Стефано Уссі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефано Уссі
італ. Stefano Ussi
S.Ussi 1892 olio su tela 69x53 cm.jpg
Автопортрет, 1892 року
При народженні італ. Stefano Ussi
Народження 2 вересня 1822(1822-09-02)
Флоренція
Смерть 11 липня 1901(1901-07-11) (78 років)
  Флоренція
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр живопис
Навчання Рим
Діяльність художник
Напрямок академізм, реалізм, орієнталізм
Роки творчості 1842–1900
Твори портрети, пейзажі, жанрові твори

Стефано Уссі у Вікісховищі?

Стефано Уссі(італ. Stefano Ussi 2 вересня, 1822, Флоренція — 11 липня, 1901, Флоренція) — італійський художник 19 століття з широким творчим діапазоном від академізму до орієнталізму. Професор Флорентійської академії мистецтв

Життєпис, ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в місті Флоренція. Мав художні здібності. Художню освіту опановував в художній академії Флоренції. Його викладач малювання — Енріко Поллястріні, викладачі живопису — П'єтро Бенвенуті та Джузеппе Беццуолі (навчання тривало у 1837-1838 рр.). Він був виключений з академії.

Військовополонений[ред. | ред. код]

1848 року, з початком визвольної війни проти Австрійської імперії, пішов волонтером воювати проти австріців. Був взятий у полон і запроторений у тюрму Терезієнштадт для військовополонених в місті Терезін, що був розташоваий в тодішній Богемії.

Продовження навчання і початок творчості[ред. | ред. код]

По закінченні полону повернувся до Флоренції, де закінчив художню освіту. 1849 року від брав участь у трирічному конкурсі, що провела Флорентійська академія мистецтв, і виборов приз, котрий дозволив стажуватись у Римі. До цього періоду належить картина «Джованні Бокаччо тлумачить «Божествену комедію» Данте в церкві Санто Стефано». Дещо більшим був успіх академічної картини «Вигнання з Флоренції герцога Афінського» з великою кількістю персонажів, котру сучасники вважали шедевром Стефано Уссі. Цю картину демонстрували на першій національній виставці у місті Флоренція 1861 року. Трохи раніше, у грудні 1860 року його запросили на посаду професора у Флорентійську академію мистецтв.

Картини арабської тематики[ред. | ред. код]

1869 року він відбув у арабсьий Єгипет на урочистості з нагоди відкриття Суецького каналу. Так він звернувся до нової тематики в своїй творчості (Орієнталізм). Як жанр живопису, орієнталізм був відомим для венеціанських художників доби відродження, позаяк венеціанське купецтво постійно торгувало з мусульманськими країнами і було посередником в торгівлі між арабським Сходом та західною Європою. В 19 столітті нова хвиля захоплення поверхнево сприйнятим орієнталізмом пішла від паризьких художників.

Художній спад в мистецтві Італії 19 ст. примусив італійських художників уважно спостерігати за художніми процесами у Парижі і копіювати паризькі знахідки. Тематика картин Стефано Уссі на арабські теми була більш реалістична, ніж фантазії на арабські теми художників академічного напрямку. Хоча і він часом створював фантазійні сцени в майстерні (« Арабські вершники » або «Арабська фантазія»), котрі мали попит у невибагливої буржуазної публіки з грошима.

1870 та 1785 р. він створив подорож до Марокко у складі першого італійського посольства разом із римським художником Чезаре Бізео.

Художник-портретист[ред. | ред. код]

Менше відмий Стефано Уссі як портретист. Але на тлі відомих французьких та італійських художників він був не останнім. Серед тих, хто замовляв йому власні портрети — італійський драматург Джованні Баттіста Нікколіні, король Італії Віктор ІІ Еммануїл тощо. Полишений зайвої помпи та офіціозу «Портрет Лінди Уссі» в саду, дружини художника, зігрітий теплим почуттям.

Вибрані твори (неповний перелік)[ред. | ред. код]

Стефано Уссі. «Ніколо Макіавеллі в своїй студії», 1894 р., Націнальна галерея сучасного мистецтва, Рим.
Стефано Уссі. «Повернення шейха»
  • «Алегорія з янголом перемоги »
  • «Портрет молодого волонтера-вояка »
  • «Заколо Пацці проти Медічі »
  • «Бокаччо тлумачить «Божествену комедію» Данте в церкві Санто Стефано»
  • «Козімо І Медічі відмовляється покинути Флоренцію»
  • «Бьянка Капелло приймає дипломатів Венеції»
  • «Марко Вісконті»
  • «Ромео і Джельєтта»
  • «Леда і лебідь»
  • «Після ванни»
  • «Алегорія з херувімами»
  • «Лінда Уссі, дружина художника, на терасі в садку»
  • «Голова араба»
  • «Ніколо Макіавеллі в своїй студії»
  • « Страта Савонароли »
  • « Вигнання з Флоренції »
  • «Св. Цецилія »
  • «Св. Франциск »
  • «Джованні Баттіста Нікколіні », італійський драматург
  • « Дервіш »
  • «Комерсант з Туреччини »
  • «Арабські вершники» ( «Арабська фантазія»)
  • «Марокканський вояк »
  • «Бедуїни під час полювання »
  • « Молитва мусульман в пустелі »
  • «Караван біля Каїра »
  • «Арабська жінка біля колодязя »
  • «Продавець апельсинів »
  • «Повернення шейха»

Вибрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

Стефано Уссі. «Бедуїни під час полювання». 1872 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стефано Уссі

Джерела[ред. | ред. код]

  • R. Carapelli, Per la ricostruzione dell'opera pittorica e grafica di Stefano Ussi, in "Antichità Viva", a. XXXVII, n. 2-3, marzo-giugno 1998, pp. 108–127;
  • V. Gavioli, Stefano Ussi, in Ragione e sentimento. Sguardi sull'Ottocento in Toscana, catalogo della mostra (Firenze, Galleria degli Uffizi, Sala delle Reali Poste, 14 maggio- 1º luglio 2007), a cura di C. Sisi, Giunti, Firenze 2007, pp. 84–85;