Квадратний корінь
Квадратний корінь | |
![]() | |
Формула | |
---|---|
Область визначення функції | множина невід'ємних дійсних чиселd |
Область значень | множина невід'ємних дійсних чиселd |
Апроксимаційний алгоритм | CORDIC і ітераційна формула Герона |
Зображений на | √[d] |
Нотація | Знак кореня |
Команда TeX | \sqrt[2]{x} |
![]() |
Квадра́тний ко́рінь з числа x — це число (матриця, функція, оператор тощо), квадрат якого (результат множення на себе) дорівнює x. Квадратний корінь часто називають просто корінь.
Серед чисел, квадрат яких дорівнює додатному числу , обов'язково є додатне число (крім 0). Це число називається арифметичним значенням квадратного кореня і позначається символом або як .
Число теж є квадратним коренем.
В загальному випадку, коли — будь-який алгебраїчний вираз, символом позначається один із коренів, той для якого дійсна частина додатна.
При визначенні квадратного кореня з числа завжди існує дві відповіді. Винятком є число 0. Це показують ставлячи перед відповіддю одночасно знак плюс та мінус[1].
Квадратний корінь як елементарна функція[ред. | ред. код]
Квадратний корінь є елементарною функцією і є окремим випадком степеневої функції xα з α = 1/2. Арифметичний квадратний корінь є гладким при x > 0, в нулі ж він неперервний справа, але не диференційовний.[2]
Як функція комплексної змінної корінь — двозначна функція, листи якої з'єднуються в нулі.
У геометричному сенсі, функція f(x) = √x квадратного кореня співвідносить площу квадрата до довжини його сторони.
Для всіх дійсних чисел x
- (див. абсолютне значення)
Для всіх не від'ємних дійсних чисел x і y,
і
Функція квадратного кореня є неперервною для всіх не від'ємних значень x і диференційована для всіх додатних x. Якщо f позначає функцію квадратного кореня, тоді її похідна буде мати наступний вигляд:
Ряд Тейлора для √1 + x при x = 0 буде збіжним для ≤ 1 і буде визначений наступним чином
Квадратний корінь не від'ємного числа використовується для визначення Евклідової норми (і відстані), а також у таких узагальненнях як Гільбертів простір. Вона визначає важливе поняття стандартного відхилення, що використовується в теорії ймовірностей і статистиці.
Узагальнення[ред. | ред. код]
Квадратні корені вводяться як розв'язок рівнянь виду і для інших об'єктів: матриць[3][4], функцій[5][6], операторів[7][8] тощо. Операцією при цьому можуть бути достатньо довільні мультиплікативні операції, наприклад, суперпозиція.
В алгебрі використовується наступне формальне визначення: нехай — групоїд і . Елемент називається квадратним коренем з якщо .
Квадратний корінь в елементарній геометрії[ред. | ред. код]
Квадратні корені тісно пов'язані з елементарною геометрією: якщо дано відрізок довжиною 1, то з допомогою циркуля та лінійки можна можна побудувати ті і тільки ті відрізки, довжина яких записується виразами, що містять цілі числа, знаки чотирьох дій арифметики, квадратні корені і нічого крім цього.[9]
Квадратний корінь в інформатиці[ред. | ред. код]
У багатьох мовах програмування функціонального рівня (а також мовах розмітки типу LATEX) функція квадратного кореня позначається як sqrt (від англ. square root «квадратний корінь»).
Алгоритми знаходження квадратного кореня[ред. | ред. код]
Знаходження або обчислення квадратного кореня заданого числа називається добуванням (квадратного) кореня.
Розклад у ряд Тейлора[ред. | ред. код]
- при .
Груба оцінка[ред. | ред. код]
Багато алгоритмів обчислення квадратних коренів з додатного дійсного числа S потребують деякого початкового значення. Якщо початкове значення занадто далеко від справжнього значення кореня, обчислення сповільнюються. Тому корисно мати грубу оцінку, яка може бути дуже неточною, але легко обчислюватися. Якщо S ≥ 1, нехай D буде кількістю цифр S зліва від десяткової коми. Якщо S < 1, нехай D буде кількістю нулів, які йдуть підряд, справа від десяткової коми, взяту зі знаком мінус. Тоді груба оцінка матиме вигляд:
- Якщо D непарне, D = 2n + 1, тоді використовуємо
- Якщо D парне, D = 2n + 2, тоді використовуємо
Два і шість використовуються тому, що і
При роботі в двійковій (яка використовується комп'ютерами), слід використовувати іншу оцінку (тут D — кількість двійкових цифр).
