Стартап

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Старта́п (англ. startup), стартап-компанія — нещодавно створена компанія (можливо, ще не зареєстрована офіційно, але планує стати офіційною), що будує свій бізнес на основі інновацій або інноваційних технологій, не вийшла на ринок або почала на нього виходити і що володіє обмеженими ресурсами. Часто стартап-компанії називають «гаражними».

Особливо часто термін «стартап» застосовується відносно інтернет-компаній та інших фірм, що працюють в сфері IT, проте, це поняття розповсюджується і на інші сфери діяльності.

Інновації, на основі яких будують свій бізнес стартапи, можуть бути як глобальними (тобто бути інноваціями у всьому світі), так і локальними (тобто, бути інновацією в окремо узятій країні, але при цьому в інших країнах ця технологія вже не є інноваційною).

Поняття[ред.ред. код]

Вперше термін «стартап» почав використовуватися Forbes у серпні 1976 року і Business Week у вересні 1977 року для позначення компаній з короткою історією діяльності. Поняття закріпилось в 1990-ті роки і широко розповсюдилось під час буму доткомів.

Творець методики розвитку клієнтів (англ. Customer development) американський підприємець Стів Бланк визначив стартапи як тимчасові структури, що існують для пошуку бізнес-моделі.

Автор книги «Ощадливий стартап» та ідеолог ітеративного підходу в підприємництві Ерік Ріс зазначає, що стартапом може бути названа організація, що створює новий продукт або послугу в умовах високої невизначеності.

Підприємець, венчурний капіталіст і есеїст, засновник бізнес-акселератора Y Combinator Пол Грем вважає швидке зростання головною характеристикою стартапів (4-7 % на тиждень за ключовим показником).

Його думку повторює також співзасновник PayPal, перший інвестор Facebook Пітер Тіль.

Формальними критеріями для учасників рейтингів стартапів зазвичай виступають вік компанії, кількість співробітників, прибуток та її зростання, наукомісткий характер продукту, контроль засновників над компанією й оцінка потенціалу компанії експертним журі.

Однак, Пол Грем стверджує, що наявність технологічної інновації та венчурного фінансування не має значення, а малий вік не робить компанію стартапом.

Деякі стартапери розглядають стартапи як культурний феномен — спільні цінності всіх членів команди і відчуття значущості вкладу кожного співробітника. Вони стверджують, що збереження цієї культури дозволяє вважати команду стартапом незалежно від розміру та контролю засновників над компанією.

Стадії розвитку[ред.ред. код]

Універсального підходу до опису розвитку стартапів не існує. Найчастіше згадується скорочена класифікація стадій розвитку стартапів, згідно з якою стартап проходить в своєму розвитку 5 стадій: посівну стадію (seed stage), стадію запуску (startup stage), стадію зростання (growth stage), стадію розширення (expansion stage) і стадію «виходу» (exit stage).

Іноді застосовується і більш розширена класифікація стадій розвитку стартапа:

Pre-startup стадія[ред.ред. код]

  • Стадія pre-seed (pre-seed stage)
  • Seed стадія (seed stage)
  • Прототип (prototype)
  • Робочий прототип (working prototype)
  • Альфа-версія проекту або продукту (alpha)
  • Закрита бета-версія проекту або продукту (private beta)
  • Публічна бета-версія проекту або продукту (public beta)

Запуск проекту[ред.ред. код]

Запуск проекту в експлуатацію або продукту в виробництво. Робота з першими клієнтами.

Post-startup стадія[ред.ред. код]

  • Стадія зростання (growth stage)
  • Стадія розширення (expansion stage)
  • Стадія виходу (exit stage)

RE-IPO stage (при виході через проведення IPO).

Фінансування[ред.ред. код]

Наявна практика венчурних інвестицій передбачає кілька етапів фінансування стартапів, на кожному з яких компанія залучає достатньо коштів для підтримки зростання і досягнення наступного раунду інвестицій. Оскільки інвестор отримує дохід від збільшення вартості його частки в капіталі компанії, передбачається кратне зростання компанії між інвестиційними раундами, що робить стартап привабливим для нового інвестора.

