Сєчин Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сєчин Ігор Іванович
Sechin Headshot.jpg
Народився 7 вересня 1960(1960-09-07) (59 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Місце проживання
Діяльність політик, підприємець
Alma mater філологічний факультет СПбДУ[d]
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Знання мов російська
Посада Заступник голови Уряду Росії[d]
Конфесія православна церква
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація)

Ігор Іванович Сєчин (нар. 7 вересня 1960(19600907), Ленінград) — російський управлінець і державний діяч, президент державної нафтової компанії «Роснафта», мегакорупціонер (за результатами низки розслідувань Фонду боротьби з корупцією)[джерело?].

З 31 грудня 1999 року заступник керівника Адміністрації Президента РФ Путіна, з 2004 року заступник керівника Адміністрації Президента — помічник Президента Росії; з 12 травня 2008 по 21 травня 2012 року — заступник Голови Уряду РФ.

Голова Ради директорів компанії «Роснафта» (20042011). З 23 травня 2012 року — президент компанії «Роснафта». До березня 2014 року був власником 0,1273 % акцій компанії вартістю майже 3 млрд рублів.

Голова ради директорів держкомпанії «Роснафтогаз».

За оцінками газети «Ведомости» та журналу Forbes, з 2009 року — друга за впливом людина в Росії після Путіна.

У 2014 році, за версією журналу Forbes, зайняв 42-е місце серед найвпливовіших людей світу[1]. У 2015 році зайняв 47 місце[2]

За освітою філолог-романіст. Кандидат економічних наук. 1977 року вступив в Ленінградський державний університет ім. Жданова на філологічний факультет.

Санкції[ред. | ред. код]

Країни, в яких Ігор Сєчин потрапив під санкції

У березні 2014 року Сєчин потрапив до санкційного списку уряду США через його роль у дестабілізації ситуації в Україні.

Йому заборонено в'їзд до США, його кошти заморожені на американських рахунках та американським громадянам і компаніям заборонено будь-які ділові стосунки з компаніями, до яких причетний російський олігарх.[3][4]

В той же час Канада з економічних міркувань не внесла Сєчина, компанія якого є власником близько 30% канадських покладів нафти, до санкційного списку[5]. Уряд Канади зазнавав неодноразової критики через ці послаблення з боку української громади, яка має значні впливи в Канаді. Діаспора лобіювала запровадження «акту Магнітського», який має ефективний механізм притягнення до відповідальності порушників прав людини по всьому світу.[6].

Захоплення[ред. | ред. код]

Згідно з журналістськими розслідуваннями, захопленням Сєчина є полювання на велику дичину, включно з зубрами, занесеними до Червоної книги[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]