Стрільці (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Стрільці
пол. Strzelce


Координати 50°58′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 50.967° пн. ш. 23.800° сх. д. / 50.967; 23.800Координати: 50°58′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 50.967° пн. ш. 23.800° сх. д. / 50.967; 23.800

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Холмський повіт
Гміна Білопілля
Населення 362 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 82
Поштовий індекс 22-135
Автомобільний код LCH
SIMC 0101103
GeoNames 757991
OSM пошук у Nominatim
Стрільці. Карта розташування: Польща
Стрільці
Стрільці
Стрільці (Польща)
Стрільці. Карта розташування: Люблінське воєводство
Стрільці
Стрільці
Стрільці (Люблінське воєводство)

Стрільці́, польська назва Стше́льце (пол. Strzelce) — село у Польщі, в гміні Білопілля Холмського повіту Люблінського воєводства[2]. Населення — 362 особи (2011[1]).

Історія[ред. | ред. код]

Стрільці — давньоукраїнське село Грубешівського (Холмського) повіту. Розташоване на відстані 33 км від Холма і 23 км на північ од Грубешова.

У Стрільцях (без колонії) мешкало 3 родини поляків, 7 — мурав'яків, кілька родин жидів, решта –біля 140 родин називали себе русинами. Поляки їх також так називали. На відміну від деяких сучасних закарпатців холмщаки ніколи не відщеплювалися од спільного українського пракоріння.

Стрільці мали доволі промовисту історію. Це засвідчують перекази, деякі топоніми і навіть окремі роди, що носили явно виражені козацькі прізвиська. В журналі «Русская старина» (1905, грудень) священик Григорій Крашкевич занотував: «Некогда во время перехождения черезъ эту мѣстность славянскихъ племенъ, тутъ происходило Стрѣлецкое вече или Стрѣелецкая рада, отъ чего будто бы и самая местность названа Стрѣльцы».

Одначе аж ніяк не можна відкидати твердження, що король Данило заснував тут залогу (заставу), і Стрільці разом із сусідніми Ратиборовичами, Бусенецем, Білополем та Чорнієвим становили єдиний військово-оборонний комплекс Волинсько-Галицької держави на середньому Забужжі.

Село оддавна складалося з трьох частин: старе село, панський двір (тепер 1-ша стрілецька колонія) і Підлісся. На схід од перехрестя був куток Мурав'яки. Тут переважно й мешкали мурав'яки, які переселилися з Моравії після 1859 року. Поляки — ще пізніше. Попід лісом розкинулося Підлісся. Там мешкали лише українці. Панський двір був польським. І хоча в ньому працювали переважно українці, вони лише у своїх домівках розмовляли по-українському, на роботі спілкувалися по-чужинському, за що їх не поважали односельці, хоча розуміли, що форналі (двірські працівники) робили це з примусу. Десь біля урочища Турсько (за свідченнями старих людей) був Козацький брід. Як для Холмщини то назва — несподівана. Чи не козаки Максима Кривоноса восени 1649 року його переходили?

У Стрільцях функціонували млин і вітряк, тартак, крохмальна фабрика.

Холмщина, село Стрільці. Діти перед церквою. Міжвоєнні роки.

Після виселення 1915 р. приблизно третина мешканців села не вернулася — їхні могили розкидані по всій Російській імперії, сягають навіть Середньої Азії. В селі діяла Рідна Хата (вважай «Просвіта»), хор, інструментальний оркестр, драматичний гурток, що ставив вистави за п'єсами Тараса Шевченка, Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Михайла Старицького тощо. В селі вшановували пам'ять Кобзаря. Тут завжди витав український дух між синьо-жовтих прапорів, і нащадки княжих дружинників у козацьких строях виїжджали у свята на конях і співали: Станем, браття, в бій кривавий од Сяну до Дону, В ріднім краї панувати не дамо нікому!

У травні 1942 року німці почали відстрілювати в селі жидів. Десь до пізньої осені Борух із своєю дочкою-красунею Рухлею (Рахіль) переховувався в деяких родинах українців (Головерсів, Вовчуків), але аби не поставити їхнє життя під загрозу, переслідувані здалися німцям. Їх відразу ж розстріляли біля панського двору.

