Боткін Сергій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Петрович Боткін
Сергей Петрович Боткин
S P Botkin.jpg
Народився 5 (17) вересня 1832(1832-09-17)
Москва
Помер 12 (24) грудня 1889(1889-12-24) (57 років)
Мантон
Alma mater Московський університет
Галузь наукових інтересів медицина
Заклад Петербурзька медико-хірургічної академія
Посада лейб-медик царської сім'ї
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: засновник наукової медицини у Російській імперії
Діти Сергій, Євген Боткіни

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Петро́вич Бо́ткін (* 5 (17) вересня 1832(18320917), Москва — † 12 (24) грудня 1889, Мантон) — російський лікар-терапевт, засновник наукової медицини в Російській імперії, громадський діяч.

Народився в Москві в купецькій родині. Його батько, відомий торговець чаєм, купець 1-ї гільдії і потомствений почесний громадянин, був двічі одружений і мав 25 дітей, з яких вижило 9 синів і 5 дочок. Майже всі вони стали знамениті: серед братів Сергія Петровича були літератори, художники, староста храму Христа Спасителя, одна з сестер була одружена з поетом Афанасієм Фетом, інша — за московським міським головою і лідером партії «октябристів» Олександром Гучковим.

Закінчив медичний факультет Московського університету (1855).

З 1861 року — професор Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Боткін підкреслював, що при лікуванні треба впливати не тільки на хворобу, а й на організм хворого в цілому. Праці Боткіна присвячені багатьом питанням (на той час майже не вивченим), зокрема захворюванням серцево-судинної системи, інфекційним хворобам, військово-польовій терапії, ураженням печінки, нирок, вивченню дії лікарських речовин тощо.

Сергій Петрович Боткін став першим серед російських лікарів царським лейб-медиком (до того царська сім'я довіряла лише іноземцям), очолював Товариство російських лікарів. Він зробив дуже багато для поліпшення санітарних умов і зменшення смертності, організував перші в країні клінічну й експериментальну лабораторії, звідки вийшов перший російський нобелівський лауреат, фізіолог Іван Павлов.

Його сини Сергій і Євген також стали відомими лікарями. Євген став також лейб-медиком, його розстріляли 1918 року разом з царською сім'єю під Єкатеринбургом.

Велику роль в поширенні ідей Боткіна в Україні відіграли його учень В. Т. Покровський, що працював у Києві, та видатні українські терапевти В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, Т. Г. Яновський і їхні численні учні (В. М. Іванов, М. М. Губергріц та ін.).

Праці[ред.ред. код]

  • Курс клиники внутренних болезней и клинические лекции, т. 1—2. М., 1950. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Атрибути лікаря Це незавершена стаття про вченого-лікаря.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.