Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Угнів)
| Костел Успіння Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 | |
| 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д.Координати: 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Львівська область, Угнів |
| Архітектор | Войцех Лєнартович |
| Початок будівництва | 1683 рік. |
| Кінець будівництва | 1695, реставрований у 1922 р., 1927-1931 рр. |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
  Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Угнів) (Україна) | |
 | |
 Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі | |
Костьол Успіння (Угнів) — маловідомий костьол доби раннього бароко, розташований у містечку Угневі Сокальського району Львівської області; пам'ятка архітектури України.
Побудований за проектом архітектора Войцеха Лєнартовича наприкінці 17 століття.
Костьол Успіння
Привілеєм короля Казимира IV Ягеллончика Угневу було надано 1462 статус міста, після чого його власник Зигмунд Радзановський заснував католицьку парафію з двома священиками, школою, землями, привілеями на отримання по грошу з кожного дому, городу, гуральні, по 6 грошів з кожного лану (1470). На кошти фундатора звели дерев'яний костел Успення Пр. Богородиці і Св. Дороти. Вірогідно у XV-XVI він занепав після переходу власників міста у кальвінізм. Новий дідич міста, каштелян любачівський Лаврентій Тчінський надав 1597 костелу привілей на грунти, став, будівлі, чиї мешканці повинні були відробляти панщину на костел, який повинен був бути відбудований недалеко ринку при західному пряслі міського валу. На основі привілею була створена юридика римо-католицького пароха. У візитації 1601 було згадано дерев'яний костел з заскленими вікнами, 3 вівтарями, який скоро згорів. За кошти пароха звели новий дерев'яний храм з 4 вівтарями, освячений 1610 холмським єпископом Єжи Замойським[1]. Стефан Ніщинський перед смертю перейшов з кальвінізму до католицизму і заповів 1649 костелу 450 золотих щорічно з угнівського млина. Костел згорів 12 квітня 1680.
Фундатором мурованого костелу в Угневі на місці дерев'яного стали любачівський каштелян Христофор Дунін (+ 16.06.1696) і його дружина Маріанна з Зборовських.[2] Костел почали будувати біля 1683 за проектом архітектора Войцеха Лєнартовича у стилі ранішнього бароко. 21 серпня 1695 року храм освятили («консекрований»).[2]. Головний консерватор Львівського воєводства Зигмунд Горнунг ввів в обіг помилкову дату будівництва мурованого костелу 1642, що було спростовано пізніше Мареком Войціком, оскільки на 1671 існував деревяний храм. Помилку повторив Географічний словник Королівства Польського, вказавши фундатором костелу 1633 Христофа Дуніна, який тоді ще не народився, а власником міста був Христоф Ніщинський. Х. Дунін був похоронений у костелі, де ще у 1930-х роках висів його похоронний портрет. Вдова Маріанна Дуніна заклала при костелі 1698 дім для вбогих, записала 1500 золотих на новий вівтар, щорічно по 100 золотих на свічки, прикраси і т. п. до вівтаря діви Марії Вервечкової.
На 1726 у критому дахівкою костелі було 10 вікон, 8 вівтарів, 1742 стояла окрема дерев'яна дзвіниця. До кінця століття костел став занепадати і на 1803 дах загрожував руйнацією.
Будівля дожила до 20 століття попри всі негаразди і забуття творів талановитого архітектора. 28 червня 1915 в час боїв був обстріляний артилерією, від чого завалилась одна з веж, було пошкоджено дах, мури. Реставрація — 1922 року мала усунути пошкодження. Під шаром тиньку на фасаді костьолу відкрили напис з датою побудови і іменем архітектора (реставрація 1927-1931). Костел був знову пошкоджений в час Другої світової війни і відновлений у 1945-1951 роках, перебуваючи у складі ПНР. У 1951 після повернення Угнева до СРСР вівтарі, оздоблення костелу вивезли до ПНР, а костел був закритий і став складом. У 1963 його включили до Реєстру пам'яток ресспубліканського значення. Через відсутність ремонту він до початку 1990-х років був у стані руїни.
План костелу
Архітектор Войцех Адальберт Ленартович на 1671 був членом цеху мулярів і каменярів Любліна. Існує гіпотеза, що він був лише будівничим костелу, проект якого виконав майор замойської артилерії, архітектор Ян Міхал Лінк. Костьол з цегли, однонавовий з витягнутим нартексом, прямокутним вузьким вівтарем, тинькований з двома бічними вежами на західному фасаді. Вежі двоярусні, восьмерик на четверику, криті бароковими дахами з заломами. Вікна костьолу напівциркульні, у апсиди — прямокутні. Побудова костьолу зроблена прямокутними об'ємами, що зменшуються по висоті у напрямку апсиди. Апсида прямокутна і найменша по висоті. Кожний з архітектурних об'ємів має свій, бароковий за малюнком, фронтон. Нартекс і наву розділяє триаркова аркада. Нава, вівтарі покриті двосхилими дахами. Сигнатурка на даху нави була зруйнована 1915 і не відновлювалась при реставраціях.
Головний вівтар оздоблював образ Вознесення Діви Марії, що був копією картини Тиціана. Склепіння, стіни вкривали орнаментальні розписи. На осі костелу була розміщена двоярусна брама-дзвіниця з бароковим фронтоном.
-
Бічний фасад костела -
Вівтар костелу. фото 2011 року. -
Колишня дзвіниця костелу Успіння
Див. також
Примітки
- ↑ Jerzy Zamoyski (пол.)
- ↑ а б Uhnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 755. (пол.).— S. 755. (пол.)
Джерела
- Uhnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 755. (пол.).— S. 755. (пол.)
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР.— Киев: Будівельник, 1985.— T. 3. (рос.)
- О. Бойко, В. Слободян Костел Успення Пр. Богородиці в Угнові. - Вісник Укрпроектреставрація 17/2007
- Wojcik M. Architektura kosciolow w Warezy i Uhnowie//Sztuka dawnej ziemi Chelmskiej i wojewodstwa Belskiego/-Krakow, 1999, стор. 133-142
- Z. Hornung. Wojcech Lenartowicz - nieznany architekt polski z konca XVII wieku - стор. 216-221