Степаненко Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степаненко Борис Васильович
Народився 15 березня 1917(1917-03-15) (102 роки)
Войтове, нині Згурівського району Київської області
Діяльність балетмейстер і педагог
Відомий завдяки завідувач балетної трупи Київського театру опери та балету
Alma mater хореографічна студія Іллі Чистякова
У шлюбі з Янголь Марія (Муза) Савеліївна (1909-1983) — актриса Київського театру ім. І. Я. Франка
Діти Степаненко Михайло Борисович, композитор
Нагороди Народний артист України Народний артист України (1997)

Бори́с Васи́льович Степане́нко (нар. 15 березня 1917(19170315), с. Войтове, нині Згурівського району Київської області) — артист балету і балетмейстер. Народний артист України (1997).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 березня 1917(19170315) року в селі Войтове Березанського (нині Згурівського) району Київської області.

Рятуючись від Голодомору 1933 року, жив у родині свого дядька в Києві. Після закінчення ПТУ при «Ленінській кузні» працював арматурником, а ввечері навчався танцювати в хореографічному гуртку.[2]

1936 — закінчив хореографічну студію Палацу культури поліграфістів (викладачі І. Чистяков та М. Соболь).

1937—1939 — соліст Ансамблю пісні і танцю України.

1939—1961 — в Київському театрі опери та балету імені Тараса Шевченка: соліст, а згодом — завідувач балетної трупи.

1951 — отримав звання заслуженого артиста УРСР.

1997 — удостоєний звання народного артиста України.

Партії[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • Степаненко Б. Корифей українського балету (про Іващенка Миколу Івановича) // Театрально-концертний Київ. — 1977. — № 20
  • Степаненко Б. Дар перевтілення // Культура і життя. — 1977. — 29 грудня — С. 8
  • Степаненко Б. Ветеран у строю // Прапор комунізму. — 1984, 3 липня

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 6 травня 1997 року № 382/97 «Про присвоєння почесних звань України»
  2. Музика. — К.: Музична Україна, 2000. — С. 185
  3. Маруся Богуславка
  4. Леся Українка: документи і матеріали, 1871—1970 / І. Л. Бутич. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 365

Джерела[ред. | ред. код]