А 29 січня 1943 року до стрілецького лісу вже забрали Адама Микитюка і Євгена Сім'яшка. Адам загинув, а Євген чудом врятувався. Смиренний і богобоязливий Антін Бриль після роботи мив чоботи, до нього підійшли двоє і штовхнули в рів, у хаті побили вікна. Сусіди намовили Антона подати на злочинців у суд. Чоловік послухав, і суд прийшов, але до потерпілого. Бриля відразу забрали до лісу і замордували. Такою ж смертю в той вечір загинув і Йосип Ковальчук. Згодом із лісу не вернувся Тодорко Міщанчук. Його зголосився розшукати брат Гриць — пішов і теж пропав. Люди почали здогадуватися, що в лісі напевне знаходиться кубло бандитів. Саме тому після перших жертв у селі Юрій Лукащук організував самооборону. До неї увійшли Євген Долинський, Йосип Назаревич, Сергій Стець, Володимир Струцюк і Євген Вовчук. За свою оборонну ініціативу колишній сотник УНР тяжко поплатився: 6 лютого 1943 року АК-івці убили батька Василя і сестру Надію, а невзабарі підла куля обірвала життя і брата Олекси.

Створення самооборони спричинилося й до того, що 26 травня (за польськими даними — 29 травня) 1943 року на село напала банда Армії Крайової під орудою якогось Францішека Кракєвіча (500 чол.)[3]. Того дня у Стрільцях та сусідньому селі Моложові було спалено 80 садиб і знищено за польськими даними 57 осіб[4], хоча за німецькими даними лише у Стрільцях вбито 70 осіб[5]

Холмщина, село Стрільці. Знищений православний цвинтар.1980 р.

Стрільці були першими з тих 52 сіл, які протягом року згоріли лише в Грубешівському повіті.

Ось імена тих, які загинули од рук польських бандитів у селі:

  • Надія, Іван і Нестор Байкевичі;
  • Осип, Палажка і Степан Головерси;
  • Олексій і Василь Лукащуки;
  • Андрій і Василь Гармати;
  • Антін і Адам Брилі;
  • Тодорко і Гриць Міщанчуки;
  • Адам Микитюк;
  • Осип Ковальчук;
  • Роман Нестерук;
  • Марія Струцюк;
  • Миколай Бжезицький;
  • Іван Чемерис;
  • Віктор Яницький (колись Іваницький);
  • Григорій Коцюбинський;
  • Ілля Пекарчук;
  • Степан Ющак;
  • Степан Тесля (Цєсля);
  • Степан Барилюк;
  • Степан Мальчевський;
  • Антін Борис;
  • Адам Семенюк;
  • Юрій Сім'яшко;
  • Сидір Чуйко;
  • С. Кшак;
  • Г.Місячук;
  • П.Цесля та інші.

Варто зауважити, що це було ще до відомої «волинської трагедії».

1944 року село було депортоване в Запорізьку область (УССР). Хай нікого не збиває з пантелику офіційна довідка з архіву про те, що «уже 1 ноября 1944 года был отправлен первый эшелон с эвакуированными из села Стрельцы Грубешовского района, состоявший из 26 вагонов, в которых было отправлено 78 хозяйств, насчитывающих 290 человек». Значна частина односельців була переселена у складі інших сіл, де на той час вони вже мешкали.

Село Стрільці. Холмщина. Хрест з православного монастиря.

На північний схід від села, при дорозі на Теремець збереглися занедбані могилки.

У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.

Церква[ред. | ред. код]

Ікона Покрови Пресвятої Богородиці з с. Стрільці, Холмщина. Після зруйнування церкви 1938 р., знаходиться в церкви св. Івана Богослова в Холмі

Треба сказати, що поблизу річки Вовнянки є урочище «Монастир». Тут у давнину знаходився православний монастир. За переказами після якогось нападу ворога ті ченці, що залишилися живими, розійшлися і встигли вивезти із монастиря давній камінний хрест на парафію стрілецької Свято-Юріївської церкви. Ченці нібито бажали доставити цю старовинну пам'ятку в місто Володимир, яке на той час могло вже бути столицею князівства, але щось ченцям, вочевидь, завадило це зробити і камінний хрест понині стоїть на тому ж місці.

Що ж до стрілецьких церков — то тут інформації чимало і вона часто заплутана. Якщо село під назвою Стрільче вперше згадується під 1477 роком, то на церковній іконі Покрови Пресвятої Богородиці є напис: «Сія ікона сооружена за старанієм отця іерея Георгія Хмарука на тот час 1416 г.».

Ікона св. Юрія XVII ст., з церкви в с. Стрільці, Холмщина. Після зруйнування церкви 1938 р., знаходиться в церкві св. Івана Богослова в Холмі.

