Старина Олександр Миколайович
| Старина Олександр Миколайович | |
|---|---|
 Майор | |
 | |
| Командир батальйону | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1981 Дніпро, Україна |
| Громадянство |  Україна |
| Alma Mater | Національний гірничий універсітет, рівень – спеціаліст, спеціальність – юрист |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 — т.ч |
| Вид ЗС |  Військово-морські сили |
| Рід військ |  Морська піхота |
| Формування | 140 ОРБ |
| Війни / битви | російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Олекса́ндр Микола́йович Старина (нар. 1981, Дніпро) — український військовослужбовець, командир 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти, учасник російсько-української війни. Розжалований з ганьбою за корупцію та крадіжку речей усередині 140
Народився у 1981 році у місті Дніпро. У 2005 році закінчив Національний гірничий університет за спеціальністю «юрист». У 2004 році закінчив військову кафедру університету та отримав звання молодшого лейтенанта.
З 2005 до 2014 року працював за цивільною спеціальністю, зокрема у 2012 році отримав ліцензію арбітражного керуючого.
У липні 2014 року був мобілізований до Збройних сил України та призначений командиром взводу розвідувальної роти 74-го окремого розвідувального батальйону.[1]
Брав участь у бойових діях з серпня 2014 року. Брав участь у боях за Донецький аеропорт, населені пункти Мар'їнка, Красногорівка, Авдіївка та обороні Авдіївської промзони.[2]
З грудня 2016 по грудень 2017 року виконував бойові завдання на Маріупольському напрямку. У квітні 2017 року був призначений командиром розвідувальної роти 74-го окремого розвідувального батальйону.
З квітня 2018 року до 2021 року на чолі розвідувальної роти виконував завдання з розвідки у смузі Очеретинне-Авдіївка-Піски-Мар'їнка.
З 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях на Донецькому та Волноваському напрямках, обороні Вугледару, Мар'їнки та Пісків.
У серпні 2022 року був призначений командиром 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти. У вересні 2022 року батальйон брав участь у Харківській операції, звільненні Лиману та боях за Кремінну.
З жовтня 2023 року брав участь у наступальній операції на Херсонському напрямку.
- Орден Богдана Хмельницького III, II та I ступенів[3][4][5]
- Орден Данила Галицького[6]
- Знак Пошани Міністерства оборони України (двічі)
- Народний Герой України[7]
- ↑ Олександр Старина: Олександр Колодяжний був совістю взвода. tyzhden.ua (ua) . 14 Жовтня 2019 року.
- ↑ Оборона Донецького аеропорту у спогадах «кіборгів». armyinform.com.ua (ua) . 20 Січня 2021 року.
- ↑ Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України. zakon.rada.gov.ua (ua) . 16 лютого 2016 року.
- ↑ Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України. zakon.rada.gov.ua (ua) . 12 грудня 2016 року.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. president.gov.ua (ua) . 18 травня 2023 року.
- ↑ Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України (ua) . 26 березня 2022 року.
- ↑ Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ua) . 11 жовтня 2020 року.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Майори (Україна)
- Народились 1981
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького I ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Дніпра