Стала Гельфонда–Шнайдера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Не плутати з константою Гельфонда[en]

Стала Гельфонда–Шнайдера
Названо на честь Гельфонд Олександр Йосипович і Theodor Schneiderd
Досліджується в Gelfond–Schneider theoremd
Числове значення 2,66514414269

Стала Гельфонда–Шнайдера або число Гільберта[1] дорівнює двійці у степені квадратного кореня з двох:

Трансцендентність цього числа була доведена Р.О. Кузьміним[en] у 1930 році.[2] У 1934 році Олександр Гельфонд і Теодор Шнайдер[en] незалежно один від одного довели більш загальну теорему Гельфонда–Шнайдера[en][3], яка вирішила частину сьомої проблеми Гільберта[en], описаної нижче.

Властивості[ред. | ред. код]

Квадратний корінь зі сталої Гельфонда–Шнайдера є трансцендентним числом:

Цю ж саму сталу можна використати для доведення, що ``ірраціональна степінь ірраціонального числа може бути раціональним числом, навіть без попереднього доведення трансцендентності . Доведення наступне: або число є раціональним, що доводить теорему, або воно є ірраціональним (як виявляється), і тоді число

є ірраціональним числом в ірраціональному степені, а отже, є раціональним, що й доводить теорему.[4][5] Доведення не є конструктивним, оскільки не вказує, який із двох випадків вірний, але воно набагато простіше, ніж доведення Р. Кузьміна[en].

Сьома проблема Гільберта[ред. | ред. код]

Частина сьомої з двадцяти трьох проблем Гільберта, поставлених у 1900 році, полягала в тому, щоб довести або знайти контрприклад до твердження, що вираз завжди є трансцендентним для алгебраїчної сталої та ірраціональної алгебраїчної сталої . У своїй промові він навів два явних приклади, один із яких — стала Гельфонда–Шнайдера .

У 1919 році він прочитав лекцію з теорії чисел і розповів про три припущення: гіпотезу Рімана, останню теорему Ферма та трансцендентність . Він зазначив аудиторії, що не сподівався, що хтось із присутніх у залі проживе достатньо довго, щоб побачити доведення цього результату.[6] Але доказ трансцендентності цього числа був опублікований Р. Кузьміним у 1930 році[2], ще за життя Д. Гільберта. А саме, Р. Кузьмін довів випадок, коли показник степеня є дійсним квадратичним ірраціональним числом, який пізніше був розширений до довільного алгебраїчного ірраціонального числа Гельфондом і Шнайдером.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Courant, R.; Robbins, H. (1996), What Is Mathematics?: An Elementary Approach to Ideas and Methods, Oxford University Press, с. 107
  2. а б R. O. Kuzmin (1930). On a new class of transcendental numbers. Izvestiya Akademii Nauk SSSR, Ser. Matem. 7: 585—597.
  3. Aleksandr Gelfond (1934). Sur le septième Problème de Hilbert. Bulletin de l'Académie des Sciences de l'URSS. Classe des sciences mathématiques et na. VII (4): 623—634.
  4. Jarden, D. (1953), Curiosa: A simple proof that a power of an irrational number to an irrational exponent may be rational, Scripta Mathematica, 19: 229.
  5. Jones, J. P.; Toporowski, S. (1973), Irrational numbers, American Mathematical Monthly, 80 (4): 423—424, doi:10.2307/2319091, JSTOR 2319091, MR 0314775,
  6. David Hilbert, Natur und mathematisches Erkennen: Vorlesungen, gehalten 1919—1920.


Додаткова література[ред. | ред. код]