У документах не згадується, де поділася стара, ще з княжих часів церква, одначе згадується нова під 1564 роком.

Ще новішу побудували в 1772, але вона згоріла під час грози і в 1831 поставили тимчасову каплицю, а в 1845 році вже був побудований на кошти прихожан. Саме з цієї церкви і збереглася світлина. І тому дата, позначена під нею в окремих документах 1564 роком є неточною.

Про те, як жилося-булося священикам у селі, є чимало документів. І майже всі вони засвідчують, що їм тут було нелегко, а ще й небезпечно.

В 1640 році священик отець Ієроним Попович, не витримавши знущань, подав скаргу на Варвару Комаровську, жінку Белзького подкоморія, за що та арештувала і посадила його у в'язницю.

У 1657 році отець Ієрофей Бобрикович був побитий і пограбований якимсь керуючим маєтком поляком Држевошовським.

У 1858 році отець Іван Гукевич попросив парафіян допомогти йому на жнивах, а управитель маєтків Юзеф Банашкевич, католик, привселюдно отця побив нагайкою за те, що його парафіяни не прийшли на панщину.

Холмщина, село Стрільці. Церква розібрана в 1938 р. за наказом польського уряду.

Особливо знущалися над православними отцями в 30-их роках минулого століття. Їх, як звірів, почали навіть відстрілювати. Склалося так, що окремі священики боялися навідуватися до церков і тікали за Буг.

Холмщина, село Стрільці. Іконостас в церкві

Уже до 1929 р. на Холмщині та Південному Підляшші 165 святинь стали римо-католицькими костелами (звісно, не добровільно), 96 — закрито, 24 — спалено, 25 — розібрано, 4 перетворилися в школи, але не з українською мовою навчання, а одна — просто житловим будинком. Появилися воєнізовані банди «кракусів». Нападали і на Стрільці. Били вікна, пороли і пускали за вітром пір'я з подушок і перин, лили гас у борошно, зривали зі стін і топтали на долівці ікони, родинні фотографії.

У липні 1938 року поляки з села Монятичі зруйнували церкву в Стрільцях, а священика Йова Гелету ледь не вбили.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура на день 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 180 43 118 19
Жінки 182 39 100 43
Разом 362 82 218 62

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Стрільці на мапах[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Покинутий цвинтар православний[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Gmina Strzelce / Białopole w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I (Aa — Dereneczna) z 1880 r.
  3. Йосип Струцюк: «Будьте українцями»… — С. 8.
  4. Jasiak M. Działalność OUN-UPA w południowo-wschodnich powiatach dzisiejszej Polski w latach 1944—1946 // Polska-Ukraina: Trudne pytania. — Warszawa: KARTA, 2000ю — T. 7. — S. . (пол.)
  5. Okupacja i ruch oporu w «Dzienniku Hansa Franka» 1939—1945, t. 2, Warszawa 1972, s. 126
  6. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Йосип Струцюк: «Будьте українцями» / спілкувався В. Вербич // Слово Просвіти. — К., 2017. — № 41 (937) (12—18 жовтня). — С. 8—9. — (Пряма мова).
  • Strzelce 8.) S., wś, fol. i dobra nad rzeką Bug, pow. hrubeszowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 457.
  • Струцюк Й. Мої Стрільці: стаття /Й.Струцюк // Події — в анфас, а постатті — в профіль: есеї, статті, рецнзії. Луцьк: ПВД «Твердиня»,–2011, — С. -2011. 21-33 .
  • Струцюк Й. Перший ешелон: стаття /Й.Струцюк//, газета «Сім'я і дім». — 2004. — 18 листопада.
  • Струцюк Й. Чия б кричала, або декілька міркувань з приводу так званої «волинської різанини»: стаття/ Й. Струцюк //Віче. — 2003. — 8 травня.
  • Струцюк Й. Комендант Холмської самооборони: зб. «Надбужанщина». — Львів. Торонто. 2004.
  • Струцюк Й. З висоти Данилової гори: стаття /Й.Струцюк// зб. Події — в анфас, а постаті — в профіль: есеї. статті, рецензії. — Луцьк: ПВД «Твердиня». 2011. С. — 52-61.
  • Струцюк. Й. «Операція „Burza“, або Ми їх спільно винищимо»: документальна повість. /Й.Струцюк//- Київ: вид-тво «Український пріоритет», 2017. — 288 с.
  • Струцюк Й. Ти не згасла, зоре ясна: стаття /Й.Струцюк // Віче. — 2000. — 14 вересня.