Стефано Боргоново

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стефано Боргоново
Borgonovo-milan.jpg
Особові дані
Народження 17 березня 1964(1964-03-17)
  Джуссано, Італія
Смерть 27 червня 2013(2013-06-27) (49 років)
  Джуссано, Італія
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Італія «Комо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982–1986 Італія «Комо» 63 (13)
1984–1985  Італія «Самбенедеттезе» 33 (13)
1989–1990 Італія «Мілан» 13 (2)
1982–1986  Італія «Комо» 33 (3)
1988–1989  Італія «Фіорентина» 30 (14)
1990–1992 Італія «Фіорентина» 37 (4)
1992–1994 Італія «Пескара» 35 (11)
1994–1996 Італія «Удінезе» 19 (5)
1994–1995   Італія «Брешія» 14 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1985–1986 Італія Італія U-21 3 (1)
? Італія Італія U-23 2 (0)
1989 Італія Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2000–2002 Італія «Комо» (школа)
2002–2004 Італія «Комо» (молодь)
2004–2005 Італія «Комо» (дублери)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Стефано Боргоново (італ. Stefano Borgonovo; 17 березня 1964, Джуссано — 27 червня 2013, Джуссано) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став володарем Кубка європейських чемпіонів, Міжконтинентального кубка та Суперкубка УЄФА, а також «Фіорентину», де створив забивну зв'язку з Роберто Баджо. Крім цього провів три гри за національну збірну Італії, а з молодіжною збірною став віце-чемпіоном Європи 1986 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 17 березня 1964 року в місті Джуссано поблизу Мілана. Вихованець футбольної школи клубу «Комо». Професійну кар'єру розпочав у цій же команді, 14 березня 1982 дебютувавши у матчі Серії А проти «Асколі», програному з рахунком 1:2. Для Стефано цей матч так і залишився єдиним у тому сезоні, а «Комо» за підсумками сезону посіла останнє місце і вилетіло в Серію B.

Завдання повернення у вищий дивізіон «Комо» виконав на другий сезон. Перший завершився п'ятим місцем і програною матчем плей-оф «Катанії». А ось наступного чемпіонат закінчився другим місцем і прямою путівкою в еліту. За ці два роки Боргоново зіграв всього 41 зустріч в усіх турнірах за клуб, але забив лише три голи. Абсолютно логічно, що команда, яка вийшла в Серію A, не стала тримати у себе поки не дуже забивного, але все ще досить молодого форварда, відправивши його в оренду клубу другого дивізіону «Самбенедеттезе». Боргоново затримався там всього на один рік, забивши в 33 матчах 13 голів і допоміг команді зайняти високе 11 місце. «Комо» в свою чергу вдалося закріпитися в Серії A, завершивши той сезон теж на одинадцятій позиції.

Повернувшись на новий сезон в рідну команду Боргоново відразу став найкращим бомбардиром «Комо» в чемпіонаті, забивши десять м'ячів — це п'ятий показник у тому розіграші: попереду були такі відомі футболісти як Роберто Пруццо, Карл-Гайнц Румменігге, Мішель Платіні та Дієго Марадона. У Стефано вийшла вдала серія приблизно в середині чемпіонату, коли він забивав поспіль з 11 по 14 тури включно, при цьому відзначившись дублем у ворота «Лечче». Пари цьому якщо Боргоново забивав гол, то його команда як мінімум не програвала, завжди набираючи хоча б одне очко.

«Мілан» і оренди[ред. | ред. код]

У 1986 році він був куплений за 4 мільярди лір «Міланом»[1], але відразу віддав в оренду на два сезони назад у «Комо»[2]. Рідна команда Стефано залишалася середняком, де можна постійно розраховувати на ігрову практику, але результативність молодого форварда значно впала: за 33 матчі в Серії А він забив лише 3 голи. Тому 1988 року «Мілан» вирішив не повертати форварда, а віддав його в ще одну оренду, на цей раз в «Фіорентину». Стефано у Флоренції швидко зігрався з зовсім молодим Роберто Баджо, склавши з ним вбивчий дует «Б-2», який у наступному сезоні забив 29 голів, 14 з яких на рахунку Боргоново[3]. Тоді ж в «Фіорентині» виступав і бразилець Дунга, який значно допомагав парі форвардів.

Після такого виступу «Мілан» вирішив повернути Стефано до себе. Сам Боргоново пізніше розповідав, що з радістю продовжив би виступи в «Фіорентині», проте належав «Мілану», і в той момент нічого зробити не міг[4]. Як і очікувалося, в наступному чемпіонаті у зіркового «Мілана» гру вели інші футболісти: Марко ван Бастен (найкращий бомбардир турніру з 19 голами), Данієле Массаро, Франк Райкард, Роберто Донадоні, Руд Гуллітт, Карло Анчелотті, Франко Барезі, Паоло Мальдіні, Алессандро Костакурта та інші. Команда з такими виконавцями посіла друге місце в чемпіонаті, відставши від «Наполі» всього на два очки (в той час за перемогу давали якраз два пункти), а Боргоново, зігравши в тринадцяти поєдинках, відзначився голами в першому і останньому турах[5]. Обидві ці ігри стали для «Мілана» переможними. Внесок Стефано в віце-чемпіонство був не надто великим, а ось в тодішньому Кубку європейських чемпіонів Боргоново виступив значно корисніше. У першому раунді італійська команда зустрічала з «Гельсінкі». Мілан вирішив все ще в домашній грі, забивши фінському супернику чотири голи. У матч-відповіді єдиний м'яч був на рахунку саме Боргоново. У другому раунді «россо-нері» пройшли мадридський «Реал». Зробили вони ці завдяки першій грі, де двома м'ячами відзначилися ван Бастен і Райкард. У другому матчі «Реал» зумів відповісти лише голом Еміліо Бутрагеньйо. Чвертьфінал вийшов досить складним — обидва матчі проти бельгійського «Мехелена» завершилися з рахунком 0:0, і все перейшло в додатковий час, де м'ячі ван Бастена і Сімоне забезпечили команді півфінал з «Баварією». Саме в цьому протистоянні Боргоново забив один з найбільш пам'ятних м'ячів в кар'єрі. У першій півфінальній грі «Мілан» здобув перемогу. Єдиний м'яч на рахунку Марко ван Бастена. Другий поєдинок проходив у Мюнхені, і гол за «Баварію» забив Томас Штрунц. Матч перейшов у додатковий час, під час якого Боргоново, опинившись один на один з воротарем, рівно на сотій хвилині, перекинув голкіпера, запустивши м'яч у сітку. Через шість хвилин Алан Макінеллі рахунок зрівняв, але «Баварії» цього не вистачило і саме гол Стефано вивів його команду у фінал найпрестижнішого європейського турніру[3][6]. Фінал, який став другим поспіль для «Мілана», знову виявився переможним, але Боргоново в ньому на полі не з'явився. Відразу після цього «Мілан» виграв і Міжконтинентальний кубок — з рахунком 3:0 була обіграна парагвайська «Олімпія», але Боргоново на поле знову не виходив.

«Фіорентина»[ред. | ред. код]

Тренер «Мілану» Арріго Саккі мав бажання аби Боргоново залишився в команді як мінімум ще на один сезон[5], але футболіст хотів повернутися до «Фіорентини» через невелику кількість ігрового часу, тому, провівши всього рік в складі «россо-нері», 1990 року він повернувся в знову одягнув футболку фіолетової команди, куди перейшов за 8 млн лір, ставши першим трансфером нового власника клубу Маріо Чеккі Горі[7]. Втім, такого ж якісного виступу, як в першій раз, не вийшло. В «Ювентус» пішов Роберто Баджо, а сам Боргоново вже не зумів повернутися на колишній рівень через травму коліна, отриману на початку міланської кар'єри[8]. В результаті флорентійці осіли в середині таблиці, а Стефано за два сезони забив чотири м'ячі в чемпіонаті і три в Кубку Італії.

Закінчення кар'єри[ред. | ред. код]

Наступні три сезони Боргоново переслідували постійні вильоти в Серію B: спершу він разом з Карлосом Дунгою не зміг врятувати «Пескару», зайнявши останнє місце; потім форвард перебрався в «Удінезе», з яким також вилетів. Зниження до другого дивізіону було і на наступній рік. Цього разу разом з «Брешією».

Свій останній сезон 1995/96 років Боргоново провів знову в «Удінезе», яке встигло повернутися в еліту. Зігравши сім матчів він так і не забив жодного голу, так само які за час виступів за «Брешію». Останні два голи в Серії A нападник забив ще в кінці сезону 1993/94: в 33 турі він двічі вразив ворота «Кремонезе» (3:3).

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

З 1985 року залучався до складу молодіжної збірної Італії і став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року, втім у програному вирішальному матчі проти іспанців не зіграв через травму[3][9]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол у ворота збірної Швеції.

22 лютого 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Данії (1:0)[2]. У березні того ж року Боргоново зіграв ще дві товариські гри за «скуадру адзурру», які і стали останнім для гравця за збірну.

Кар'єра тренера, хвороба і смерть[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2000 року в юнацькій школі клубу «Комо», де грав до 2005 року, коли змушений був покинути роботу через хворобу[5].

5 вересня 2008 року, було виявлено, що Боргоново страждає на бічний аміотрофічний склероз, відомий також як хвороба Лу Геріга, від якої за кілька років до цього помер інший гравець Серії А Джанлука Сіньйоріні[10].

З метою залучення коштів для вивчення цієї невиліковної хвороби Боргоново заснував власний фонд[3], для наповнення якого був організований благодійний матч між його колишніми клубами «Фіорентиною» і «Міланом». У грі, що відбулася 8 жовтня 2008 року на «Артеміо Франкі» у Флоренції перед 30 000 глядачів, були присутні кілька колишніх зірок двох клубів, а також сам Стефано, незважаючи на його тяжкий стан, разом з колишнім товаришем по команді Роберто Баджо[11]. В подальшому в підтримку фонду проводилось ще ряд благодійних матчів.

В останні роки був повністю паралізований[12], міг говорити лише через синтезатор мови[13][14] і помер 27 червня 2013 року на 50-му році життя.[15]. У цей день збірна Італії проводила півфінальний матч на Кубку конфедерацій 2013 року, вийшовши на гру проти Іспанії з траурними пов'язками[16]. Похований 1 липня у рідному місті Джуссано[17].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

[18]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1981–82 Італія «Комо» A 1 0 КІ 0 0 - - - - - - 1 0
1982–83 B 17+1[19] 1+0 КІ 2 0 - - - - - - 20 1
1983–84 B 16 2 КІ 5 0 - - - - - - 21 2
1984–85 Італія «Самбенедеттезе» B 33 13 КІ 5 0 - - - - - - 38 13
1985–86 Італія «Комо» A 29 10 КІ 10 3 - - - - - - 39 13
1986–87 A 18 2 КІ 0 0 - - - - - - 18 2
1987–88 A 15 1 КІ 2 3 - - - - - - 17 4
Усього за «Комо» 96+1 16 19 6 - - - - 116 23
1988–89 Італія «Фіорентина» A 30 14 КІ 5 2 - - - - - - 35 16
1989–90 Італія «Мілан» A 13 2 КІ 4 2 КЧ 5 2 - - - 22 6
1990–91 Італія «Фіорентина» A 23 1 КІ 1 1 - - - - - - 24 2
1991–92 A 14 3 КІ 4 2 - - - - - - 18 5
Усього за «Фіорентину» 67 18 10 5 - - - - 77 23
1992–93 Італія «Пескара» A 28 9 КІ 1 2 - - - - - - 29 11
1993–94 B 7 2 КІ 0 0 - - - - - - 7 2
Усього за «Пескару» 35 11 1 2 - - - - 36 13
1993–94 Італія «Удінезе» A 12 5 КІ 1 0 - - - - - - 13 5
1994–95 Італія «Брешія» A 14 0 КІ 0 0 - - - - - - 14 0
1995–96 Італія «Удінезе» A 7 0 КІ 0 0 - - - - - - 7 0
Усього за «Удінезе» 19 5 1 0 - - - - 20 5
Усього за кар'єру 278 65 40 15 5 2 - - 323 82

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Дата Місто Суперник Рахунок Турнір
1. 22 лютого 1989 Піза, Італія Данія Данія 1:0 Товариський матч
2. 25 березня 1989 Відень, Австрія Австрія Австрія 0:0 Товариський матч
3. 29 березня 1989 Сібіу, Румунія Румунія Румунія 0:1 Товариський матч

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1989–1990
«Мілан»: 1989
«Мілан»: 1989

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Panini, ред. (21). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 3 (1986-1987). с. 10. 
  2. а б Borgonovo, una carriera nata nel Como [Borgonovo, career born with Como] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 27 June 2013. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 28 June 2013. 
  3. а б в г Stefano Borgonovo. fondazionestefanoborgonovo.it. Процитовано 8 January 2015. 
  4. Articolo del procuratore Carlo Pallavicino su La Nazione
  5. а б в Stefano Borgonovo muore a 49 anni. Da tempo era malato di Sla [Stefano Borgonovodies at 49. He had been suffering from ALS for some time] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 27 June 2013. Процитовано 8 January 2015. 
  6. The Thursday Interview: Carlo Ancelotti. Chelsea FC. 9 September 2010. Процитовано 11 June 2014. 
  7. Panini, ред. (18). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 7 (1990-1991). с. 10. 
  8. Repubblica.it MILAN, BORGONOVO SI OPERA DOMANI BARESI E ANCELOTTI GUARIGIONI LAMPO
  9. Nazionale in cifre: Borgonovo, Stefano. figc.it/ (Italian). FIGC. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 24 April 2015. 
  10. Io Borgonovo, malato di Sla, lotto per vivere [I, Borgonovo, sick with ALS, fighting to survive] (Italian). Corriere della Sera. 5 September 2008. Процитовано 5 September 2008. 
  11. Borgonovo, notte da brividi [Borgonovo, night of shivers] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 8 October 2008. Процитовано 13 October 2008. 
  12. Borgonovo's call: 'Stay away from drugs'. FIFA.com/date=2013-02-18/lang=en. 
  13. Corrieredellosport.it, Шаблон:Collegamento interrotto
  14. Gazzetta.it Incubo morbo di Gehrig Borgonovo: «Sto male»
  15. Sky: morto l’ex calciatore Stefano Borgonovo [Sky: former footballer Stefano Borgonovo dead] (Italian). La Stampa. 27 June 2013. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 27 June 2013. 
  16. Italy pay respects to Borgonovo. FIFA.com. 27 June 2013. Процитовано 16 June 2014. 
  17. Borgonovo: il commovente addio. Applausi e lacrime per Stefano. La Gazzetta dello Sport. 1º luglio 2013. 
  18. transfermarkt.it (ред.). Stefano Borgonovo. Процитовано 24 giugno 2018. 
  19. Плей-оф

Посилання[ред. | ред. код]