Кристалохімія

Кристалохі́мія (рос. кристаллохимия, англ. crystallochemistry, нім. Kristallchemie f) — розділ кристалографії, наука про просторове розміщення структурних частинок (молекул, атомів, йонів) у кристалах та залежність фізико-хімічних властивостей кристалічних речовин від їхньої структури.

Кристалохімія тісно пов'язана з хімією, кристалофізикою і мінералогією. Базується на даних експериментального вивчення структури кристалів рентгенівськими (рентгеноструктурний, нейтронографічний, електронографічний та інших), хімічними та фізичними методами.

Досягнення кристалохімії суттєво змінили зміст багатьох уявлень, народжених старою мінералогією. По-перше, спростовано молекулярну будову кристалів. Натомість прийшли уявлення про атомну (кристалічну) структуру мінералів, які докорінно трансформували саме поняття "мінерал" (з нього вилучено аморфні, рідкі та газоподібні сполуки. І в сучасній мінералогії мінерали - це природні кристали. Кристалохімія внесла якісно нові знання про мінерали і на електронному рівні. Кристалохіміки та фізики, зокрема, обгрунтували дефектну природу структури мінералів, з'ясували закономірності розподілу електронів у міжядерному просторі і дійшли висновку, що більшість мінералів є іонно-ковалентними сполуками .

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.