Стриженов Олег Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стриженов Олег Олександрович
Народився 10 серпня 1929(1929-08-10)[1][2] (89 років)
Благовєщенськ, Далекосхідний край, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1953)
У шлюбі з Lionella Pyreva[d] і Lyubov Strizhenova[d]
Діти Aleksandr Strizhenov[d]
Брати / сестри Стриженов Гліб Олександрович
IMDb nm0830580
Нагороди та премії

Олег Олександрович Стриженов (рос. Олег Александрович Стриженов; * 10 серпня 1929, Благовєщенськ-на-Амурі, Далекосхідний край, РРФСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1988).

У 1935 році разом з сім'єю переїхав до Москви. Під час німецько-радянської війни працював у Науково-дослідному кінофотоінституті механіком з апаратури в цеху обробки плівки. Навчався в Театральному художньо-технічному училищі. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

В 1953 закінчив Театральне училище імені Б. В. Щукіна і став актором Державного російського драматичного театру в Таллінні. Через рік перебрався до Ленінграду, де відпрацював один сезон в ЛАТД імені О. С. Пушкіна, а потім до Москви, де з 1957 став актором Театру-студії кіноактора.

Заявив про себе як актор кіно головними ролями у фільмах «Овід» (1955) і «Сорок перший» (1956).

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

  1. 1951: Спортивна честь — уболівальник (епізод)
  2. 1955: Овід — Артур Бертон, він же Овід / Феліче Ріварес
  3. 1955: Мексиканець — Хосе Фернандес, він же Феліпе Рівера / Хоакін Фернандес
  4. 1956: Сорок перший — поручик Вадим Миколайович Говорухо-Отрок
  5. 1958: Ходіння за три моря — Афанасій Нікітін
  6. 1958: Капітанська дочка — Петро Гриньов
  7. 1958: У твоїх руках життя — Дудін
  8. 1959: Білі ночі — мрійник
  9. 1959: Північна повість — Павло Бестужев
  10. 1960: Пікова дама — Германн
  11. 1960: Дуель — Іван Лаєвський
  12. 1961: Боягуз / Zbabelec  — солдат Олег
  13. 1962: У мертвій петлі — Сергій Уточкін
  14. 1963: Оптимістична трагедія — перший офіцер
  15. 1964: Три сестри — барон Тузенбах
  16. 1965: Третя молодість — П. І. Чайковський
  17. 1966: Перекличка — Бородін
  18. 1967: Прощай — Олег Старигін, лейтенант
  19. 1968: Його звали Роберт — Сергій / Роберт
  20. 1969: Непідсудний — Єгоров, льотчик
  21. 1970: Місія в Кабулі — Роман Лужина
  22. 1972: Земля, до запитання — Лев Маневич / Конрад Кертнер / Яків Микитович Старостін
  23. 1975: Остання жертва — Вадим Григорович Дульчин
  24. 1975: Зірка привабливого щастя — Сергій Григорович Волконський, князь
  25. 1978: Карл Маркс. Молоді роки — Ламенне
  26. 1980: Юність Петра — Василь Голіцин, князь
  27. 1983: Приступити до ліквідації — Іван Олександрович Данилов, полковник міліції
  28. 1985: Пан Великий Новгород — Олексій Бородін
  29. 1986: Мій улюблений клоун — Дім Дімич
  30. 1987: Акція — Карєєв
  31. 1987: Оголошенню не підлягає — князь Ухтомінсmкий
  32. 2000: Замість мене — Гагарін
  33. 2004: П'ять зірок — директор готелю

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]