Глазенап Богдан Олександрович

Глазенап Богдан Олександрович
Gottlieb Friedrich von Glasenapp
Народження	1811(1811) Ліфляндія
Смерть	22.11.1892(за старим стилем) Санкт-Петербург
Країна	Російська імперія
Рід військ	Флот
Роки служби	1824–1892
Звання	адмірал Генерал-ад'ютант
Командування	корвет «Казарського» корвет «Левиця» корвет «Князь Варшавський» фрегат «Катерина» Чорноморський флот
Рід	Glasenappd
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Георгіївська зброя «За хоробрість» Іноземні: Орден Червоного орла Кавалер ордена Почесного легіону Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева

Богдан Олександрович (Готліб Фрідріх) фон Глазенап — (нім. Gottlieb Friedrich von Glasenapp; 1811, Ліфляндська губернія — 22 листопада 1892 Санкт-Петербург) — Генерал-ад'ютант, кругосвітній мореплавець, командуючий Чорноморським Флотом, директор Морського кадетського корпусу, агент Морського міністерства в Швеції, Норвегії та Данії (1855–1856).

Біографія

Готліб Фрідріх фон Глазенап народився в Ліфляндській губернії в сім'ї військовослужбовців. В 13 років Готліб проявляє бажання вчитись на морського офіцера. Так як в сім'ї говорили лише на німецькій, Готліб не розумів російської, тому для цього найняли вчителів, та прислугу в будинку замінили на російськомовну, і вже через пів року, юний Готліб був зарахований до початкового класу Морського кадетського корпусу. Також йому було змінено ім'я на Богдан Олександрович фон Глазенап. За чотири місяці навчання стає гардемарином, підчас навчання відправляється в плавання по Балтійському морю, а також до Ісландії. В 1826 році закінчує навчання із званням мічман.

Через пів року після випуску, молодий моряк відправляється в кругосвітнє плавання в команді Федора Петровича Літке, на шлюпці «Сенявін». Після трьох років плавання, повернувшись додому в 1829 році, був нагороджений орденом Святої Анни 3 ступеня та отримав грошову премію. Також був назначений ад'ютантом до чергового генерала Головного морського штабу. В 1830 на кораблі «Кронштадт» плавав в Фінській затоці. Наступного року був направлений до Польщі де брав участь в штурмі Варшави. В 1833 командуючи корветом «Князь Варшавський» в команді з контр-адміралом Літке, здійснює плавання по Середземному морі. 1834 року назначений ад'ютантом до начальника Головного морського штабу. А в 1838 флігель-ад'ютантом до імператора, того ж року супроводжує осіб царської родини, на придворних кораблях.

1839 року Богдана Олександровича відправляють в Миколаїв, там, разом з командувачем Чорноморського флоту віце-адміралом М. П. Лазарєвим на кораблі «Силістрія» і пароплавах «Колхіда» і «Північна Зірка» бере участь в висадці десанту на Абхазький берег. З 1841–1845 роки командує різними суднами в Балтійському морі, також в цей період відправляється в Англію де спостерігає за будівництвом трьох канонерських човнів для Росії.

Весною 1851 року був назначений директором Морського кадетського корпусу, а також отримує звання контр-адмірала. 1855 року Глазенапа назначають головою гідрографічного департаменту, а вже через рік його назначають Головним командиром Архангельського порту, і воєнним губернатором Архангельська. Підчас відвідування Архангельська Олександром ІІ 1858 року, роботу Богдана Олександровича на новому місці було високо оцінено, і йому було надано звання генерал-ад'ютант.

На початку 1860 році Глазенапа назначають Головним командиром Чорноморського флоту та військовим губернатором Миколаєва. Перед новим губернатором стояла важливе завдання, відродити місто, яке повільно вмирало.. В своїй книзі «Історії Миколаєва» Юрій Крючков так описував події того часу :

"… Закриття Адміралтейства і різке скорочення штату управління Чорноморської флотилії згубно позначилося на житті в Миколаєві. Тисячі майстрових, інженерів, офіцерів і чиновників залишились без роботи і засобів для існування … Купці і постачальники, позбавлені можливості заробити, стали залишати місто. Почався масовий «вихід» жителів. Виникли труднощі та перебої з поставками продуктів харчування та інших життєво необхідних речей. Виникла дорожнеча, життєвий рівень населення впав. Це породило розбої, вбивства і грабунки в місті ".

Перше за що взявся Глазенап це розробка програми по відновленню і розвитку міста. Для цього він постановив декілька цілей :

• розширення внутрішньої торгівлі
• відкриття зовнішньої торгівлі
• розвиток освіті серед людей
• підвищення розвитку культури суспільства
• розвиток шляхів сполучення з Росією і зарубіжним світом

Також була скликана комісія на чолі з адміралом Юдахіним, яка мала вивчити стан міста, невдовзі комісія пред'явила звіт в якому було описано економіка міста, та статистичні дані по населеню.

Завдяки Богдану Олександровичу в 1862 році Морське міністерство надало указ в якому дозволило вхід в Миколаївський комерційний порт іноземним суднам. Також цим указом іноземцям надалося право проживання в Миколаєві та ведення торгово-промислової діяльності. З цього часу починається розквіт міста, за час правління Глазенапа в місті відкриваються школи, чоловічі та жіночі гімназії, відкривається перший в Миколаєві дитячий садок та міська лікарня, починається будівництво колії Миколаїв — Знам'янка, яка б сполучила місто з іншими містами. З'являється Міський громадський банк який помагав населенню в комунальних проектах(замощення вулиць, їх освітлення та інше). За десять років губернаторства Глазенапа, населення Миколаєва збільшилось в двічі, почало розвиватись приватне будівництво, з'являються нові готелі та театри. Такий потужний розвиток міста, призупинився лише підчас революції. В 1871 році на той час вже адмірала Глазенапа Богдана Олександровича переводять до Санкт-Петербурга де він став членом Адміралтейств-ради та Олександрівського комітету піклування поранених воїнів.

На честь Богдана Олександровича Глазенапа в 1882 році вулицю Молдавську, було перейменовано в Глазенапівську, в пам'ять про губернатора який так багато зробив для розвитку та відродження міста. Також Богдан Олександрович перший почесний громадянин міста.

Нагороди

Російської імперії:

• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1831);
• Відзнака за Військову Гідність 4-го ступеня (1831);
• Золота шабля «За хоробрість» (1832);
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (за 18 морських кампаній) (1833);
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1855);
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (1856);
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня з мечами (1864);
• Орден Білого орла (1866);
• Орден Святого Олександра Невського ();
• Алмазні знаки до ордена Святого Олександра Невського ();
• Орден Святого Володимира 1-го ступеня (1883)

Медалі:

• Медаль «За взяття приступом Варшави» (1831);
• Медаль «В пам'ять війни 1853-1856 рр.» (1856);
• Золота медаль за працю з визволення Чорноморських Адміралтейських поселень (1862);
• Хрест «За службу на Кавказі» (1864).

Іноземних держав:

• Прусський Орден Святого Іоанна Єрусалимського (1836);
• Прусський Орден Червоного орла 3-го ступеня (1836);
• Шведський Орден Меча командорський хрест (1850);
• Нідерландський Орден Нідерландського лева (1841);
• Нідерландський Орден Дубового вінця 1-го ступеня (1857);
• Неаполітанський Орден Франциска командорський хрест 3-го ступеня (1846);
• Французький Орден Почесного Легіону командорський хрест (1846);
• Данський Орден Данеборг командорський хрест (1849);
• Данський Орден Данеборг почесний знак (1850).

Джерела

Крючков, Ю. С. История Николаева от основания до наших дней / Ю. С. Крючков. — Николаев: МП «Возможности Киммерии», 1996. — 299 с.

Богдан Александрович Глазенап