли в національний парк Нордвест-Шпіцберген.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Conway, William Martin (1904). Early Dutch and English Voyages to Spitsbergen in the Seventeenth Century. London. 
  • Conway, William Martin (1906). No Man's Land: A History of Spitsbergen from Its Discovery in 1596 to the Beginning of the Scientific Exploration of the Country. Cambridge, At the University Press. 
  • Dalgård, Sune (1962). Dansk-Norsk Hvalfangst 1615-1660: En Studie over Danmark-Norges Stilling i Europæisk Merkantil Expansion. GEC Gads Forlag. 
  • Ellis, Richard (1991). Men & Whales. Alfred A. Knopf. ISBN 1-55821-696-0.