Більшість підходів до опису етапів фінансування, з деякими варіаціями, аналогічні представленим в есе Пола Грема «Як профінансувати стартап»:

  • Посівні інвестиції — перший етап залучення коштів, на якому інвесторами найчастіше виступають засновники стартапу, їхні родичі або друзі. В англійській мові закріпилося скорочення 3F, яке описує перших інвесторів більшості стартапів — friends, family and fools (з англ. — «друзі, родина і дурні»). Початкові кошти покривають витрати команди на проживання, розробку бізнес-плану і прототипу майбутнього продукту. У виняткових випадках посівним інвестором виступає венчурний фонд — а сума інвестицій збільшується на порядок.
  • Ангельські інвестиції надають приватні інвестори, зацікавлені в участі в розвитку компаній. Вхідний в капітал компанії бізнес-ангел зазвичай отримує місце в раді директорів і можливість блокувати рішення засновників, які вважатиме нерозумними. На цьому етапі стартап отримує можливість розширити штат, закінчити роботу над першою версією продукту, залучити перших клієнтів — «ранніх послідовників».
  • Раунд «А» — залучення коштів венчурного фонду в компанію з працездатним продуктом, клієнтами та планами розвитку. Сума інвестицій значно перевищує отримані раніше, і стартап починає будувати формальну структуру і розширюватися. За раундом «А» можуть слідувати раунди «B», «C» і наступні — вони позначаються буквами латинського алфавіту.

Приклади стартап-компаній[ред.ред. код]

Стартапи в Україні[ред.ред. код]

Попри не стабільну економічну ситуацію, довготривалу кризу та інші несприятливі для бізнесу фактори, українці розробляють успішні стартапи.

Інноваційність вітчизняних проектів підтверджується і показниками інвестування — з початку 2016 року суми коштів, що вкладаються у стартапи з позначкою MADE IN UKRAINE зросли на 36 % у порівнянні з 2015 роком. На даний час ця сума складає понад $ 4,8 млн.

Приклади успішних українських стартапів:[1][ред.ред. код]

Частина проектів отримує інвестиції з фондів, частина — фінансується за допомогою краудфандинг-платформ.[2]

Українські стартапи, відзначені на міжнародних конкурсах[ред.ред. код]

  • Photofact — розробка, яка захищає фотографії від підробки;
  • Luckfind.me(Online Lost & Found Luckfind.me) — сервіс пошуку втрачених речей;
  • InCust — безкарткова програма лояльності для бізнесу;
  • Solargaps — розумні жалюзі, що автоматично відстежують положення сонця і генерують електроенергію;
  • Technovator — пристрій для дистанційної зарядки смартфонів[3]

Фінансування українських стартапів[ред.ред. код]

Стартапи регулярно залучають інвестиції від локальних і світових інвесторів. В Україні налічується близько 3000 стартапів. Каталізатором зростання кількості таких компаній є можливість залучити інвестиції від локальних та міжнародних інвесторів.

Українська асоціація венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA) представила путівник по інвестиційному ринку країни — Investors Book. Згідно з цим каталогом, в українські ІТ-структури готові інвестувати 34 фонди. При цьому не враховано «ангельські інвестиції», у тому числі від приватних підприємців, які не афішують себе та інвестують досить точково і часто разово. Більше інформації про цей тип інвестиції можна дізнатися у UAngel — асоціації, яка об'єднує інвесторів цього типу. Окрім цього, деякі фонди не побажали розкрити інформацію про себе, а тому їх не було включено до каталогу.

Портфель інвестиційного фонду становить в середньому 20 компаній. При цьому фонди готові вкладати від $50 000 до десятків мільйонів — у залежності від стадії проекту і типу фонду. Більшість фондів (37 %) готові інвестувати від $100 000 до $1 млн. 

На «стадії ідеї» (Рre-seed) готові вкладати кошти 7 фондів з каталогу інвесторів. 16 фондів готові інвестувати в стартапи на Seed-стадії (коли є бізнес-план, прототип продукту, наявність попередніх замовлень), 10 — на раундах A і B (коли у стартапа є готовий продукт, продажі та клієнти), і 7 на стадії зростання продукту[4]

Окрім краудфандинг-платформ та інвестиційних фондів, стартапи також мають можливість залучити грантові кошти для розвитку своїх проектів. Так в Україні є конкурси стартапів з призовим фондом як грантом. Наприклад, за три роки існування конкурсу хардверних стартапів Vernadsky Challenge cтартапи-переможці отримали сумарно 5 мільйонів гривень грантового фінансування[5][6].

Також в Україні існують конкурси стартапів, в яких стартапи змагаються не за грант, а за інвестиції у свій проект. Одним з таких є Sikorsky Challenge, який в 2015 році зміг залучити близько $26 млн. інвестицій для проектів-учасників конкурсу.

Навчання стартаперів[ред.ред. код]

З підвищенням зацікавленості у стартапах і стартап-компаніях в Україні стрімко збільшується кількість закладів, які допомагають людям реалізувати свої ідеї, набути знання для заснування власної компанії, отримання фінансування чи виведення власного продукту на ринок. Часто виявляється, що розробники стартапів через брак досвіду та знань не можуть реалізувати свій проект чи знайти інвестора. Саме тому в останні кілька років популярності набувають стартап-школи.

В результаті створюються нові установи та проводяться заходи, дотичні до стартапів: стартап-нетворки, біржі інвестиційних проектів, стартап-вікенди, стартап-битви, конкурси стартапів, школи створення стартапів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]