Сопот (Польща)
| Сопот | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Sopot, каш. Sopòt | ||||
  | ||||
 Пірс Сопота | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 54°26′ пн. ш. 18°33′ сх. д. / 54.433° пн. ш. 18.550° сх. д.G O | ||||
| Країна |  Польща | |||
| Регіон | Поморське воєводство | |||
Межує з
| ||||
| Засновано | XVIII століття | |||
| Перша згадка | VII століття  | |||
| Статус міста | 1901 | |||
| Площа | 17,34 км² | |||
| Населення | 38690 (2011)[1] | |||
| · густота | 2258 (2008[2]) осіб/км² | |||
| Агломерація | 1 080 000 | |||
| Водойма | Балтійське море | |||
| Назва мешканців | пол. sopocianin[3] і пол. sopocianka[4] | |||
| Міста-побратими | Франкенталь (17 квітня 1991), комуна Карлсгамн, Рацебург, Нествед (1990), Мястко, Ашкелон[5] | |||
| Телефонний код | (48) 58 | |||
| Номери автомобілів | G | |||
| GeoNames | 3085151, 7531444, 7530820 | |||
| OSM | r1553144 ·R | |||
| SIMC | 0934783 | |||
| Поштові індекси | 81-701 do 81-878 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Яцек Карновський | |||
| Вебсайт | sopot | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
 Сопот у Вікісховищі | ||||
Со́пот (пол. Sopot польська: [ˈsɔpɔt] (
прослухати); каш. Sopòt або Sopòtë; нім. ⓘ) — місто на півночі Польщі, на березі Гданської затоки. Частина міської агломерації разом з Гдинею і Гданськом, що має назву Тримісто (пол. Trójmiasto), і має населення близько 1 млн. осіб.
За радянських часів був знаним як місце проведення щорічного фестивалю пісні, куди з'їжджалися виконавці із західних та соціалістичних країн.
- У Сопоті розташований найдовший у Європі дерев'яний морський пірс. Його довжина — 515,5 метрів.
- м. Сопот знамените своїм Кривим будинком (пол. Krzywy Dom).
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 17901 | 2433 | 12464 | 3004 |
| Жінки | 20789 | 2287 | 11638 | 6864 |
| Разом | 38690 | 4720 | 24102 | 9868 |
У період Вільного міста Гданська Сопот не мав своєї власної української громади. Тут мешкали консул УНР К. Павлюк та генерал В. Зелінський (будинок по вул. Kordeckiego 10). 17 лютого 1923 р. у червоній залі будинку Сопотського курорту в рамках благодійного концерту-балу для допомоги українцям емігрантам і студентам, який організував консул К. Павлюк, виступав хор українських студентів гданської Політехніки «Сурма».
1934 р. у Сопоті на великому пірсі організатор замаху на Перацького Микола Лебідь попрощався з А. Фединою та Д. Гнатківською та сів на пароплав «Пройсен», який відпливав до Свиномюнде[7].
З 1942 р. у Гданську та Сопоті з’явилися примусові працівники з під-радянської України, тоді виникла загроза що щупла студентська спільнота розчиниться в робітничій масі. Взимку 1942-43 рр., реагуючи на цю ситуацію, «Основа» згрупувала усіх інтелігентів з вищою освітою в «Кружок прихильників Основи». 15 (за іншими даними 17) січня 1943 р. в будинку сопотського готелю Kaiserhoff (у спогадах данцигерів – Zoppoter Ratsstuben) на колишній вул. Seestrasse 23 – сучасна вул. Bohaterów Monte Cassino 39) відбулася перша зустріч «Кружка прихильників Основи». Закінчилися сходини у театрі в Сопоті (червона зала будинку сопотського курорту – kurhaus). Наразі від оригінального kurhaus вціліла тільки ротонда скерована до мола[8].
Головною подією української спільноти в період після Другої світової війни був музичний фестиваль. Започаткований в Варшаві, надалі він проходив у Лісовій опері в Сопоті, вул. Станіслава Монюшка 12. Пам’ятним став Сопотський фестиваль 1989 року. На ньому був присутній перший вибраний на вільних виборах український депутат до сейму Володимир Мокрий. Фестиваль вийшов організаторам з-під контролю. Пролунала критика співробітництва керівництва УСКТ з владою. Українці викликали Мокрого щоб він публічно промовив. Тут же вперше в повоєнній Польщі з’явилися український прапор та гімн. На фестивалі виступила також гданська капела бандуристок «Відгомін»[9].
Станом на 2025 рік великий банер з підтримкою України було розміщено на міській раді міста Сопот[10].
Найбільші корпорації:
- Зелінський Віктор Петрович —— генерал-полковник, командувач Південною групою Армії УНР, дипломат.
- Павлюк Клим - консул УНР у Вільному місті Гданськ
- Клаус Кінскі — німецький актор театру і кіно
- Лех Качинський — президент Польщі
- Ярослав Качинський — прем'єр-міністр Польщі
- Януш Левандовський — депутат Європарламенту
- Еугеніуш Квятковський — економіст-реформатор, інженер-хімік, державний діяч
- Лех Валенса — почесний громадянин
- Северин Краєвський — почесний громадянин
- 1 2 GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/sopocianin;4513140.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/sopocianka;4513141.html
- 1 2 Eichner I. "בגלל רצח העם בעזה": עיירת נופש בפולין ביטלה ברית ערים תאומות עם אשקלון — Ynet, 2025.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста Частина 3. Неспокійний Данциг. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 07.06.2024.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста. Частина 4: У вирі Другої світової війни. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 05.01.2025.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста Частина 5: Нова громада. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста. Частина 6. Під патронатом святого Володимира. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 07.06.2024.
- Sopot… wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 78. (пол.). — S. 78-79. (пол.)
- Сопот // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.