Фокусна відстань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lens(biconvex) main focus.svg

Фо́кусна ві́дстань (фокальна відстань) — характеристика оптичної системи, у першому наближенні — відстань від центра оптичної системи до її головного фокуса.

Позначається здебільшого f і f′, вимірюється в одиницях довжини, метрах, сантиметрах, міліметрах.

Точно фокусну відстань визначають як відстань f від фокуса (F-переднього, F′-заднього) оптичної системи до її головної точки H (H′), визначеної перетином головної площини із головною оптичною віссю.

Головна площина перпендикулярна до оптичної осі. Її розташування можна визначити за місцем перетину двох прямих:

  • одна з яких збігається із паралельним до головної оптичної осі променем;
  • друга — із його продовженням після заломлення та проходить через фокус F (F′).

Для розсіювальної лінзи фокусна відстань від'ємна.

Крім лінз поняття фокусної відстані застосовується для увігнутих дзеркал. Її вимірюють від вершин відбивних поверхонь (точка перетину відбивної поверхні та головної оптичної осі).

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Романюк М. О., Крочук А. С., Пашук І. П. Оптика. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 564 с.