Степаненко Микола Іванович (1960)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Степаненко
М.І. Степаненко.jpg
Народився 23 лютого 1960(1960-02-23) (58 років)
Олександрія, Кіровоград. обл., Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність громадський діяч, письменник, дослідник, скульптор, публіцист, політик
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Заклад Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва, Товариство «Знання» України і Українське козацтво
Військове звання гетьман
Партія Партія місцевого самоврядування
Нагороди

СРСР:

Іноземні:

Золота медаль «Артур Беккер»
Виступ на Міжнародній науковій конференції «БІБЛІОТЕКА. НАУКА. КОМУНІКАЦІЯ. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек»[1]
Микола Степаненко з Надзвичайним і Повноважним Послом Німеччини в Україні доктором Гансом-Юргеном Гаймзьотом у проекті «Примирення над могилами — спільна праця заради миру»
Микола Степаненко з учасниками Всеукраїнського фестивалю «Веселка»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Презентація книги Миколи Степаненка від NewsOne
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Товариству «Знання» - 65 років від Товариства «Знання» України
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Телепрограма за участю військового історика Миколи Степаненка від Студії «МІСТО» Полтава
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Історія фестивалю «Веселка» та Всеукраїнського фотоконкурсу юних фотоаматорів «Ми – діти України» від «Історія дитячого кінофотофестивалю в Кременчуці»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Інтерв'ю з Миколою Степаненко від Телеканалу Хабар 24

Микола Іванович Степаненко — український політичний і громадський діяч, письменник, публіцист, дослідник, скульптор.

Директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва (з 2003), президент дитячої громадської організації «Дитячий Всесвіт» (з 2003), Гетьман громадської організації «Козацький рух України» (з 2006), директор науково-просвітницького центру «Відродження» Товариства «Знання» України (з 2009).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 лютого 1960 року в місті Олександрія Кіровоградської області.

Після закінчення Кременчуцької середньої школи № 23 у 1977 році почав свою трудову діяльність водієм спецавтогосподарства «Комунтранс».

У 1979 році призваний на дійсну військову службу і направлений в Групу Радянських військ у Німеччині. Командуванням і партійними органами Збройних Сил рекомендований на комсомольську, а потім на партійну роботу. У 1984 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

Службу в радянській армії завершив у 1988 році на посаді голови партійної комісії політичного відділу оперативної групи Київського військового округу в Казахстані.

Протягом 1988—1991 року обіймав посаду секретаря партійної організації Крюківського кар'єроуправління Південної залізниці. Після розпаду СРСР займався приватною підприємницькою діяльністю, продовжуючи активну участь у громадському житті України.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1991 року приймав активну і безпосередню участь у створенні та розгортанні діяльності Міжнародної громадської організації «Українське козацтво». Організатор козацького руху в Полтавській та Київській областях. Відроджуючи звичаї та традиції українського козацтва, пройшов шлях від сотника до гетьмана козацтва.

З 2001 року перший заступник Головного отамана міста Києва, а з 2003 року Генеральний хорунжий Українського козацтва, заступник Гетьмана України, народного депутата України Івана Біласа.

Гетьман громадської організації «Козацький рух України»[2] (з 2006).

Засновник и директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва[3] (з 2003).

Засновник і президент дитячої громадської організації «Дитячий Всесвіт»[4] (2003). За участю «Дитячого Всесвіту» відбуваються масштабні фестивалі декоративно-прикладного мистецтва «Моя родина», Всеукраїнський фестиваль кіно та телебачення «Веселка», Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми — діти України»[5], Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль. «Дитячий Всесвіт» багаторазовий учасник Всеукраїнської акції «Україна — дітям» у Палаці мистецтв «Український дім». Організатор виставок дитячих скульптур у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, Фонді культури України щодо створення Українського національного парку «Діти — Україні».

23 грудня 2009 року за рішенням Президії Товариства «Знання» України М.І Степаненка призначено директором Науково-просвітницького центру «Відродження»[6][7].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Один із засновників політичної партії України «Партія місцевого самоврядування» (ПАРМС)[8], керівник Полтавської обласної організації (2009). 25 жовтня 2015 року кандидати від ПАРМС вперше брали участь у місцевих виборах.

12 серпня 2012 року — шляхом самовисування подав свою кандидатуру в народні депутати України[9].

Напрями наукової діяльності[ред. | ред. код]

Дослідження історії Другої світової війни: З 2006 року Микола Степаненко бере активну участь у пошуковому русі України, з 2009 року очолює наукову роботу в ПП «Військові Меморіали». Проводить архівні дослідження, бере участь у польових археологічних експедиціях, виступає з пропозиціями до керівництва держави в питаннях увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій. Темами дослідження стають: найбільша битва у світовій історії — «Битва за Дніпро»; загибель німецького транспорту «Santa Fe»; діяльність таборів для утримання радянських військовополонених — Шталаг 346-А і Б у м. Кременчуці; участь казахстанців у визволенні України[10][11].

Дослідження історії вертолітної авіації за напрямком історії Кременчуцького льотного училища цивільної авіації. 2007—2009 роки — вивчає архіви, записує згадки ветеранів Кременчуцького льотного коледжу НАУ[12].

З 2003 Микола Степаненко проводить дослідження історії відносин між українським і казахстанським народами[13][14][15].

Дослідження в галузі хімії. Разом з видатним українським хіміком — академіком, доктором хімічних наук, професором Ю. Р. Колесніком у 2002 році створює унікальну вітчизняну технологію формування та виготовлення скульптур та макетів архітектурних пам'яток, яка в 5-ть разів дешевше за зарубіжні аналоги.

