Скорий Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скорий Іван Антонович
Народження31 січня (12 лютого) 1912(1912-02-12)
село Тетянівка,
Російська імперія
(тепер Березнегуватський район, Миколаївська область)
Смерть5 березня 1980(1980-03-05) (68 років)
Люберці,
Московська область, СРСР
ПохованняЛюберці
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1934–1958
ПартіяКПРС
Званнякапітан
Формування91-а стрілецька дивізія
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Червоної Зірки

Ско́рий Іва́н Анто́нович (нар. 31 січня (12 лютого) 1912(19120212) — пом. 5 березня 1980) — учасник Другої світової війни, командир батальйону, капітан, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

Народився 31 січня (12 лютого) 1912(19120212) року в селі Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1940 року.

Закінчив 5 класів школи та професійно-технічну школу. Працював бригадиром у колгоспі.

До лав РСЧА призваний у 1934 році. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Командир стрілецького батальйону 561-го стрілецького полку 91-ї стрілецької дивізії 51-ї армії 4-го Українського фронту капітан Скорий І. А. особливо відзначився в боях за місто Мелітопіль Запорізької області. У період з 12 по 23 жовтня 1943 року стрілецький батальйон під орудою капітана Скорого відбив атаку супротивника й на плечах відступаючого ворога заволодів околицею Мелітополя. В подальшому, розвиваючи наступ, батальйон заволодів і південною частиною центру міста.

У повоєнні роки І. А. Скорий продовжував військову службу. У 1947 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1958 році полковник І. А. Скорий вийшов у запас.

Мешкав у місті Люберці Московської області. До виходу на пенсію працював старшим приймальником промкомбінату.

Помер 5 березня 1980 року. Похований на старому Люберецькому цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року капітану Скорому Івану Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1305).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Червоної Зірки, медалями.

Література

  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання