Стефано Боргоново

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стефано Боргоново
Стефано Боргоново
Стефано Боргоново
Особисті дані
Народження 17 березня 1964(1964-03-17)
  Джуссано, Провінція Монца і Бріанца, Ломбардія, Італія
Смерть 27 червня 2013(2013-06-27) (49 років)
  Джуссано, Провінція Монца і Бріанца, Ломбардія, Італія
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Італія «Комо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982–1986 Італія «Комо» 63 (13)
1984–1985 → Італія «Самбенедеттезе» 33 (13)
1986–1990 Італія «Мілан» 13 (2)
1986–1988 → Італія «Комо» 33 (3)
1988–1989 → Італія «Фіорентина» 30 (14)
1990–1992 Італія «Фіорентина» 37 (4)
1992–1994 Італія «Пескара» 35 (11)
1994–1996 Італія «Удінезе» 19 (5)
1994–1995 →  Італія «Брешія» 14 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985–1986 Італія Італія U-21 3 (1)
? Італія Італія U-23 2 (0)
1989 Італія Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2000–2002 Італія «Комо» (школа)
2002–2004 Італія «Комо» (молодь)
2004–2005 Італія «Комо» (дублери)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Стефано Боргоново (італ. Stefano Borgonovo; 17 березня 1964, Джуссано — 27 червня 2013, Джуссано) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став володарем Кубка європейських чемпіонів, Міжконтинентального кубка та Суперкубка УЄФА, а також «Фіорентину», де створив забивну зв'язку з Роберто Баджо. Крім цього провів три гри за національну збірну Італії, а з молодіжною збірною став віце-чемпіоном Європи 1986 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 17 березня 1964 року в місті Джуссано поблизу Мілана. Вихованець футбольної школи клубу «Комо». Професійну кар'єру розпочав у цій же команді, 14 березня 1982 дебютувавши в матчі Серії А проти «Асколі», програному з рахунком 1:2. Для Стефано цей матч так і залишився єдиним у тому сезоні, а «Комо» за підсумками сезону посів останнє місце і вилетів у Серію B.

Завдання повернення у вищий дивізіон «Комо» виконав на другий сезон. Перший завершився п'ятим місцем і програною матчем плей-оф «Катанії». А ось наступного чемпіонат закінчився другим місцем і прямою путівкою в еліту. За ці два роки Боргоново зіграв всього 41 зустріч в усіх турнірах за клуб, але забив лише три голи. Абсолютно логічно, що команда, яка вийшла в Серію A, не стала тримати у себе поки не дуже забивного, але все ще досить молодого форварда, відправивши його в оренду клубу другого дивізіону «Самбенедеттезе». Боргоново затримався там всього на один рік, забивши в 33 матчах 13 голів і допоміг команді зайняти високе 11 місце. «Комо» в свою чергу вдалося закріпитися в Серії A, завершивши той сезон теж на одинадцятій позиції.

Повернувшись на новий сезон у рідну команду, Боргоново відразу став найкращим бомбардиром «Комо» в чемпіонаті, забивши 10 м'ячів — п'ятий показник у тому розіграші: попереду були такі відомі футболісти як Роберто Пруццо, Карл-Гайнц Румменігге, Мішель Платіні й Дієго Марадона. У Стефано вийшла вдала серія приблизно в середині чемпіонату, коли він забивав поспіль з 11 по 14 тури включно, зокрема відзначившись дублем у ворота «Лечче». Пари цьому якщо Боргоново забивав гол, то його команда як мінімум не програвала, завжди набираючи хоча б одне очко.

«Мілан» і оренди[ред. | ред. код]

У 1986 році його «купив» за 4 млрд лір «Міланом»[1], але відразу віддав в оренду на два сезони назад у «Комо»[2]. Рідна команда Стефано залишалася середняком, де можна постійно розраховувати на ігрову практику, але результативність молодого форварда значно впала: за 33 матчі в Серії А він забив лише 3 голи. Тому 1988 року «Мілан» вирішив не повертати форварда, а віддав його в ще одну оренду, на цей раз у «Фіорентину». Стефано у Флоренції швидко зігрався з зовсім молодим Роберто Баджо, склавши з ним убивчий дует «Б-2», який у наступному сезоні забив 29 голів, 14 з яких на рахунку Боргоново[3]. Тоді у «Фіорентині» виступав і бразилець Дунга, який значно допомагав парі форвардів.

Після такого виступу «Мілан» вирішив повернути Стефано до себе. Сам Боргоново пізніше розповідав, що з радістю продовжив би виступи у «Фіорентині», проте належав «Мілану», і в той момент нічого зробити не міг[4]. Як і очікувалося, у наступному чемпіонаті в зіркового «Мілана» гру вели інші футболісти: Марко ван Бастен (найкращий бомбардир турніру з 19 голами), Данієле Массаро, Франк Райкард, Роберто Донадоні, Рууд Гулліт, Карло Анчелотті, Франко Барезі, Паоло Мальдіні, Алессандро Костакурта та інші. Команда з такими виконавцями посіла друге місце в чемпіонаті, відставши від «Наполі» всього на два очки (тоді за перемогу давали якраз два пункти), а Боргоново, зігравши в 13-ти поєдинках, відзначився голами в першому і останньому турах[5]. Обидві ці ігри стали для «Мілана» переможними. Внесок Стефано у віце-чемпіонство був не надто великим, а ось у тодішньому Кубку європейських чемпіонів Боргоново виступив значно корисніше. У першому раунді італійська команда зустрічала з «Гельсінкі». Мілан вирішив все ще в домашній грі, забивши фінському супернику чотири голи. У матч-відповіді єдиний м'яч був на рахунку саме Боргоново. У другому раунді «россо-нері» пройшли мадридський «Реал». Зробили вони ці завдяки першій грі, де двома м'ячами відзначилися ван Бастен і Райкард. У другому матчі «Реал» зумів відповісти лише голом Еміліо Бутрагеньйо. Чвертьфінал вийшов досить складним — обидва матчі проти бельгійського «Мехелена» завершилися з рахунком 0:0, і все перейшло в додатковий час, де м'ячі ван Бастена і Сімоне забезпечили команді півфінал з «Баварією». Саме в цьому протистоянні Боргоново забив один з найбільш пам'ятних м'ячів у кар'єрі. У першій півфінальній грі «Мілан» здобув перемогу. Єдиний м'яч на рахунку Марко ван Бастена. Другий поєдинок проходив у Мюнхені, і гол за «Баварію» забив Томас Штрунц. Матч перейшов у додатковий час, під час якого Боргоново, опинившись один на один з воротарем, рівно на сотій хвилині, перекинув голкіпера, запустивши м'яч у сітку. Через шість хвилин Алан Макінеллі рахунок зрівняв, але «Баварії» цього не вистачило і саме гол Стефано вивів його команду у фінал найпрестижнішого європейського турніру[3][6]. Фінал, який став другим поспіль для «Мілана», знову виявився переможним, але Боргоново в ньому на полі не з'явився. Відразу після цього «Мілан» виграв і Міжконтинентальний кубок — з рахунком 3:0 обіграли парагвайську «Олімпію», але Боргоново на поле знову не виходив.

«Фіорентина»[ред. | ред. код]

Тренер «Мілану» Арріго Саккі мав бажання аби Боргоново залишився в команді як мінімум ще на один сезон[5], але футболіст хотів повернутися до «Фіорентини» через невелику кількість ігрового часу, тому, провівши всього рік у складі «россо-нері», 1990 року він повернувся і знову одягнув футболку фіолетової команди, куди перейшов за 8 млн лір, ставши першим трансфером нового власника клубу Маріо Чеккі Горі[7]. Однак такого якісного виступу, як уперше, не вийшло. У «Ювентус» пішов Роберто Баджо, а сам Боргоново вже не зумів повернутися на колишній рівень через травму коліна, отриману на початку міланської кар'єри[8]. У результаті флорентійці осіли в середині таблиці, а Стефано за два сезони забив чотири м'ячі в чемпіонаті і три в Кубку Італії.