Дослідження пам'яток історії, архітектури та культури: автор проекту створення Національного парку «Міні — Україна». Доручення Прем'єр-міністра України від 18.04.2005 № 18479/1/1-05.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Задатки скульптора у М. І. Степаненко помітив відомий радянський скульптор Лев Юхимович Кербель, до якого той був відкомандирований в якості помічника. До знакової зустрічі, Микола Степаненко в НДР вже відзначився тим, що реставрував пам'ятники радянським воїнам. Як потім з'ясувалось, одним із реставрованих пам'ятників був пам'ятник радянському солдату-визволителю на Зієловських висотах поблизу Берліна, створений Львом Кербелем ще в перші післявоєнні роки. Це зацікавило видатного скульптора, який проінспектував молодого реставратора і згодом став йому наставником у творчості.

  • 1991 рік — погруддя капітану-афганцю Геннадію Тимошенку, м.Черкаси, Україна;
  • 1994 рік — пам'ятник Наталі Резніченко, м. Кременчук, Україна;
  • 1995 рік — фонтан «Дівчина біля озера», Крюківське кар'єроуправління Південної залізниці;
  • 1998 рік — фонтан «Хлопчик-тритон-колокол» КВБЗ, м. Кременчук, Україна;
  • 2002 рік — макети архітектурних пам'яток: «Софійський собор» (Київ), «Собор Василя Блаженного» (Москва).

Книги[ред. | ред. код]

  • «Казахстан — Україна: дружба, загартована полум'ям війни»: ПАТ «КВБЗ», 2013. — 64 с.[18];
  • «Україна — Казахстан: цілина — епопея ентузіазму і дружби»: — Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2017. — 176 с.;
  • «Асамблея народу Казахстану — світовий феномен Назарбаєвської моделі національної злагоди»: — Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2014. — 153 с.;
  • «Казахстанський унікальний діалог світових релігій»: — Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2014. — 148 с.;
  • «Україна і Казахстан в єдиному потоці історії»;


Статті[ред. | ред. код]

  • «Казахстан — верный друг и надежный партнер Украины»[19]
  • «Верность выбранному пути»[20]
  • «Вклад Казахстана в обеспечение ядерной безопасности в мире отвечает интересам всего человечества»[21]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Медаль «Артур Беккер» І ступеня — за значний внесок у розвиток дружби з Німеччиною, 06.11.1985 року.
  • Медаль «Артур Беккер» ІІ ступеня — за значний внесок у розвиток дружби з Німеччиною, 15.11 1984 року.
  • «Подяка Київського міського голови» — «За вагомий особистий внесок у відродженні українського козацтва», оголошена 19 січня 2004 року № 22158.
  • Пам'ятний знак "На честь 65-річчя Товариства «Знання» України, за вагомий внесок у поширення наукових знань та розвиток науки в Україні. Рішення Президії Товариства «Знання» України від 18 січня 2013 року.
  • AWAHD JF EXCELLENCE (Премія передового досвіду) Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан та Клубу головних редакторів Казахстану — за видатний внесок у розвиток міжнародного конкурсу «Казахстан очами закордонних ЗМІ» 12 липня 2016 року.
  • Ювілейна медаль «25 років незалежності Республіки Казахстан» № 07061 (каз. Қазақстан Республикасының тәуелсіздігіне 25 жыл) — за значний внесок у становлення державності, зміцнення суверенітету і в соціально-економічний розвиток Республіки Казахстан. Указ Президента Республіки Казахстан Н. А. Назарбаєва від 29 листопада 2016 року № 380[22].


Образ Миколи Степаненка в культурі[ред. | ред. код]

Картина Наталії Мкртчян «Гетьман Микола Степаненко»

У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського у грудні 2017 року на персональній виставці картин української художниці Наталії Мкртчян «Все буде добре!» пройшла презентація картини: «Гетьман Микола Степаненко», полотно льон / олія, 80 см х 65 см.

Одразу привертає увагу глядачів портрет відомого письменника, генерала Миколи Івановича Степаненка, в якому авторка не лише точно відтворила зовнішні риси портретованого, а й створила образ активної, вольової людини. – Відділ образотворчих мистецтв НБУВ

Опубліковано Прес-службою НБУВ[23]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. 
  2. Оdnodata. 
  3. Оdnodata. 
  4. Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України. 
  5. Історія дитячого кінофотофестивалю в Кременчуці. 
  6. Науково-просвітницький центр «Відродження» товариства Знання України. 
  7. ДОПОВІДЬ НА VI З’ЇЗДІ ТОВАРИСТВА «ЗНАННЯ» УКРАЇНИ. 
  8. Офіційний сайт Партії місцевого самоврядування. 
  9. Центральна виборча комісія. 
  10. Никифоренко, Олена. Студія «МІСТО»: «Несвітськи хроніки», випуск №2011-10, сайт misto-tv.poltava.ua. 
  11. Товариство «Знання» України. 
  12. Авиаторы и их друзья. 
  13. Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 
  14. Посольство Республіки Казахстан в Україні. 
  15. Міністерство закордонних справ Республіки Казахстан. 
  16. Окраины Кременчуга. 
  17. Пам'ятки історії та культури Кременчука
  18. Сайт Партії місцевого самоврядування. 
  19. Газета «Казахстанська правда». 
  20. Газета «Казахстанська правда». 
  21. Портал новин «BNEWS|KZ". 
  22. Посольство Республіки Казахстан в Україні. 
  23. Відділ образотворчих мистецтв Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.