Перейти до вмісту

Сєченов Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Михайлович Сєченов
рос. Иван Михайлович Сеченов
Портрет Івана Сєченова (Ілля Репін)
Портрет Івана Сєченова (Ілля Репін)
Портрет Івана Сєченова (Ілля Репін)
Народився13 (1) серпня 1829(1829-08-01)
Теплий Стан, Курмиський повіт[ru], Симбірська губернія, Російська імперія
Помер15 (2) листопада 1905(1905-11-02) (76 років)
Москва, Російська імперія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
Національністьросіянин
Діяльністьінженер, психолог, фізіолог, математик, філософ
Alma materМосковський університет
Галузьфізіологія
ЗакладСанкт-Петербурзький університет, Петербурзька медико-хірургічна академія
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медицини
ВчителіВарвинський Йосип Васильович
Відомі учніМикола Введенський
Аспіранти, докторантиВведенський Микола Євгенович
Viktor Pashutind
Alexander Samoilovd
Vasily Florinskyd
Mikhail Shaternikovd
ЧленствоПетербурзька академія наук[1][2]
Російська академія наук
Петербурзька академія наук[1][2]
Відомий завдяки:вчення про рефлекси
У шлюбі зMaria Alexandrovna Sechenovad
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня
Демидовська премія
CMNS: Сєченов Іван Михайлович у Вікісховищі

Іва́н Миха́йлович Сє́ченов (*1 серпня 1829, Теплий Стан, Симбірська губернія, Російська імперія — †2 листопада 1905, Москва, Російська імперія) — фізіолог, психолог і мислитель-матеріаліст, який започаткував фізіологічну школу.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився в селі Теплий Стан Симбірської губернії, в дворянській родині, де отримав початкову освіту. Навчався в Головному інженерному училищі у Санкт-Петербурзі, по закінченні якого 1848 року проходив військову службу в Києві. 1850 року вийшов у відставку.

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1851 р. вступив вільним слухачем до Московського університету на медичний факультет і з відзнакою закінчив його в 1856 р. «в ступені лікаря з відзнакою з наданням … права після захисту дисертації отримати диплом на ступінь доктора медицини». Потім протягом трьох з половиною років Сєченов вчився в Німеччині, займався не лише біологічними дисциплінами, але також фізикою та аналітичною хімією. За кордоном виникла тісна дружба Сєченова з С. П. Боткіним, Д. І. Менделєєвим, О. П. Бородіним, художником А.Івановим.

На початку 1860 Сєченов приїхав до Петербурга, захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Він почав читати лекції в Медико-хірургічній академії: у березні — курс «тваринного магнетизму», а з осені — повний курс фізіології. Сєченовська лабораторія стала в ті роки центром досліджень в області не лише фізіології, але і токсикології, фармакології, клінічної медицини. У 1870 р. Сєченов вийшов у відставку і був обраний професором кафедри фізіології в Новоросійському університеті  (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). в Одесі. З 1876 по 1889 р. він обіймав кафедру фізіології в Петербурзькому університеті. З 1876 по 1901 р. викладав в Московському університеті спочатку як доцент, а з 1891 р. — як професор.

Погруддя І. М. Сєченова на Алеї вчених медичної академії в Дніпрі

Ще в «Тезах», що передували докторській дисертації, Сєченов висунув положення про своєрідність рефлексів, центри яких знаходяться в головному мозку, і ряд ідей, що сприяли подальшому вивченню їм головного мозку. У 1862 р. в паризькій лабораторії К.Бернара Сєченов експериментально перевірив гіпотезу про вплив центрів головного мозку на рухову активність (феномен центрального гальмування, описаний ним у 1863 р., був названий «сеченівськім гальмуванням»). Повернувшись до Росії у травні 1863 р., він за пропозицією М. А. Некрасова написав для «Современника» статтю під назвою «Спроба ввести фізіологічні основи в психічні процеси». Цензура наклала заборону на публікацію, угледівши негожість в назві і «пропаганду матеріалізму» у тексті. Того ж року ця робота під назвою «Рефлекси головного мозку» була надрукована в «Медичному віснику», а в 1866 р. вийшла окремим виданням. За висловом І. П. Павлова, це була «справді для того часу надзвичайна спроба … уявити собі наш суб'єктивний світ чисто фізіологічно». З цієї роботи почалася ера об'єктивної психології.

У 1890-ті роки Сєченов звертається до проблем психофізіології і теорії пізнання. Курс лекцій, прочитаний ним у Московському університеті, ліг в основу «Фізіології нервових центрів» (1891). У цій роботі вчений аналізував весь спектр різних нервових явищ, від несвідомих реакцій у тварин до вищих форм сприйняття у людини. Важливим напрямком його наукової діяльності стали також роботи з питань фізіології газообміну, дихальної функції крові, складу легеневого повітря.

Розроблена Сєченовим теорія психічної регуляції випередила теорію рефлекторного кільця[3]

Основні публікації

[ред. | ред. код]
  • Рефлексы головного мозга. 1863.
  • Физиология нервной системы. 1866.
  • О поглощении СО2 растворами солей и сильными кислотами. 1888.
  • Физиология нервных центров. 1891.
  • О щелочах крови и лимфы. 1893.
  • Физиологические критерии для установки длительности рабочего дня. 1895.
  • Прибор для быстрого и точного анализа газов. 1896.
  • Портативный дыхательный аппарат. 1900, совместно с М. Н. Шатерниковым.
  • Очерк рабочих движений человека. 1901.
  • Предметная мысль и действительность. 1902.
  • Элементы мысли. 1879.
  • Автобиографические записки. 1904.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Будко А. А. История физиологии в персональных фондах Военно-медицинского музея, The History of Physiology in the Personal Collections at the Military Medical Museum // Историко-биологические исследования — 2023. — Т. 15, вып. 3. — С. 149–169. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2023-3-149-169
  2. ↑ а б Марков А. Г. Направления научных исследований И.М. Сеченова: количественный анализ частоты встречаемости терминов в заглавии статей, Areas of I.M. Sechenov’s research: a quantitative analysis of term frequency in the titles of articles // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 1. — С. 85–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-11003
  3. ↑ http://cyberleninka.ru/article/n/vospriyatie-ordernyh-kompozitsiy-kak-postroenie-modeley-prostranstv.
  4. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сєченов_Іван_Михайлович&oldid=40998875