Стеноп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авторський пінхол-об'єктив. 1: 167/50 з кріпленням М42 × 1

Стеноп (від фр. Sténopé) — фотографічний апарат без об'єктива, роль якого виконує малий отвір[1]. У сучасній фотографії також поширена назва «пінхол» (англ. pinhole — шпильковий отвір). Також зустрічається термін «лох-камера»[2][3] або «лохкамера»[4] (англ. Lochkamera — «камера з отвором»).

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Докладніше: Камера-обскура
Приклад знімка з камери-обскури. 20-хвилинна витримка.

Найбільша різкість зображення виходить, коли дотримано певне відношення між діаметром отвору і його положенням щодо світлочутливого елемента. Перевагою стенопису є повна ортоскопічність зображення, що дається ним, і дуже велика глибина різкості. Через незначну яскравість зображення у фокальній площині при зйомці потрібно тривала витримка. Стенопи використовуються для отримання ландшафтних знімків з м'яким зображенням.

Конструкція стенопа[ред. | ред. код]

Стенопи зазвичай робляться вручну самими фотографами. Найпростіший стеноп складається із світлонепроникного ящика з невеликим отвором на одній стороні і з листом фотоплівки або фотопаперу на інший. В якості затвора може використовуватися шматок картону на шарнірі. Малий отвір зазвичай проколюється швейною голкою або сверлится тонким свердлом у фользі або тонкій алюмінієвій (латунній) пластині. Потім пластина закріплюється зсередини коробки, перекриваючи отвір більшого діаметру.

Деякі конструкції публікувалися в журналах і книгах для допомоги любителям, наприклад, чеський Dirkon[5] або найпростіший фотоапарат із сірникових коробок з касетами[6].

Стенопи часто створюються з використанням рухомої задньої стінки, що дозволяє змінювати відстань між отвором і світлочутливим елементом. Це дозволяє ефективно змінювати кут зображення і відносний отвір. Наближаючи стінку до отвору, можна отримати більший кут зображення і меншу витримку. Відсуваючи стінку далі, можна отримати ефект «телеоб'єктива», а також збільшити витримку.

Стеноп із дзеркальної фотокамери[ред. | ред. код]

Дзеркальний фотоапарат, перероблений на стеноп

Досить легко стеноп можна зробити на основі будь-якої фотокамери зі змінними об'єктивами, у тому числі цифрової. Для цього береться пластмасова кришка, призначена для захисту внутрішніх деталей апарату при знятому об'єктиві, яка входить в його комплект. У ній, точно по центру, свердлиться отвір діаметром 6-10 мм. Далі з фольги вирізається круг, який приклеюється зсередини кришки. У фользі тонкою голкою робиться малий отвір. Для спуску затвора бажано використовувати дистанційне керування або спусковий тросик.

Обчислення відносного отвору[ред. | ред. код]

Відносний отвір (1/f) може бути розрахований шляхом ділення діаметра отвору на фокусну відстань камери.

  • Діаметр отвору — це діаметр голки або свердла, яким отвір зроблено.
  • Фокусна відстань — це відстань від отвору до світлочутливого матеріалу.

Наприклад, камера з отвором діаметром 0,5 мм і фокусною відстанню 50 мм буде мати 1/f 0,5/50 = 1/100. Ця інформація може бути використана для розрахунку часу експозиції.

Стеноп також може використовуватися для зйомки подвійних зображень, якщо в передній стінці зробити кілька отворів, або для отримання фотографій з циліндричними чи сферичними перспективними спотвореннями, якщо зігнути площину з фотоматеріалом.

Почавши як єдино можливий тип фотокамери багато років тому, стеноп і зараз зберігає своє значення у сучасній художній фотографії.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Камера с точечной диафрагмой
  2. А. А. Подымский, Потрахов Н. Н. Микрофокусная рентгеновская трубка с вращающимся анодом // [1] Медицинская техника. — 2014. — № 2
  3. Физический журнал: серия Б. — 1988. — № 2. — С. 1644.
  4. М. А. Поляков, Г. Н. Фурсей, Л. А. Широчин, Контонистов А. А. Рентгеновский метод исследования эмиссионной поверхности взрывного катода // [2] Письма в ЖТФ. — 2008. — Том 34, выпуск 14. — С. 2
  5. Сайт фотоапарата Dirkon
  6. Головин В. А. Сто затей двух друзей. Приятели-изобретатели. — М.: Молодая гвардия, 1966. — С. 102—106. — 250 с.