Сільське товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільський схід. Бугурусланський повіт, Самарська губернія. 19001903 роки

Сільське́ товари́ство, сільська община[1] — форма самоврядування на рівні стану в Російській імперії. Було запроваджене у 1838 році для державних та вільних селян, а у 1861 році поширена на всіх селян після проведення ряду селянських реформ 1861—1866 років, які юридично скасовували кріпацтво в Російській імперії.

Сільське товариство збігалося з сільською громадою і мало свою корпоративну власність. Це право власності розповсюджувалось в тому числі й на землю. Найважливіші питання в сільському товаристві вирішував сільський схід[ru], а поточні справи вирішував обраний на сході сільський староста та призначений сільський писар — дві найважливіші посади у тогочасному селі.

В Україні сільська община була спочатку копою (зборами), згодом громадою, що існувала у вигляді судово-адміністративного інституту. Значно відрізнялася від російської. Після реформи 1861 року на території України було поширено створені в її ході органи сільського самоуправління. У 1889 році було запроваджено інститут земських дільничних начальників, що змінили виборних мирових суддів. Під їхнім контролем опинилися органи сільського та волосного самоуправління і волосні суди[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Община // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред. | ред. код]