Закінчення кар'єри[ред. | ред. код]

Наступні три сезони Боргоново переслідували постійні вильоти в Серію B: спершу він разом з Карлосом Дунгою не зміг врятувати «Пескару», зайнявши останнє місце; потім форвард перебрався в «Удінезе», з яким також вилетів. Зниження до другого дивізіону було і наступного року: цього разу разом із «Брешією».

Свій останній сезон 1995/96 років Боргоново провів знову в «Удінезе», яке встигло повернутися в еліту. Зігравши сім матчів, він так і не забив жодного голу, так само, як і за час виступів за «Брешію». Останні два голи в Серії A нападник забив ще в кінці сезону 1993/94: у 33 турі двічі вразив ворота «Кремонезе» (3:3).

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

З 1985 року його залучали до складу молодіжної збірної Італії. Став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року, однак у програному вирішальному матчі проти іспанців не зіграв через травму[3][9]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол у ворота збірної Швеції.

22 лютого 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Данії (1:0)[2]. У березні того року Боргоново зіграв ще дві товариські гри за «скуадру адзурру», які стали останнім для гравця за збірну.

Кар'єра тренера, хвороба і смерть[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2000 року в юнацькій школі клубу «Комо», де грав до 2005 року, коли змушений був покинути роботу через хворобу[5].

5 вересня 2008 року виявили, що Боргоново страждає на бічний аміотрофічний склероз, відомий також як хвороба Лу Геріга, від якої за кілька років до цього помер інший гравець Серії А Джанлука Сіньйоріні[10].

З метою залучення коштів для вивчення цієї невиліковної хвороби Боргоново заснував власний фонд[3], для наповнення якого був організований благодійний матч між його колишніми клубами «Фіорентиною» і «Міланом». У грі, що відбулася 8 жовтня 2008 року на «Артеміо Франкі» у Флоренції перед 30 000 глядачів, були присутні кілька колишніх зірок двох клубів, а також сам Стефано, незважаючи на його тяжкий стан, разом з колишнім товаришем по команді Роберто Баджо[11]. Пізніше на підтримку фонду провели ще кілька благодійних матчів.

В останні роки був повністю паралізований[12], міг говорити лише через синтезатор мови[13][14] і помер 27 червня 2013 року на 50-му році життя.[15]. У цей день збірна Італії проводила півфінальний матч на Кубку конфедерацій 2013 року, вийшовши на гру проти Іспанії з траурними пов'язками[16]. Похований 1 липня у рідному місті Джуссано[17].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

[18]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1981–82 Італія «Комо» A 1 0 КІ 0 0 - - - - - - 1 0
1982–83 B 17+1[19] 1+0 КІ 2 0 - - - - - - 20 1
1983–84 B 16 2 КІ 5 0 - - - - - - 21 2
1984–85 Італія «Самбенедеттезе» B 33 13 КІ 5 0 - - - - - - 38 13
1985–86 Італія «Комо» A 29 10 КІ 10 3 - - - - - - 39 13
1986–87 A 18 2 КІ 0 0 - - - - - - 18 2
1987–88 A 15 1 КІ 2 3 - - - - - - 17 4
Усього за «Комо» 96+1 16 19 6 - - - - 116 23
1988–89 Італія «Фіорентина» A 30 14 КІ 5 2 - - - - - - 35 16
1989–90 Італія «Мілан» A 13 2 КІ 4 2 КЧ 5 2 - - - 22 6
1990–91 Італія «Фіорентина» A 23 1 КІ 1 1 - - - - - - 24 2
1991–92 A 14 3 КІ 4 2 - - - - - - 18 5
Усього за «Фіорентину» 67 18 10 5 - - - - 77 23
1992–93 Італія «Пескара» A 28 9 КІ 1 2 - - - - - - 29 11
1993–94 B 7 2 КІ 0 0 - - - - - - 7 2
Усього за «Пескару» 35 11 1 2 - - - - 36 13
1993–94 Італія «Удінезе» A 12 5 КІ 1 0 - - - - - - 13 5
1994–95 Італія «Брешія» A 14 0 КІ 0 0 - - - - - - 14 0
1995–96 Італія «Удінезе» A 7 0 КІ 0 0 - - - - - - 7 0
Усього за «Удінезе» 19 5 1 0 - - - - 20 5
Усього за кар'єру 278 65 40 15 5 2 - - 323 82

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

№ Дата Місто Суперник Рахунок Турнір
1. 22 лютого 1989 Піза, Італія Данія Данія 1:0 Товариський матч
2. 25 березня 1989 Відень, Австрія Австрія Австрія 0:0 Товариський матч
3. 29 березня 1989 Сібіу, Румунія Румунія Румунія 0:1 Товариський матч

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1989–1990
«Мілан»: 1989
«Мілан»: 1989

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Panini, ред. (21). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 3 (1986-1987). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. ↑ а б Borgonovo, una carriera nata nel Como [Borgonovo, career born with Como] (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 28 червня 2013.
  3. ↑ а б в г Stefano Borgonovo. fondazionestefanoborgonovo.it. Процитовано 8 січня 2015.
  4. ↑ Articolo del procuratore Carlo Pallavicino su La Nazione
  5. ↑ а б в Stefano Borgonovo muore a 49 anni. Da tempo era malato di Sla [Stefano Borgonovodies at 49. He had been suffering from ALS for some time] (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 27 червня 2013. Процитовано 8 січня 2015.
  6. ↑ The Thursday Interview: Carlo Ancelotti. Chelsea FC. 9 вересня 2010. Процитовано 11 червня 2014.
  7. ↑ Panini, ред. (18). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 7 (1990-1991). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  8. ↑ Repubblica.it MILAN, BORGONOVO SI OPERA DOMANI BARESI E ANCELOTTI GUARIGIONI LAMPO
  9. ↑ Nazionale in cifre: Borgonovo, Stefano. figc.it/ (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 квітня 2015.
  10. ↑ Io Borgonovo, malato di Sla, lotto per vivere [I, Borgonovo, sick with ALS, fighting to survive] (Italian) . Corriere della Sera. 5 вересня 2008. Процитовано 5 вересня 2008.
  11. ↑ Borgonovo, notte da brividi [Borgonovo, night of shivers] (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 8 жовтня 2008. Процитовано 13 жовтня 2008.
  12. ↑ Borgonovo's call: 'Stay away from drugs'. FIFA.com/date=2013-02-18/lang=en. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 18 січня 2019.
  13. ↑ Corrieredellosport.it, Una drammatica scoperta: Borgonovo malato di SLA [недоступне посилання з aprile 2018]
  14. ↑ Gazzetta.it Incubo morbo di Gehrig Borgonovo: «Sto male»
  15. ↑ Sky: morto l’ex calciatore Stefano Borgonovo [Sky: former footballer Stefano Borgonovo dead] (Italian) . La Stampa. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  16. ↑ Italy pay respects to Borgonovo. FIFA.com. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 червня 2014.
  17. ↑ Borgonovo: il commovente addio. Applausi e lacrime per Stefano. La Gazzetta dello Sport. 1º luglio 2013.
  18. ↑ transfermarkt.it (ред.). Stefano Borgonovo. Процитовано 24 giugno 2018.
  19. ↑ Плей-оф

Посилання[ред. | ред. код]

В Лор'єрі • В Дзенга • З Бароні • З Караннанте • З Кароббі • З Краверо • З Феррі • З Мальдіні • З Франчіні • З Філарді • З Пронья • П Берті • П Де Наполі • П Дезідері • П Донадоні • П Джанніні • П Якіні • П Маттеолі • П Полікано • Н Балд'єрі • Н Боргоново • Н Комі • Н Манчіні • Н Віаллі • Тренер: Адзельйо Вічіні
Італія


Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефано_Боргоново&oldid=39040441