Геометричне добування квадратного кореня[ред. | ред. код]
Зокрема, якщо , а , то [10]
Ітераційний аналітичний алгоритм[ред. | ред. код]
тоді .
Квадратні корені від'ємних і комплексних чисел[ред. | ред. код]
Квадрат будь-якого додатного або від'ємного числа буде додатнім, а квадрат 0 це 0. Тому, від'ємне число не може мати квадратного кореня у вигляді дійсного числа. Однак, існує можливість представити його і вести розрахунки у вигляді спеціальних чисел, що називаються комплексними числами, коли не немає рішення для квадратного кореня від'ємних чисел. Для цього вводиться поняття нового числа, що позначається як i (іноді як j, особливо в контексті розрахунку електричного струму де літера "i" традиційно позначає електричний струм) і називається уявною одиницею, що визначена таким чином, що i2 = −1. Використовуючи цю нотацію, ми будемо вважати що i це результат квадратного кореня від −1, але зауважимо, що ми також можемо мати ситуацію, що (−i)2 = i2 = −1 тому −i також є квадратним коренем від −1. Загальноприйнято, що головним квадратним коренем від −1 є i, або в більш загальному випадку, якщо x є будь-яке невід'ємне число, тоді головним квадратним коренем числа −x є
Права частина і насправді є квадратним коренем від −x, оскільки
Для будь-якого не нульового комплексного числа z існує рівно два числа w, таких що w2 = z: головний (позитивний) квадратний корінь z, і його негативний варіант.
Квадратний корінь уявного числа[ред. | ред. код]
Квадратний корінь числа i буде наступним
Цей можна отримати алгебраїчним шляхом знайшовши дійсні числа a і b, такі що
або еквівалентно
Це приводить до появи системи двох рівнянь
що мають наступне рішення
Якщо вибрати з них головний (додатній) корень, отримаємо
Результат також можна отримати, якщо використати формулу Муавра і задати
що приводить до
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г. Корн, Т. Корн «Бёрд Дж. Инженерная математика: Карманный справочник/ Пер. с. англ. — М.: Издательский дом „Додэка- XXI“,2008. — 544 с.»(рос.)
- ↑ Фихтенгольц, 1962, гл. 2, § 1.
- ↑ Гантмахер Ф. Р. Теория матриц. — 5-е. — М: : Физматлит, 2010. — 559 с. — ISBN 5-9221-0524-8.(рос.)
- ↑ Воеводин В., Воеводин В. Энциклопедия линейной алгебры. Электронная система ЛИНЕАЛ. — Спб : БХВ-Петербург, 2006.(рос.)
- ↑ Ершов Л. В., Райхмист Р. Б. Построение графиков функций. — Москва : Просвещение, 1984.(рос.)
- ↑ Каплан И. А. Практические занятия по высшей математике. — Харьков : Изд-во ХГУ, 1966.(рос.)
- ↑ Хатсон В., Пим Дж. Приложения функционального анализа и теории операторов. — Москва : Мир, 1983.(рос.)
- ↑ Халмош П. Гильбертово пространство в задачах. — Москва : Мир, 1970.(рос.)
- ↑ Курант, 2000, Глава III Геометрические построения. Алгебра числовых полей.
- ↑ Курант, 2000, с. 148.
Посилання[ред. | ред. код]
- Алгоритми обчислення квадратного кореня [Архівовано 19 Листопада 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- A geometric view of the square root algorithm [Архівовано 23 Січня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Соловьев Ю., Старый алгоритм [Архівовано 3 Березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — Москва : Наука, 1962. — Т. 1. — 607 с.(рос.)
- Курант Р., Роббинс Г. Что такое математика?. — МЦНМО, 2000.(рос.)
![]() |
Це незавершена стаття з математики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |